Ухвала суду № 59812992, 16.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1471/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

16 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Марцісь Ю.А.,

за участі:

представників позивача: Беженара В.П., Аврама Ю.М.

представника відповідача: Остафійчук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бестком" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Бестком" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 24.12.2014 року по 30.12.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка приватного підприємства "Бестком" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у TOB "Єлізія" за квітень, липень 2013 року, квітень 2014 року та їх подальшого руху.

За результатом перевірки складено акт № 1/24-12-22-02-12/32027222 від 05 січня 2015 року.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснення операцій ПП "Бестком" по ланцюгу придбання товарів з ТОВ "Єлізія", внаслідок чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в період, що перевірявся, всього в сумі 988818 грн.

На підставі акту №1/24-12-22-02-12/32027222 від 05 січня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000072202 від 14.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1483227,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 988818,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 494409,00 грн.

Встановлено, що позивач вжив заходів для адміністративного оскарження вказаного рішення та подавав відповідні скарги до вищестоящих органів ДФС. Однак, скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Слід також зазначити, що в ході адміністративного оскарження вказаного рішення відповідач помилково зазначив невірну дату прийняття податкового повідомлення-рішення №0000072202, замість 14.01.2015 року зазначено 16.01.2015 року. Тому, на час звернення позивач із позовом існує податкове повідомлення-рішення №0000072202 від 16.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1483227,00 грн., прийняте на підставі акту №1/24-12-22-02-12/32027222 від 05 січня 2015 року. Правомірність саме цього рішення є предметом судового розгляду у даній справі.

Не погодившись із висновками перевірки та результатами розгляду його скарг позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ні під час перевірки позивача, ні в ході судового розгляду не спростовано належними доказами факт правомірності складання первинних документів, поданих позивачем в якості підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Єлізія".

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що висновки викладені в акті № 1/24-12-22-02-12/32027222 від 05 січня 2015 року є не обґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000072202 від 16 січня 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Єлізія" (продавець) та приватним підприємством "Бестком" (покупець) укладений договір поставки товарів № ДГ-0000005 від 18 квітня 2013 року.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами тощо.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 201 ПК України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу здійснених господарських операцій, які узгоджуються між собою.

Стосовно посилань відповідача на окремі недоліки в первинних документах позивача, колегія суддів звертає увагу на таке.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, первинні бухгалтерські документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Про використання позивачем придбаного у ТОВ "Єлізія" товару у власній господарській діяльності свідчить реалізація вказаного товару ФОП ОСОБА_5 на виконання умов договору поставки, що підтверджують податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які досліджувались перевіряючими, зауважень до їх змісту та форми не було.

В акті перевірки зазначається, що акти прийому-передачі, журнал довіреностей на отримання ТМЦ, документи складського обліку для перевірки не надано. Тобто, реалізація товару між вищевказаними контрагентами не відбувалася, а здійснювалося лише її документальне оформлення.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, адже факт прийому передачі придбаного товару від ТОВ "Єлізія" до ПП "Бестком" підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, на які містяться посилання в самому акті перевірки.

Транспортування товару на ПП "Бестком" не проводилось, оскільки згідно договору суборенди №БК-0000035 від 01.08.2013 року ТОВ "Єлізія" орендувало у ПП "Бестком" складське приміщення загальною площею 85,2кв.м. (м. Чернівці, вул. Руська, 248-М). На виконання вказаного договору була виписана податкова накладна та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), що відображено в податковій звітності позивача.

Згідно умов договору поставки товарів №БК-0000022 від 18.04.2013 року поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ "Єлізія", транспортні витрати включаються в ціну товару.

В ході проведення перевірки було здійснено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та складено акт контрольної перевірки інвентаризації від 26 грудня 2014 року. Проведеною інвентаризацією встановлено, що товар, придбаний у ТОВ "Єлізія" знаходиться в залишках на складі підприємства.

Обґрунтовуючи нереальність вказаних операцій ПП "Бестком" з ТОВ "Єлізія", податковий орган посилається також на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі №207/7/26-55-22-08/38545560 від 13.11.2014 року щодо господарських відносин ТОВ "Єлізія" із платниками податків за період з 01.03.2013 по 31.05.2014, згідно якої ТОВ "Єлізія" не знаходиться за юридичною адресою, до перевірки не було надано первинні документи бухгалтерські та інші документи, що підтверджують господарську діяльність товариства; не надано товарно-транспотні накладні чи інші документи, що можуть підтвердити факт фізичного переміщення в квітні 2013 року продуктів харчування від ТОВ "Єлізія" з м. Київ до ПП "Бестком" м. Чернівці.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Так, за змістом Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27 грудня 2010 року, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

При цьому, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва зустрічної звірки TOB "Єлізія" не проводило, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснювало, відповідні довідки не складалися, про що свідчить податкова інформація від 13.11.2014 року № 207/7/26-55-22-08/38545560 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається за формою визначеною у додатку 3 до Методичних рекомендацій.

Однак, зміст податкової інформації № 207/7/26-55-22-08/38545560 від 13.11.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідає встановленій Методичними рекомендаціями формі. В порушення форми податковий орган замість констатації відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою робить висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів також враховує, що ТOB "Єлізія" на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване в якості юридичної особи, являлось платником податку на додану вартість.

Крім цього, у відповідача немає будь-яких доказів відсутності TOB "Єлізія" за місцезнаходженням під час здійснення діяльності із позивачем.

Враховуючи наведені обставини в сукупності колегія суд апеляційної інстанції вважає, що факт здіснення позивачем господарських операцій з TOB "Єлізія" документально підтверджується, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку щодо реальності вказаних господарських операцій, а відповідачем не доведено протилежного.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2016 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.