Постанова № 59812666, 17.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 876/3666/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Левицької Н.Г.,

з участю секретаря судових засідань Джули В.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сціри Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

17 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру) щодо ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Станильської сільської ради Дрогобицького району; визнати протиправним, немотивованим та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру від 17 грудня 2015 року № К-497/0-1073/25-15, викладене у формі листа-відповіді про розгляд клопотання; зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути по суті заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Станильської сільської ради Дрогобицького району та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі № 813/461/16 вказаний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держгеокадастру, оформлене листом від 17 грудня 2015 року № К-497/0-1073/25-15 про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Станильської сільської ради Дрогобицького району Львівської області (за межами населеного пункту) та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення вказаної земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ГУ Держгеокадастру, яке просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, може надаватися громадянам лише в оренду для випасання худоби. Разом з тим, у відмові позивачу було наголошено на врахування обов'язковості погодження Станильської сільської ради при наданні відповідного дозволу щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, на думку апелянта, ГУ Держгеокадастру діяло в межах своєї компетенції, відмова була аргументованою, правомірною, із посиланням на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала подану апеляційну скаргу, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 2,0 га на території Станильської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, яку бажає отримати позивач, є вільною та відноситься до земель запасу. Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки, що надається у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, вона відповідає місцю розташування.

Тому позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру, оформлене листом від 17 грудня 2015 року № К-497/0-1073/25-15, про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання такого дозволу слід задовольнити.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до матеріалів справи розмір земельної ділянки, на яку претендує позивач у клопотанні від 14 вересня 2015 року (а.с. 8), відповідає встановленим вимогам.

Разом із тим, як наголошується відповідачем та не заперечується самим позивачем, відповідно до державної статистичної звітності із земельних ресурсів форми 6-зем та інформації, наданої управлінням Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2, знаходиться на сільськогосподарських угіддях, призначених для випасання худоби.

Приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому відповідно до положень ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, земельна ділянка, про яку йдеться у клопотанні ОСОБА_2 від 14 вересня 2015 року до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Станильської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, може бути виділена лише в оренду для сінокосіння і випасання худоби, а не у власність для ведення особистого селянського господарства, як того бажає позивач.

Відповідно до матеріалів справи 17 грудня 2015 року ГУ Держгеокадастру листом за № К-497/0-1073/25-15 повідомило позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, знаходиться на сільськогосподарських угіддях-пасовища, які передбачені для випасання худоби. Дана земельна ділянка відповідно до ст. 34 ЗК України може надаватися громадянам в оренду для випасання худоби.

Крім того, відповідно до доручення від 08 жовтня 2014 року 37732/0/1-14 Віце-прем`єр-міністра України, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14 жовтня 2014 року та доручення голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 14 лютого 2015 року ГУ Держгеокадастру при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язано враховувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що листом № 112 від 30 травня 2016 року за підписом сільського голови с. Станиля Дрогобицько району Львівської області, адресованим начальнику ГУ Держгеокадастру у відповідь на звернення від 20 травня 2016 року № 18-13-0.7-8776/2-16, Станильська сільська рада заперечує проти передачі у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, оскільки вона розташована на землях сільського пасовища.

З наведеного слід зробити висновок, що відмова ГУ Держгеокадастру позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листі від 17 грудня 2015 року № К-497/0-1073/25-15, ґрунтується на вимогах закону, а отже є правомірною.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі № 813/461/16 та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Н.Г.Левицька

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2016 року.