Рішення № 59804427, 15.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/1540/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Ігнатюка Б.Ю., Кеміня М.П.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Берегівського районного суду від 26 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23.04.2015 ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ 110308, державний номерний знак НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з належним йому транспортним засобом Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК»), яке виплатило страхове відшкодування в розмірі 24 047 грн. 19 коп.

Вказуючи, що розмір заподіяного матеріального збитку згідно висновку експерта складає 41 178,13 грн., та не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь із ПрАТ «УПСК» залишок невідшкодованої майнової шкоди в розмірі 17 130 грн. 94 коп., з ОСОБА_2 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також солідарно з відповідачів судові витрати.

Рішенням Берегівського районного суду від 26.11.2015 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «УПСК» 17 130 грн. 94 коп. на відшкодування майнової шкоди, з ОСОБА_2 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто солідарно з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. та 800 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27.01.2016 рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2016 рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27.01.2016 скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі ПрАТ «УПСК», вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «УПСК», та у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Заперечення на апеляційну скаргу ПрАТ «УПСК» подали позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 Рішення місцевого суду просили залишити без змін.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки ОСОБА_2 рішення Берегівського районного суду від 26.11.2015 не оскаржив, тому апеляційний суд перевіряє законність цього рішення в межах доводів апеляційної скарги ПрАТ «УПСК» у частині задоволення вимог до страхової компанії про стягнення майнової шкоди.

Представник апелянта, позивач та його представник в судове засідання ап6еляційного суду не зявились повторно. Апелянт та представник позивача про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток (а.с.243-244). Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Зважаючи на те, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, а отже, позиція сторін апеляційному суду відома, судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не зявились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію відповідача ОСОБА_2 та його представника, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що така підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Таким вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК», суд першої інстанції виходив із того, що у висновку експерта від 05.10.2015 № 83 встановлено, що завданий позивачу матеріальний збиток складає 41178,13 грн., однак ПрАТ «УПСК» сплатило страхове відшкодування в розмірі 24047,19 грн., тому стягнув залишок невідшкодованої майнової шкоди в розмірі 17130,94 грн.

З таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 23.04.2015 ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ 110308, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі Київ - Чоп, не дотримався безпечної дистанції руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1

Постановою Берегівського районного суду від 28.05.2015 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Останній повністю визнав свою вину в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УПСК» (а.с.27), яка 19.06.2015 виплатила страхове відшкодування в розмірі 24047,19 грн. на картковий рахунок позивача (а.с.12).

Висновком експерта від 05.10.2015 № 83 (експертизу було проведено на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи) встановлено, що матеріальний збиток заподіяний власнику КТЗ - марки Dacia моделі Sandero, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 41178,13 грн. без 20 % ПДВ (а.с.72-91).

Відповідно до ст. 1 Закону України N 85/96-ВР «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Правовідносини, що виникли між позивачем та ПрАТ «УПСК» не є деліктними, отже, Закон України N 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон N 1961-IV) має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.

Положенням п. 34.2 ст. 34 Закону N 1961-IV передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону N 1961-IV якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не зявився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Так, керуючись вимогами законодавства, ПрАТ «УПСК» протягом 10 робочих днів, 28.04.2015 направило осіб, для визначення розміру шкоди.

При цьому позивач погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши акт огляду транспортного засобу(а.с.31-32).

У п. 22.1. ст. 22 Закону N 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 29 Закону N 1961-IV у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 36.2. Закону N 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначав, що за його попередніми розрахунками розмір заподіяної йому майнової шкоди становить 80000 грн. Таким чином, ремонт автомобіля проведено не було.

Як зазначалось вище, ПрАТ «УПСК» було своєчасно направлено осіб, для визначення розміру шкоди, і позивач погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши акт огляду транспортного засобу.

В подальшому страховиком було визначено витрати на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу (а.с.31-50), які з податком на додану вартість склали 29001,64 грн. (а.с.49). Оскільки ремонт транспортного засобу проведено не було і виплати проводились безпосередньо потерпілій особі, розмір таких витрат було зменшено на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість і склав 24168,03 грн.

Отже, позивачу, як того вимагає Закон N 1961-IV, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 24 047,19 грн., який хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до Закону N 1961-IV та умов договору страхування.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи ОСОБА_2, на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212 214, 316 ЦПК України місцевий суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув і не врахував, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди потерпілому, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою сплачується винною особою.

Оскільки страховик відповідно до вимог Закону N 1961-IV виплатив суму страхового відшкодування, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» про стягнення невідшкодованої майнової шкоди в розмірі 17 130 грн. 94 коп. задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення майнової шкоди до ОСОБА_2 просив залишити без розгляду (а.с.105), а тому суд з урахуванням принципу диспозитивності при ухваленні даного рішення не вправі стягувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою з винної особи ОСОБА_2

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, рішення у частині задоволення вимог до ПрАТ «УПСК» про стягнення невідшкодованої майнової шкоди, та в частині стягнення з цього відповідача судових витрат, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК Україні стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо апеляційний суд ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апелянтом за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 880 грн. (а.с. 139). Оскільки апеляційну скаргу слід задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» слід відмовити, то понесені і документально підтверджені судові витрати апелянта слід стягнути на його користь з позивача.

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1,3,4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 26 листопада 2015 року в частині задоволення вимог до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди та стягнення судових витрат скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 17 130 грн. 94 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 880,00 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: