Рішення № 59804796, 16.08.2016, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/616/16-ц

Провадження № 2/316/498/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"16" серпня 2016 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.

при секретарі: Терещенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Енергодар цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», про зміну умов договору найма та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про зміну умов договору найму,-

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області 27.04.2016 року з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (позивачка за первісним позовом), в інтересах якої діє представник до ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом), зазначивши як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 та Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», в якій зазначає, що ОСОБА_2 (до шлюбу - Сидоренко) ОСОБА_5 19 березня 1988 року уклала шлюб з ОСОБА_2, 26 січня 1989 року у подружжя народилась донька ОСОБА_6. В 1995 році сімя ОСОБА_6, яка на той час складалась з 3 осіб, отримали двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (надалі спірна квартира) та з того часу вони зареєстрували своє місце проживання та стали мешкати в цій квартирі. 05 вересня 2015 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та набула прізвище «Крамаренко».

Зазначає, що 18 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано та Відповідач (за первісним позовом) відмовляється добровільно вирішувати будь-які питання, повязані з квартирою: не бажає змінювати умови договору найму квартири, її подальшої приватизації та продажу та інше, у звязку з чим позивачка (за первісною позовною заявою) вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Посилаючись на те, що житлова площа спірної квартири складає 27,7 кв.м., вважає, що кожному із зареєстрованих в ній осіб належить по 9,23 кв.м. житлової площі. Кімнат такого розміру, щоб виділити кожному точний розмір, який припадає на кожного члена сім'ї, немає, у звязку з чим, посилаючись на законодавство України, просить суд:

-- змінити договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_2 (Комсомольська) в місті Енергодарі Запорізької області, визначивши наступний порядок:

-ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - визначити в користування, для укладання окремого договору найму, житлову кімнату розміром 15,9 кв.м. та лоджію розміром 1,7 кв.м. - яка примикає до цієї кімнати;

-ОСОБА_2 - визначити у користування, для укладання окремого договору найму, житлову кімнату розміром 11,8 кв.м.;

-Коридор: розміром 8,6 кв.м., кухню: розміром 7,9 кв.м., ванну кімнату: розміром 2,6 кв.м., санвузол: розміром 1,3 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Вважаючи, що таке визначення порядку користування житловою площею допоможе вирішити конфлікт.

А також, просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп.

Крім того, у судовому засіданні 30.06.2016 року відповідачем за первісною позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник, було заявлено зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 (позивача за первісним позовом), ОСОБА_3 (третьої особи за первісним позовом) в якій ОСОБА_2 зазначаючи на те, що ОСОБА_3 змінивши місце свого постійного проживання утворивши нову сім`ю 05 вересня 2015 року в іншому місті, втратила право користування спірною квартирою, а також, вважаючи, що вимоги ОСОБА_1 в частині виділення йому кімнати розміром 11,8 кв.м. є несправедливими по відношенню до нього, просить суд:

-Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою № 63 в будинку № 77 в місті Енергодарі хз моменту створення сім`ї в іншому місті, а саме з 05 вересня 2015 року незалежно від предявлення позову про це;

-Змінити договір найму квартири АДРЕСА_3 виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 15,9 кв.м. та лоджію площею 1,7 кв.м. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка примикає до цієї кімнати для укладання окремого договору, а ОСОБА_1 в користування кімнату площею 11,8 кв.м, для укладення окремого договору найму;

-У спільному користуванні залишити коридор площею 8,6 кв.м., кухню площею 7,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., санвузол площею 1,3 кв.м.;

-Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст..88 ЦПК України.

Ухвалою від 30.06.2016 року зустрічна позовна заява була обєднана із первісною позовною заявою у спільне провадження (а.с.59).

У судове засідання зявилась позивачка за первісним позовом ОСОБА_1, свої вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення, які фактично повторюють зазначене в первинній позовній заяві доповнивши їх наступним: що спірну квартиру отримували на сім`ю за ордером виданим ЗАЕС. Також зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_2 (відповідач за первісною позовною заявою) пішов з сім`ї до іншої жінки фактично створивши нову сім`ю та фактично проживає в іншому місті, а не в спірній квартирі, в спірну квартиру навідується та постійно влаштовує скандали, за комунальні послуги та квартирну плату ОСОБА_2 не сплачує, усі витрати вона сплачує самостійно, ОСОБА_2 участі у витратах не приймає. Також зазначила, що спільна донька ОСОБА_3 дійсно деякий час мешкала в іншому місті у звязку із тим, що одружилась, однак вже тривалий час проживає у спірній квартирі та несе, разом із нею, витрати по утриманню квартири у належному стані. Вважає, що такий порядок користування, який вона просить у позові є справедливим, оскільки вона мешкає разом із донькою в кімнаті розміром 15,9 кв.м., тобто на неї та доньку припадає площа значно менша, ніж та, якою зможе користуватись ОСОБА_2 Просить суд задовольнити вимоги первісної позовної заяви. Та в задоволенні зустрічної позовної заяви просить відмовити.

Представник позивача за первісним позовом адвокат ОСОБА_8 вимоги первісної позовної заяви підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення та просить суд їх задовольнити, а в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви просить суд відмовити вважаючи їх такими, що порушують законні права ОСОБА_1 та спільної дитини сторін ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 вимоги поданої зустрічної позовної заяви підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, вимоги первісної позовної заяви не визнав у повному обсязі та просить суд в їх задоволенні відмовити, надав суду відповідні пояснення.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічною позовною заявою адвокат ОСОБА_9 надав суду пояснення і зауважив, що вважає, що процесуальний статус ОСОБА_3 у первісній позовній заяві визначено не вірно, та вимоги первісної позовної заяви не визнав, просить суд в їх задоволенні відмовити, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав та просить суд їх задовольнити, надав суду пояснення,

У судовому засіданні ОСОБА_10 вимоги первісної позовної заяви підтримала у повному обсязі, пояснила, що дійсно деякий час не проживала в спірній квартирі, оскільки вийшла заміж, однак усі свої речі з квартири не забирала, крім того, оскільки сімейне життя не склалось, вже через короткий проміжок часу знову стала проживати у квартирі та несе участь у витратах повязаних з утриманням житла. Просить вимоги первісної заяви задовольнити, а у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви відмовити.

Представник КП «ПКВ» у судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення слухання справи не надав, вислухавши думку учасників провадження, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності КП «ПКВ».

Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положеньстатті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із інформаційною довідкою з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 16.05.2016 року: на квартиру № 63 по вулиці Комсомольській (Молодіжній), 77 було видано Ордер №688 ОСОБА_2 на сім`ю із трьох осіб, відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 06.10.1995 року (а.с.24), згідно із інформаційною довідкою з Сектору реєстрації Енергодарської міської ради №266 від 11.05.2016 року: в квартирі АДРЕСА_4 прописані ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (а.с.25), згідно інформації з КП «Енергодарське БТІ» від 27.04.2016 року № 144/01-24: відомості відносно приватизації спірної квартири відсутні (а.с.26), згідно викопіювання наданого КП «Енкергодарського БТІ», спірна квартира розташована на сьомому поверсі девяти етажного панельного дому та складається з: коридору 8,6 кв.м., ванної 2,6 кв.м, туалет 1,3 кв.м, кухні 7,9 кв.м., кімнати 11,8 кв.м., кімнати 15.9 кв.м., лоджії 1.7 кв.м. (а.с.27).

Судом встановлено, що позивачем у первісній позовній заяві ОСОБА_1 не вірно було визначено процесуальний статус ОСОБА_10, оскільки, згідно наявних документів, зазначена справа безпосередньо стосується ОСОБА_10 як члена сім`ї наймача та одну з осіб на яку видавався Ордер на спірну квартиру, суд, вислухавши думку сторін, вважає вірним процесуальний статус ОСОБА_10 як: третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідно до ст.34 ЦПК України.

Також, судом встановлено, що спірна квартира є не приватизованою та була виділена у користування 06.10.1995 року, тобто до набрання чинності 01.01.2004 року Цивільного Кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.4 та п.5Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,Цивільний кодекс України, застосовуєтьсядо цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Однак, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно дост.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян, або прав державних і громадянських організацій.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідност. 53 ЖК України,жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Частиною 2ст.3 СК Українивизначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Положення ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР зазначає, що до членів сімї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сімї має також і особа, яка перестала бути членом сімї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За правилами ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 107 ЖК України передбачено, що в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

З урахуванням зазначеної норми, член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання. А також, визнання втратившим право на користування жилим приміщенням можливий лише у відношенні тієї особи, яка вже набула права користування конкретним житловим приміщенням, вселилась в нього в установленому порядку у якості члена сімї наймача, члена ЖБК або члена сімї власника квартири чи будинку, однак певний час без поважних на то причин в ньому не мешкає тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання.

За розясненнями п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року із подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно зясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 ЖК або ст. 107 ЖК України.

Суд зауважує, що ст.107 ЖК України, на яку посилається позивач за зустрічною позовною заявою, стосується лише тих, хто вибув на постійне місце проживання до іншого приміщення, в матеріалах справи, як зазначалось вище, згідно із інформаційною довідкою з Сектору реєстрації Енергодарської міської ради №266 від 11.05.2016 року (а.с.25), в спірній квартирі прописані крім ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, крім того в судовому засідання поясненнями як ОСОБА_3, ОСОБА_1 так і поясненнями свідків було спростовано ствердження про те, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала понад встановлені законодавством строки, навпаки підтверджено факт її проживання без порушення встановлених строків.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сімї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженійПостановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пунктів 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженихпостановою КМУ від 24.01.2006 року № 45, мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) зокрема: мають рівні права на користування підсобними приміщеннями ї обладнанням; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності по квартирного (по кімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг, плата розподіляється за послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар). Спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 16Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування суддями Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2, суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про визначення порядку користування житловим приміщенням, що відповідає вимогамстатті 63 ЖК України.

Згідно положенню частини 1статті 104 ЖК України, член сім'ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогамстатті 63 цього Кодексу, що має місце в дійсному випадку.

Згідно з вимогамист. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Отже, відповідно до зазначених правових норм особа, яка вселилась в жиле приміщення на законних підставах, має обґрунтовану презумпцію права на користування жилим приміщенням.

А відтак позовні вимоги, направлені на позбавлення ОСОБА_15 права користування жилим приміщенням, можуть бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі.

ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3 не проживає у спірному приміщенні з 05 вересня 2015 року, однак суд критично відноситься до зазначеного, оскільки відповідно до змістуст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

ОСОБА_2 не додано жодного доказу, крім словесних пояснень, того, що він звертався з заявою про зняття ОСОБА_3 з реєстрації у спірній квартирі.

З пояснень свідків, ОСОБА_1, ОСОБА_3, пояснень представника ОСОБА_8 та наявних у справі письмових доказів, судом встановлено, що спірне жиле приміщення являється місцем проживання ОСОБА_3, за яке, вона, як член сім`ї наймача сплачує комунальні послуги, наявні у квартирі її речі, таким чином спростовані доводи ОСОБА_2 щодо відсутності ОСОБА_3 у спірній квартирі.

Згідност. 61 ЖК України,користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Згідност. 63 ЖК України,предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Спірна квартира відповідає вимогамст. 63 ЖК, оскільки кімнати в ній є ізольованими і можуть бути виділені в окреме приміщення.

ОСОБА_1 просить про виділити ОСОБА_2 кімнату розміром 11,8 кв.м., а ОСОБА_2 просить виділити йому кімнату розміром 15,9 кв.м., Однак, суд вважає не допустимим зазначений розподіл кімнат з наступних підстав:

Згідност. 48 ЖК Українита п. 53 «Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання ним житлових приміщень в Україна РСР», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофспілкм і 11.12.1984 року № 470, розмір житлової площі не може перевищувати 11 кв.м на одну людину, але і не повинен бути менше рівня середі забезпеченості громадян житловою площею у даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в населеному пункті визначається виконавчими комітетами обласних Рад народ депутатів разом з радами профспілок.

Згідно Постанови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів Президіуму обласної ради професійних спілок від 01.11.1988 р. № 322 «Про зміну розміру середньої забезпеченості житловою площею в місті Енергодарі» встановлено середню забезпеченість житловою площею у м.Енергодарі в розмірі 7 кв.м. на одну особу, а мінімальний розмір житлової площі на кожного члена родини на території Запорізької області встановлений у 6 кв.м.

Суд вважає, що зміна договору найму житлового приміщення у вигляді виділення ОСОБА_2 кімнати площею 11,8 кв.м. не порушить його житлових прав і інтересів, оскільки зміна договору найму житлового приміщення стосується також ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а відокремлена кімната, яка залишається до виділу становить загальну площу у 15,9 кв.м., яку просить ОСОБА_1 залишити їй та ОСОБА_3, тобто площа на кожну особу з двох осіб, становить розмір площі по 7,97 кв.м. на кожну, що є меншим ніж площа кімнати, яку ОСОБА_1 просить виділити ОСОБА_2, навідь враховуючи, що в цій кімнаті наявна лоджія площею 1,7 кв.м.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.50 ЖК України, при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищевикладене, суд не може покласти в основу рішення, припущення або обставини, не доведені певними засобами доказування. Стороною позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 не доведено обставин зазначених у його позовній заяві та вимог щодо: визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою № 63 в будинку № 77 в місті Енергодарі з моменту створення сім`ї в іншому місті, а саме з 05 вересня 2015 року незалежно від предявлення позову про це, в наслідок чого - зміни договору найму квартири АДРЕСА_3 виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 15,9 кв.м. та лоджію площею 1,7 кв.м. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка примикає до цієї кімнати для укладання окремого договору, а ОСОБА_1 в користування кімнату площею 11,8 кв.м, для укладення окремого договору найму, у звязку із чим суд вважає відмовити позивачу за зустрічною позовною заявою у задоволенні зазначених вимог.

Вирішуючи питання щодо вимог як первісної так і зустрічної позовних заяв в частині залишення у спільному користуванні: коридору - розміром 8,6 кв.м., кухні - розміром 7,9 кв.м., ванної кімнати - розміром 2,6 кв.м., санвузла - розміром 1,3 кв.м., суд вважає, що в цій частині вимоги обох позовних заяв підлягають задоволенню.

Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням - п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженійПостановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45)

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зміна договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_5 (Молодіжній) в м.Енергодарі Запорізької області, у порядку зазначеному позивачкою за первісною позовною заявою ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - визначення в користування, для укладання окремого договору найму, житлової кімнату розміром 15,9 кв.м. та лоджію розміром 1,7 кв.м. - яка примикає до цієї кімнати, а ОСОБА_2 - визначення у користування, для укладання окремого договору найму, житлової кімнати розміром 11,8 кв.м. є таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, ні порушує прав та інтересів сторін, доведено наданими у судовому засіданні доказами.

Крім того, судом встановлено, що сторонами по справі за позовними заявами було сплачено содові збори у дохід держави (а.с.1, 54), які одна сторона просить стягнути з іншої.

Відповідно дост.88 ЦПК України, у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд вважає, що в цій частині, вимоги обох позовів підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 10, 11, 208, 209, 212-215,293,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісної позовної заяви задовольнити частково, а саме:

Змінити договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_2 (Комсомольська) в місті Енергодарі Запорізької області, визначивши наступний порядок:

-ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - визначити в користування, для укладання окремого договору найму, житлову кімнату розміром 15,9 кв.м. та лоджію розміром 1,7 кв.м. - яка примикає до цієї кімнати;

-ОСОБА_2 - визначити у користування, для укладання окремого договору найму, житлову кімнату розміром 11,8 кв.м.;

-Коридор: розміром 8,6 кв.м., кухню: розміром 7,9 кв.м., ванну кімнату: розміром 2,6 кв.м., санвузол: розміром 1,3 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Позовні вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити частково, а саме:

Залишити у спільному користуванні: коридор: розміром 8,6 кв.м., кухню: розміром 7,9 кв.м., ванну кімнату: розміром 2,6 кв.м., санвузол: розміром 1,3 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275,60 грн.

В задоволенні решти вимог зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. В. Капустинський