Ухвала суду № 59813048, 17.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" серпня 2016 р. Справа № 806/5372/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі-ОДПІ) №0000802202 від 16.09.2015 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі-Товариство) грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3098806,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1549403,00грн.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з лютого 2014 року по березень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Монтеріні Групп", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" та на підставі акту перевірки від 26.08.2015 року №818/22-01/37678031 винесено податкове повідомлення - рішення від 16.09.2015 р. №0000802202, відповідно до якого було збільшено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 3165473,00 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1582737,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, Товариство оскаржило його в повному обсязі до суду 21.12.2015 року. Але заявою від 21.01.2016 року представник Товариства уточнив свої позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0000802202 від 16.09.2015року лише в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3098806,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1549403,00 грн. Представник Позивача послався на те, що податкові накладні, які надавалися йому ТОВ "Монтеріні Групп" в січні 2015 року на загальну суму 66667,00 грн. податку на додану вартість, дійсно були несвоєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому Товариство визнає такі порушення і в цій частині зменшив позовні вимоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем обґрунтовано реальний характер послуг, які надавалися йому представниками ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець". Доводи податкового органу про завищення Позивачем сум податкового кредиту за лютий, березень, квітень і листопад 2014 року та січень, лютий і березень 2015року на 3098806,00грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 16.09.2015 р. №0000802202 щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 3165473,00грн. та застосування фінансових санкції в сумі 1582737,00 грн. податковий орган вказав порушення Товариством вимог п.198.2, п.198.3 і п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

За висновками акту перевірки від 26.08.2015 року податковим органом не визнано суми податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій Товариства щодо придбання транспортно-експедиційних послуг у контрагентів :

- ТОВ "Мега Ексім" протягом лютого, березня, квітня і листопада 2014 року на загальну суму 1151810,32 грн. ПДВ;

- ТОВ "Органік Тренд"протягом січня і лютого 2015 року на загальну суму 1861262,52 грн. ПДВ;

- ТОВ "Свинець" березні 2015 року на загальну суму 85734,00 грн. ПДВ.

У відповідності до п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що спірні господарські відносини були зумовлені договором щодо організації виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням Позивачем вантажів по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи, укладених :

- 01.02.2014 року між Товариством та ТОВ "Мега Ексім" (а.с.106-111 т.6).

- 03.11.2014року між Товариством та ТОВ "Органік Тренд" (а.с.121-126 т.1);

- 27.01.2015року між Товариством та ТОВ "Свинець" (а.с.204-209 т.8).

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець", які мали місце в зазначених звітних періодах 2014 року і 2015 року, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( додаткові угоди до договорів, акти здачі-прийняття послуг, звіти контрагентів про надані послуги, податкові накладні, виписки із банківських рахунків Позивача, картки відповідних бухгалтерських рахунків Позивача, накладні про перевезення вантажів залізничним транспортом), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

Згідно додаткових угод, укладених Товариством з ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець", останні надають окремі послуги, необхідні для організації належного виконання самим Позивачем транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи, укладених із іншими господарюючими суб'єктами (а.с.121-146 т.1, 112-132 т.6, 210 т.8).

При розгляді справи з'ясовано, що за вказаними додатковими угодами, актами здачі-прийняття послуг, звітами про надані послуги, ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" надавали Позивачу послуги щодо організації з пошуку залізничних вагонів-зерновозів для Товариства, огляду їх технічного стану, подачі на відповідні станції та щодо отримання відповідних дозволів від імені Товариства в органах ветеринарної та вітосанітарної служб на переміщення відповідних вантажів залізничним транспортом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

Згідно досліджених судом першої інстанції звітів про надані послуги в них зазначено дати їх надання, місце їх надання у вигляді конкретних залізничних станцій, перелічено конкретні номери залізничних вагонів-зерновозів, які були подані на відповідні станції для завантаження і переміщення відповідних вантажів залізничним транспортом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи (а.с.154-212 т.1, 154-212 т.6, 211-214 т.8). Більш того, в досліджених судом залізничних накладних такі вагони перелічено із зазначенням пломб. В них (залізничних накладних) також зазначено Позивача як відправника вантажу, який діє самостійно чи за дорученням, вид вантажу, його отримувача, залізничні станції відправлення і станція призначення, робиться посилка за наявності на зовнішньо-економічний контракт при відправці вантажу на експорт .

В графах "9" залізничних накладних перелічено документи, що додані відправником: Карантинні сертифікати, Сертифікати про відповідність, Посвідчення про якість вантажів із зазначенням їх реєстраційних номерів.

В окремих таких залізничних накладних в графі "20" є відмітки про те, що Карантинні сертифікати, Сертифікати про відповідність, Посвідчення про якість із зазначенням їх номерів, досилаються через конкретних експедиторів (а.с.117 т.3 ).

В ході розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що відповідно до досліджених в судовому засіданні договорів Позивачем надавалися транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажів по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи, для цілого ряду суб'єктів господарювання, а саме: ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ПАТ "Лебединський насіннєвий завод", ПАТ "Аграрний фонд", ТОВ "ВКХП №2", ТОВ "Курланд", ТОВ "Шалигінське", ТОВ "Ворожбалатінвест", ПАТ "Компанія "РАЙЗ", ПАО "Нежинский жиркомбинат", ПП "Карла Маркса-2", ТОВ "Ряснянське", ПОСП "Хлібороб", ТОВ "Агрофірма "Надія", ТОВ "Українські аграрні інвестиції", ЧП "Олияр", ТОВ "Олія-транс", ООО "Сталь", ЧП "Аграрние инвестиции", ООО"Илта Трейдинг", СПООО "Нива Переяславщина", ТОВ "Агроінвест Україна", ОО "Зерно.У.А.", ЧП "Ямполь Инвест", ТОВ "Святовид-плюс", ООО "КийАгроПродукт", ТОВ "Росток Агро", ООО "Кусто Агро Трейдинг", ТОВ "ВВТ ГРУП", ООО "Агрофирма им.Чапаева", ТОВ "ФЕРКО", ООО "Оптимус Плюс", ООО "Кернел-Трейд", ООО "Торговий Дом Харьковский жиркомбинат", ООО "Олимп-Агро", ООО "Морской перегрузочно-складской комплекс"Бориваж", ТОВ "Агроюнионтрейд", ООО "Форекс", ООО "Винницкий комбинат хлебопродуктов №2" (а.с.144-253т.9, 1-123 т.10).

Суд першої інстанції з'ясував, що саме для виконання Товариством окремих своїх зобов'язань по зазначеним договорам він залучав ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець". Вартість послуг наданих ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" Позивачем була включена до вартості своїх послуг, що надавалися переліченим суб'єктам господарювання щодо забезпечення належного транспортування їхніх вантажів залізничним транспортом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

Ці обставини підтверджені змістом досліджених в судовому засіданні договорів із усіма переліченими суб'єктами господарювання, актами про надання Позивачем вказаних послуг, податковими накладними, виписками із банківських рахунків Позивача щодо отримання коштів за надані ним послуги.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що виключно неправильне визначення податковим органом суті господарських відносин Позивача із ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" призвела до помилкового висновку про їх нереальність. Сторонами не заперечується, що Товариство у вартості отриманих від ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" послуг було сплачено податок на додану вартість:

- ТОВ "Мега Ексім" протягом лютого, березня, квітня і листопада 2014року на загальну суму 1151810,32 грн.;

- ТОВ "Органік Тренд" протягом січня і лютого 2015року на загальну суму 1861262,52 грн.;

- ТОВ "Свинець" в березні 2015року на загальну суму 85734,00 грн.

Ці обставини викладені в акті перевірки від 26.08.2015року, підтверджуються поясненнями сторін та дослідженими судом виписками із банківських рахунків Позивача.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, сплачені Товариством у вартості вказаних послуг суми податку на додану вартість на загальну суму 3098806,00грн. правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача за відповідні звітні періоди ( лютий, березень, квітень і листопад 2014року, січень, лютий і березень 2015року у відповідних сумах). Суд вірно зазначив, що правомірність визначення Позивачем своїх зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього фінансових санкцій.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податковий орган, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надав жодних належних та відповідних доказів того, що податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Більш того, при проведенні податковим органом перевірки було підтверджено, що такі податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та своєчасно, у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 цього Кодексу були внесені до Реєстру таких накладних.

З огляду на викладене, доводи ОДПІ щодо порушення Товариством вимог п.198.2, п.198.3 і п.198.6 ст.198 і п.201.10 ст.201 Податкового кодексу при формуванні свого податкового кредиту за результатами господарських операцій Позивача щодо придбання послуг у ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" є безпідставними.

Суд першої інстанції підставно послався на постанову Верховного суду у справі № 21-259а14 від 16.09.2014 року, де визначено, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими Податковим Кодексом України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Верховний суд України в цій постанові також зазначає, що згідно зі статтею 201 Податкового Кодексу України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Такий висновок Верховного суду України у відповідності до вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковим для судів загальної юрисдикції при застосуванні вказаних правових норм.

А неможливість проведення податковими органами зустрічних перевірок відносно ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" по причині відсутності вказаних платників за місцем їх реєстрації не може слугувати підставою для невизнання вказаного податкового кредиту Позивача.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд вірно зазначив, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Правильним є і посилання суду першої інстанції на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, свідчать про певні валові витрати платника та є підставою для формування податкового обліку цього платника податків.

При розгляді справи знайшли своє підтвердження і реальний характер господарських відносин Товариства з ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець" і валові витрати, понесені ним, у вигляді оплати таких послуг, що були зумовлені такими господарськими операціями.

При розгляді справи представник податкового органу зазначив, що ним не ставилися під сумнів правильність визначення Товариством своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток за ці ж періоди, тобто підтверджені валові витрати Позивача, зумовлені вказаними господарськими відносинами з ТОВ "Мега Ексім", ТОВ "Органік Тренд" і ТОВ "Свинець".

В розумінні вимог Податкового кодексу України висновок податкового органу про "певну безтоварність" господарських операцій Товариства, як одночасно і платника податку на прибуток, зумовлював зменшення Позивачу валових витрат по цим операціям та визначення Позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток. А це значить, що доводи податкового органу про відсутність документального підтвердження зазначених господарських операцій Позивача є надуманими, алогічними і не можуть бути прийняті судом, як обгрунтовані. Наявність дозвільних документів відповідних ветеринарних та фітосанітарних органів на кожну партію вантажу прямо зазначено в досліджених судом залізничних накладних.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє Позивача від відповідальності за наявні чи можливі порушення правил оподаткування його контрагентами чи контрагентами його контрагентів.

Дослідивши представлені докази, суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що Товариство самостійно надавало самому собі послуги, а не його контрагенти, оскільки відсутня економічна доцільність у перерахунку коштів за послуги контрагенту для того, щоб потім отримати лише 20% ПДВ. А реальні розрахунки з контрагентами ОДПІ не ставило під сумнів.

Щодо судового збору, то суд першої інстанції правильно стягнув у відшкодування судових витрат згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений та підтверджений документально судовий збір в розмірі 71223,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" серпня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" вул.Долинівка,буд.23,с.Бережани,Пустомитівський район, Львівська область,81144

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

- ,