Постанова № 59809835, 19.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3822/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Троян» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2016 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 13.07.2016 р. № 27/15-02-14/26419162, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення доходу на 3796005 грн. та завищено витрати на собівартість реалізованої продукції 3796005 грн. Зокрема, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України, та нереальність здійснення господарських операцій по придбанню товарів у контрагентів-постачальників. Позивач зазначає, що формування податкового кредиту та витрат здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення - неправомірні та підлягають скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача зо суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заперечення проти адміністративного позову не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.06.2016 р. №№ 190, 191, ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2016 р. про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні № 12015160150002905 від 14.11.2015 р. позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Вина Троян», відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 210 від 24.06.2016 р., згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, співробітниками податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вина Троян» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт», за результатами якої складений акт від 13.07.2016 р. № 27/15-02-14/26419162.

Перевіркою встановлено факт нереального здійснення господарських операцій за період серпень-грудень 2015 р. по ланцюгу постачання контрагенти-продавці ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт» та контрагенти-покупці ПрАТ «Одеський завод шампанських вин», ПрАТ «Харчовник», у зв'язку із чим відсутній обєкт оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України.

Крім того, встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові ресурси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, з урахуванням вимог Положення (стандарту) 16 «Витрати» (наказ від 31.12.1999 р. № 318), в результаті чого завищено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку ТОВ «Вина Троян» на 3796005 грн. та встановлено завищення витрат на собівартість реалізованої продукції ТОВ «Вина Троян» на 3796005 грн.

Також встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму ПДВ 233333 грн., у т.ч. серпень 2015 р. 233333 грн., та завищення залишку від'ємного значення ПДВ по ряд.24 Декларації за грудень 2015 р. на суму ПДВ 836671 грн.

В порушення ст.44 Податкового кодексу України платником податків не забезпечено надання у повному обсязі до перевірки первинних документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством та не надано завірених копій первинних документів.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.07.2016 р., яким застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн.; № НОМЕР_2 від 26.07.2016 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 233333 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 58333,25 грн.; № НОМЕР_3 від 26.07.2016 р., яким зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість на 836671 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

З огляду на матеріали справи, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Вина Троян» мало взаємовідносини з ПП «Ді-Ас» (договір на постачання винограду № 01/15 від 19.08.2015 р.), ПП «МФ ОСОБА_1» (договір на постачання винограду № 02/15 від 19.08.2015 р.), ТОВ «Агростат Плюс» (договір на постачання винограду № 07/15 від 01.09.2015 р.), ТОВ «Зелений капітал» (договір на постачання винограду № 03/15 від 19.08.2015 р.), у яких придбавало виноград в 2015 р. для виготовлення виноматеріалу, який в подальшому реалізовувся ПрАТ «Одеський завод шампанських вин» та ПрАТ «Харчовик».

Так, на виконання договору на постачання винограду № 01/15 від 19.08.2015 р. ПП «Ді-АС» було реалізовано позивачу 488150 кг винограду, про що складено видаткові та податкові накладні на суму 3417050 грн., у т.ч. ПДВ 569508,33 грн.; на виконання договору на постачання винограду № 03/15 від 19.08.2015 р. ТОВ «Зелений капітал» реалізовано позивачу 459690 кг винограду, про що складено видаткові та податкові накладні на суму 3217830 грн., у т.ч. ПДВ 536305 грн.; на виконання договору на постачання винограду № 02/15 від 19.08.2015 р. ПП «МФ ОСОБА_1» реалізовано позивачу 380150 кг винограду, про що складено видаткові та податкові накладні на суму 2661050 грн., у т.ч. ПДВ 443508,34 грн.; на виконання договору на постачання винограду № 07/15 від 01.09.2015 р. ТОВ «Агростат Плюс» реалізовано позивачу 434900 кг винограду, про що складено видаткові та податкові накладні на суму 3044300 грн., у т.ч. ПДВ 507383,34 грн.

За змістом вищевказаних договорів на постачання винограду постачальник взяв на себе зобовязання поставити, а покупець прийняти та оплатити виноград свіжий, асортимент, кількість, найменування, ціна за тону якого зазначаються у накладних на поставку відповідної партії продукції.

Постачальник зобовязується передати продукцію на умовах EXW склад постачальника у відповідності до Інкотермс-2010. Передача продукції здійснюється на підставі довіреності представника покупця шляхом підписання накладної. Транспортування продукції здійснюється покупцем самостійно та за його рахунок. Розрахунки за продукцію здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника або в будь-якій іншій формі, що не заборонена законодавством України.

На підтвердження товарності вказаних операцій ТОВ «Вина Троян» до перевірки були надані копії вищезазначених договорів, видаткові накладні, виписки по банківським рахункам за 2015 р., картки рахунку 634, товарно-транспортні накладні, ф-2 «фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». Також в ході перевірки додатково були надані пояснення головного бухгалтера ТОВ «Вина Троян» щодо формування собівартості реалізованого виноматеріалу, виробленого з винограду, придбаного у постачальників; оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 «ТМЦ» за період з 01.08.2015 р. по 31.10.2015 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 «Виноматеріал» місця зберігання ТМЦ за жовтень, листопад, грудень 2015 р.

Згідно наданих документів ТОВ «Вина Троян» придбано сировини та матеріалів за 01.08.2015 р. по 31.12.2015 р. всього на суму 14366455,66 грн., у т.ч. винограду 14253541 грн. (без ПДВ). У жовтні 2015 р. Товариством виготовлено виноматеріалів на 14378318,46 грн., листопаді 1380304 грн., грудні 2972327,92 грн. За даними бухгалтерського обліку списано собівартість реалізованої продукції (виноматеріалу) урожаю 2015 р. за листопад-грудень 2015 р. на суму 4352631 грн.

Зі змісту акту перевірки від 13.07.2016 р. № 27/15-02-14/26419162 вбачається, що перевіряючі дійшли висновку про те, що фактів передачі та транспортування товарно-матеріальних цінностей (винограду) від ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт» на адресу ТОВ «Вина Троян» не було, оскільки товар (виноград) у постачальників був відсутній внаслідок відсутності земельних ділянок для вирощування винограду, неналежного оформлених товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікатів якості виробника, які не надано до перевірки, в результаті чого неможливо встановити виробника придбаного товару та реальності походження товару.

Також в акті зазначено, що до перевірки не надано акт про переробку винограду на сусло по білому способу; акт про переробку винограду по красному способу; акт про переробку винограду та спиртування сусла чи мезги; акт про декантацію виноматеріалів з осаду; купажний акт; журнал руху вино продукції та документів, що підтверджують порядок формування цін на реалізовану продукцію, калькуляції, кошториси тощо, про що складено акт ненадання документів від 13.07.2016 р. № 7.

За даними перевірки собівартість реалізованого виноматеріалу, виготовленого з винограду придбаного у ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт» у загальній сумі придбаного ТОВ «Вина Троян» в сумі 3796005 грн. Залишок виноматеріалу нереалізованого за даними головної книги станом на 01.01.2016 р. складав 10154592 грн., з яких виноматеріалу, виготовленого з винограду, придбаного у вищезазначених постачальників складає 6358587 грн.

За висновком перевіряючих первинні документи, надані до перевірки ТОВ «Вина Троян», не підтверджують реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт» та не можуть бути підставою для формування собівартості, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування.

Також в акті зазначено, що Товариством не надано первинні документи, що підтверджують подальшу реалізацію виноматеріалів, виготовлених з придбаного у ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт». Згідно головної книги, журналу ордеру 361 «розрахунки з покупцями», оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 901 «собівартість реалізованої продукції», ЕРПН у листопаді-грудні 2015 р. покупцями були ПрАТ «Одеський завод шампанських вин» на суму 5068363,75 грн. (без ПДВ), ПрАТ «Харчовик» на суму 3834380 грн. (без ПДВ). З огляду на те, що перевіряючі вважали не підтвердженими факти придбання винограду, вони визнали непідтвердженими операції по реалізації виноматеріалів, які з нього були викладені, у зв'язку із чим дійшли висновку про завищення доходу ТОВ «Вина Троян» за 2015 р. на суму 3796005 грн.

На думку податкового органу, всі операції постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку із цим контрагенти позивача не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного тощо.

Однак на думку суду, перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки перевіряючих порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, відображення доходу з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ «Вина Троян» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (послуги надані).

Листом від 30.06.2016 р. № 29/061 ТОВ «Вина Троян» на запит податкового органу № 4464/10/15-02-14 від 24.06.2016 р. направило пояснення та оригінали документів щодо підтвердження здійснення господарських операцій з постачальниками винограду, копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, у зв'язку із чим визнають судом належними доказами.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування вищезазначених первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Безпідставними також вбачаються посилання перевіряючих на ненадання до перевірки журналу реєстрації довіреностей, оскільки наказ Мiнiстерства фiнансiв України вiд 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкцiї про порядок реєстрацiї виданих, повернутих i використаних довiреностей на одержання цiнностей» втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2014 року № 987 Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та від 24 березня 2000 року № 61.

Крім того, посилання в акті перевірки на ненадання актів про переробку винограду на сусло по білому способу; актів про переробку винограду по красному способу; актів про переробку винограду та спиртування сусла чи мезги; актів про декантацію виноматеріалів з осаду; купажних актів; журнал руху винопродукції та документів, що підтверджують порядок формування цін на реалізовану продукцію, калькуляції, кошториси тощо, про що складено акт ненадання документів від 13.07.2016 р. № 7, є безпідставними, адже ці документи податковим органом не витребовувались. При цьому суд враховує, що запит Ізмаїльської ОДПІ 2366 від 05.07.2016 р. був вручений представникам позивача 11.07.2016 р., тобто після проведення перевірки, яка тривала з 29.06.2016 р. по 06.07.2016 р. В той же час, до перевірки були надані журнал-ордер по рахунку 26 «готова продукція», який містить весь рух виноматеріалів; по рахунку 361 щодо подальшого продажу виноматеріалів ПрАТ «Одеський завод шампанських вин» та ПрАТ «Харчовик».

З урахуванням викладеного, висновок податкового органу про порушення ст.44 ПК України, що виразилось у незабезпеченні надання у повному обсязі до перевірки первинних документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування при обчисленні оподатковуваного прибутку вирішальне значення має загальна вартісна оцінка товарів (робіт, послуг), використаних у процесі виробництва продукції та елементи витрат платника, що формують собівартість. Фінансовий результат господарської діяльності платника характеризується отриманим економічним ефектом з урахуванням загальної собівартості товарів (робіт послуг).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Перевіривши надані позивачем копії первинної документації, суд вважає, що позивачем підтверджено документально факти руху винограду та виноградних матеріалів між сторонами спірних договорів. Позивачем надано весь обсяг податкових та видаткових накладних, які складалися по придбаним партіям продукції. Також позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, договорів із перевізниками, актів здачі-прийняття послуг виноперевезення, довіреностей на отримання ТМЦ, які підтверджують фактичне переміщення товарів.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

Крім того, суд критично оцінює висновки за актом перевірки про те, що не підтверджуються господарські відносини в аспекті врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно даних податкового розрахунку сум доходів, нарахованого на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2015 р., вбачається наявність трудових ресурсів на ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МФ-Фрукт» в середньому по 5 осіб на кожному підприємстві.

Як слушно зауважив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.03.2014 р. № К/9991/27474/12 відсутність у постачальників певної кількості персоналу не може бути вичерпною ознакою неправомірності господарської діяльності, якщо з інших даних вбачається фактичних рух активів або змін у власному капіталі чи зобовязаннях платниках податків у зв'язку із його господарською діяльністю. Укладення договору є не єдиними способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки. Податкове законодавство не ставить у залежність право платника на податковий кредит від того, за рахунок яких ресурсів (власник чи залучених) здійснювалася поставка товарів постачальником.

Крім того, в акті зазначено, що згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності: ТОВ «Зелений капітал» площею 3,49 га, ТОВ «Агростат Плюс» - 3,16 га.

В той же час судом встановлено, що відповідно до даних податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку від 12.02.2015 р. та податкових декларацій платника єдиного податку IV групи від 15.10.2015 р. ТОВ «Зелений капітал» орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 78,49 га, ТОВ «Агростат Плюс» - 78,16 га, ПП «Ді-АС» - 256 га, ПП «МВ-Фрукт» - 221 га. Відповідно до листів від 01.07.2016 р. № 07/07, від 03.07.2016 р. № 0507, від 02.07.2016 р. № 2/07/16, від 01.07.2016 р. ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МФ-Фрукт» у 2015 р. на території Тарутинського району Одеської області мали в користування багаторічні насадження, а саме виноградники загальною площею 75 га, 50 га, 75 га, та 50 га відповідно.

В аспекті вищевикладеного, суд вважає не заслуговуючими на увагу відображені в акті перевірки посилання на покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, згідно яких ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МФ-Фрукт» не оброблювали землі на території Криничненської сільської ради Болградського району та Озернянської сільської ради Ізмаїльського району, оскільки зазначені підприємства використовували землі в іншому районі, а вказані покази самі по собі не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.

Всі складені між ТОВ «Вина Троян» та контрагентами -покупцями і -постачальниками документи на виконання договорів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобовязання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Розширене тлумачення перевіряючими «недостовірних відомостей», які містилися в первинній документації та фактично зводяться до твердження відповідача про те, що сторони угод не виявили достатності деталей і специфіки при складанні первинної документації, призвели до необґрунтованих висновків про безтоварність операцій, які ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах. Також суд враховує, що податкова звітність позивача в установленому законом порядку недійсною не визнавалась.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

При цьому суд критично оцінює висновки податкового органу щодо відсутності у позивача документів якісного посвідчення винограду; документів, які містять місткість токсичних елементів, тяжких металів, пестицидів тощо, оскільки в даному випадку їх відсутність (ненадання до перевірки) не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит та облік доходу. Адже ці документи є обовязковими згідно умов укладених договорів для застосування відправниками та одержувачем продукції. В спірних же правовідносинах не оцінюється якість виконання договірних зобов'язань постачальниками виноградної продукції.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 р. по справі № 2а-13207/12/2670.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Таким чином, встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентами, дотримання ТОВ «Вина Троян» вимог податкового законодавства, предявлення ним до контролюючого органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, доходів та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Троян» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Троян» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 26.07.2016 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя _____ І.В. Завальнюк