Постанова № 59809295, 08.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2016 року Справа № 0870/8011/12 СН/808/22/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Граніт

до Вільнянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду Запорізької області звернулося ТОВ «Авто Граніт» з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.08.08.2012 р. та № НОМЕР_2 від 17.08.2012 р.

У позовній заяві позивач зазначив, що податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авто Граніт» з питань, викладених в запереченнях щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 2 серпня 2012 року № 316/22/30567739, в якому, зокрема, зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі ОСОБА_3 перевірки, відповідач 17 серпня 2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість» (далі - ПДВ) на загальну суму 3 543 949 грн., у тому числі за основним платежем - 2 471 857 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 072 092 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 3 126 002 грн. 51 коп., у тому числі за основним платежем - 2 188 442 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 937 560 грн. 51 коп. В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, оскільки порушення контрагентами позивача - ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» податкового законодавства не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій та про відсутність поставок товарів і послуг, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Запорізький окружний адміністративний суд Постановою від 10 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 червня 2015 року касаційну скаргу ОДПІ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України законодавства.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, та вирішила заяву Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області задовольнити частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року та увалу Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити, з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку зі встановленими податковим органом порушеннями позивачем вимог податкового законодавства, оскільки на думку податкового органу не підтверджені поставки товару від ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс». В обґрунтування позиції зазначено, що ОСОБА_3 є директором ТОВ «Бренд Строй», яка зареєструвала фірму на власне ім'я на прохання ОСОБА_4, фінансово-господарської діяльності вона не вела, жодних договорів не підписувала та не вела податкову звітність. Стосовно ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зазначено, що податкові накладні, виписані БВП «Строитель-Плюс» вірогідно виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. З огляду на встановлені обставини, податковим органом зроблено висновок, що первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» не підписувались уповноваженими особами зазначених підприємств, а отже, не відповідають вимогам п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть підтверджувати здійснення господарської операції.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, у липні 2012р. Вільнянською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авто Граніт» з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 316/22/30567739 від 02.08.2012.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Авто Граніт» по взаємовідносинах з БВП «Строитель плюс» та ТОВ «Бренд Строй»:

- вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання від БВП «Строитель плюс» та ТОВ «Бренд Строй»;

- внаслідок порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету за перевіряємий період по операціям з придбання гранітної продукції, послуг навантаження гранітної продукції, розробки ґрунту, придбання запчастин та проведення ремонтів основних засобів на загальну суму 2 188 441,81 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2009 у сумі 40 905,04 грн., вересень 2009 у сумі 38 146,66 грн., грудень 2009 у сумі 104 284,89 грн., квітень 2010 у сумі 26 722,40 грн., травень 2010 у сумі 44 515,00 грн., червень 2010 у сумі 30 498,00 грн., липень 2010 у сумі 19 838,67 грн., серпень 2010 у сумі 43 976,00 грн., вересень 2010 у сумі 158 431,43 грн., жовтень 2010 у сумі 124 346,66 грн., листопад 2010 у сумі 46 701,45 грн., грудень 2010 у сумі 138 933,33 грн., січень 2011 у сумі 21 755,55 грн., лютий 2011 у сумі 24 338,15 грн., березень 2011 у сумі 45 661,66 грн., квітень 2011 у сумі 31 936,73 грн., травень 2011 у сумі 64 491,32 грн., червень 2011 у сумі 139 500,76 грн., липень 2011 у сумі 184 325,06 грн., вересень 2011 у сумі 251 418,87 грн., жовтень 2011 у сумі 193 705,63 грн., листопад 2011 у сумі 307 875,01 грн., грудень 2011 у сумі 250 935,07 грн., січень 2012 у сумі 53 426,14 грн., лютий 2012 у сумі 85 186,15 грн.;

- внаслідок порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток що підлягає перерахуванню до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 2 188 441,81 грн., у т.ч. по періодах: 4 кв. 2009 у сумі 243 253,40 грн., 3 кв. 2010 у сумі 263 758,50 грн., 4 кв. 2010 у сумі 342 906,30 грн., 1 кв. 2011 у сумі 124 778,70 грн., 2кв. 2011 у сумі 188 546,10 грн., 3 кв. 2011 у сумі 297 862,20 грн., 4 кв. 2011 у сумі 691 275,40 грн., 1 кв. 2012 у сумі 36 061,01 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що ТОВ «Авто Граніт» мало взаємовідносини з БВП «Строитель плюс» та ТОВ «Бренд Строй», по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставки товарів, послуг, а також відсутність постачання товарів по ланцюгу поставки.

Так, в акті перевірки (стор. 18) зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 29.03.2012 року, складеного старшим слідчим о/у ДПС в АР Крим капітаном податкової міліції ОСОБА_6, засновником та директором ТОВ «Бренд Строй» є допитана громадянка ОСОБА_3, яка повідомила, що приблизно в осені 2009 року ОСОБА_4 попросила її відкрити на своє імя підприємство, оскільки сама не в змозі виконати весь обсяг будівельних робіт, який виконує її підприємство та їй необхідно додаткове підприємство та персонал. У звязку з цим запропонувала їй бути засновником та директором підприємства ТОВ «Бренд Строй», на що вона надала згоду. Будь яку фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Бренд Строй» вона не вела, печатку підприємства не бачила. За якою адресою підприємство зареєстровано, не відомо. Штат підприємства не знає, про наявність автотранспортних засобів та складських приміщень їй не відомо. Від діяльності підприємства грошових коштів не отримувала.

В ОСОБА_3 перевірки також зазначено, що Вільнянською МДПІ отримано акт про неможливість проведення перевірки №37/22/31263808 від 11.04.2012 р., у якому вказано, що БВП «Строитель-Плюс» про недодержання в момент вчинення правочинів вимог ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, правочини, здійснені по ланцюгу постачання БВП «Строитель-Плюс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 р., не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

17.08.2012 р. Вільнянська МДПІ на підставі ОСОБА_3 перевірки № 316/22/30567739 від 02.08.2012р., прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 3 543 949,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 471 857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 072 092,00 грн.;

- №0000471504, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 126 002,51 грн., у т.ч. за основним платежем 2 188 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 937 560,51 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про те, що прийняті податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог законодавств з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про податок на прибуток» до складу валових витрат відноситься виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК ).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 01 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 - засновник і директор ТОВ «Бренд Строй», заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Крім цього, суд встановив, що засновника та директора ТОВ БВП «Строитель плюс», вироком Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), оскільки він використовував реквізити, банківські рахунки та печатки створених та придбаних підприємств, у тому числі ТОВ БВП «Строитель плюс», з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва посадовим особам ряду підприємств.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Посилання позивача на Постанову Київського районного суду м. Сімферополя по справі № 1-26/2014 не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь - який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що сухопутна територія Автономної республіки Крим є тимчасово окупованою територією.

Посилання позивача на ухвалу Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 09.07.2013 р. не може бути прийнято до уваги, оскільки з неї не вбачається, що предметом розгляду справи були правовідносини ТОВ «Авто Граніт» з ТОВ «Бренд Строй» або ТОВ БВП «Строитель плюс», проте, в Ухвалі суду є посилання про те, що ОСОБА_7 надала свідчення, в яких зазначила, що не підписувала ніяких документів ТОВ БВП «Строитель плюс».

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведений факт реальності операцій з реалізації ТОВ «Авто Граніт» та ТОВ «Бренд Строй» продукції і послуг, тому податкові повідомлення рішення - № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 3 543 949,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 471 857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 072 092,00 грн. та №0000471504, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 126 002,51 грн., у т.ч. за основним платежем 2 188 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 937 560,51 грн., винесені Вільнянською МДПІ обґрунтовано, а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, ст. 3, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про податок на прибуток»; п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 статті 198, п.п «а» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю Авто Граніт до Вільнянської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко