Рішення № 59802894, 05.08.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/13/16

Справа № 235/4140/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

прокурора Рудь К.А.

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (в інтересах відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної бездіяльністю державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (в інтересах відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної бездіяльністю державного виконавця. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що рішенням, яке набрало законної сили, від 19.05.2014р. апеляційного суду Донецької області (посилання на текст рішення по моїй цивільній праві № 22-ц/775/4553/2014р. за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро» судом був вирішений її трудовий спір з роботодавцем: стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 24.01.2011р. по 04.09.2013р. в сумі 81750грн.00коп. та відшкодування моральної шкоди 500грн.00коп. Вказане рішення не оскаржувалося і влаштовує позивачку.

Отримавши виконавчі листи по вказаній справі, у липні 2014р. позивачка здала їх на виконання до державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області:

1)виконавчий лист № 249/7216/13ц від 18.06.2014р року, виданий Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 заборгованості із середнього заробітку боргу у розмірі 81750,00 грн., номер ВП 43878724;

2)виконавчий лист № 249/7216/13ц від 18.06.2014р року, виданий Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди по трудовим правовідносинам в сумі 500,00 грн, номер ВП 43878910.

Державною виконавчою службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області 03.07.2014року були відкриті виконавчі іровадження за вказаними виконавчим документами.

На протязі 6 місяців з дати відкриття виконавчих проваджень по її справі рішення суду не було виконане навіть частково.

А тому позивачка звернулася до належного суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою від 27 січня 2015року судді Прінь І.П. Бердянського міськрайонного суду Запорізької області по справі № 310/10770/14-ц була задоволена її скарга і суд визнав незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області ОСОБА_4 при здійсненні виконавчих проваджень №ВП43878724 і № ВП43878910 при виконанні ним рішення суду по справі про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на її користь середнього заробітку у розмірі 81750,00грн. і моральної шкоди 500,00 грн.

Таким чином, рішення суду по справі про стягнення з ТОВ «Амарант- Агро» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку у розмірі 81750,00грн. і моральної шкоди 500,00 грн. не було виконане на протязі 6 місяців з дати відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою і судом 27 січня 2015року бездіяльність державного виконавця була визнана незаконною.

Необхідною умовою для відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є наявність у боржника майна, присудженого до передачі за Рішенням, чи достатнього для звернення стягнення та сплати присудженої суми, на момент відкриття чи перебігу виконавчого провадження. Держава не несе відповідальності за стягнення за виконавчим документом, якщо виконати рішення було об»єктивно не можливо через відсутність у боржника майна. Тягар доведення неявності майна покладається на стягувача. Вона, як стягував,заявляє, що у боржника по рішення суду є:

1) нерухоме та рухоме майно, зокрема база, будівля овочесховища, яка складається з «А» - будівля бази загальною площею 2685м.кв., «А» - овочесховище загальною площею 3502,2м.кв., «Б» - склад тари, «В» - автовагова, «Г» компресорна, «Д» - проходна, ємкість пастеризації, ємкість пастеризації, конвеєр стрічковий, апарат високого тиску, ваги 1992, ваги 72, ваги 72, подрібнювач кормів, конвеєр стрічковий 10/1, конвеєр стрічковий 10/1, парогенератор, тельферна станція розвантаження, теплообмінники пром., теплообмінники пром., теплообмінники пром., теплообмінники пром., теплообмінники пром., трансформаторна підстанція, штабелер MS (1030,550x1150мм, ІтхЗм), ЕПГ "Електропарогенератор".

2)автотранспортні засоби, що підтверджується листом УДАІ у Донецькій області.

Також, боржник по рішенню суду ТОВ «Амарант-Агро» систематично отримував доходи від своєї діяльності, зокрема від зберігання, переробки, продажу аграрної продукції, про що керівник ТОВ «Амарант-Агро» повідомляв листом державну виконавчу службу.

Протиправність бездіяльності державного виконавця по невиконанню рішення суду була доведена ухвалою суду. Відповідачами у справі про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є держава в особі відповідно відділу державної виконавчої служби та Державної казначейської служби України.

Позивачка просить стягнути за рахунок державного бюджету, де уповноваженою особою від імені держави виступає Красноармійське міськрайонне управління юстиції Донецької області в інтересах відділу державної виконавчої служби на її користь суми 81750,00 гривень та 500,00 гривень матеріальної шкоди, що заподіяні їй бездіяльністю державного виконавця.

Позивачка та її представник до судового засідання не зявились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача начальник відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. Суду пояснив, що дійсно ухвалою суду було визнано протиправною бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого провадження про стягнення на користь ОСОБА_3 Згідно Закону України «Про виконавче провадження» якщо внаслідок бездіяльності державного виконавця не було здійснено арешту майна і останні було відчужено боржником, через що виконання рішення суду неможливо взагалі, то держава повинна відшкодувати матеріальну шкоду в розмір невиконаного судового рішення. Це є однією з ключових підстав. У звязку з певними обставинами була визнана протиправною бездіяльність державного виконавця. Ним, як начальником відділу, була проведена перевірка виконавчого провадження та зобовязано державного виконавця провести виконавчі дії відповідно за Закону України «Про виконавче провадження». Першочергово державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника. Після винесення ухвали на користь позивачки було перераховано кошти в загальному розмірі 12405,20 гривень. На всі без виключення рахунки боржника накладено арешт. На сьогоднішній день відсутні грошові кошти на рахунках боржника та державний виконавець звертає стягнення на майно. Боржник запропонував майно на яке першочергово потрібно звернути стягнення. Було проведено опис однієї з одиниць транспортного засобу. Зараз залучається експерт та проводиться оцінка. Майно буде виставлятись на прилюдні торги, кошти які надійдуть від реалізації будуть переховані стягувачці. Стягнення на нерухоме звертається після того як буде реалізоване рухоме майно. Все майно боржника арештоване. На території, яка підвідомча відділу, нерухоме майно на яке можна звернути стягнення відсутнє. Стягувачці неодноразово надавалась дана інформація. На сьогоднішній день проводяться активні виконавчі дії, в подальшому за рахунок реалізації майна будуть задовільняться вимоги стягувачки. Виконання даного виконавчого провадження взято ним під особистий контроль. В першу чергу після реалізації майна кошти будуть перераховані стягувачці. Протягом 2014 та 2015 року виконавча служба мала права арештовувати майно, арешт відбувався, але реалізацію не провадилась через проведення на території Донецькій та Луганській областей АТО. З 1 травня 2016 року діяльність по реалізації арештованого майна була поновлена, на даний час проводяться оцінки арештованого майна.

Представник відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську Донецької області заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні. В запереченнях на позовну заяву зазначила, що ГУДКСУ у Донецькій області здійснює свої повноваження і завдання у відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р.№ 460/2011. Пунктом 4 цього Положення визначено, що казначейство України здійснює через систему електронних платежів НБУ розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, а також операції з коштами бюджетів. Постановою КМУ і НБУ від 15.09.1999р. № 1721 „Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства органам казначейства надано статус учасників системи електронних платежів Національного банку України на загальних засадах, та право здійснювати через цю систему тільки платежі та міжбанківські розрахунки. Зважаючи на викладене, одними з основних функцій казначейства є розрахунково-касове обслуговування, а саме, по відношенню до бюджетних установ та інших клієнтів казначейство виконує функції банківської установи, а це передбачає: відкриття, ведення та закриття рахунків; здійснення контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; визначення правил ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, та тощо.

В цивільному позові ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю державного виконавця йдеться мова про те, що джерелом коштів держави є державний бюджет, а його розпорядником-Державна казначейська служба України. Але ДКСУ, у тому числі і ГУДКСУ не є розпорядником ні державних коштів, ні коштів бюджетних установ чи інших клієнтів що обслуговуються в казначействі.

ГУДКСУ у Донецькій області незаконно притягнуто в якості відповідача по даній справі, оскільки своїми ГУДКСУ у Донецькій області прав чи інтересів гр.ОСОБА_3 не порушувало.

По- перше особа що заподіяла шкоду, та особа що нестиме відповідальність за неї не співпадають, оскільки органи та їх посадові й службові особи здійснюють покладені на них функції від імені та в інтересах відповідних публічних утворень, тобто держави України. Саме через це вказані публічно-правові утворення й нестимуть відповідальність за шкоду, яку завдано неправомірними діями зазначених органів та їх посадових та службових осіб. Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Але покладаючи на ДКСУ обовязку відшкодувати шкоду, не ставиться від наявності видатків на такі цілі в державному бюджету. Державним бюджетом України не передбачено видатки держави на ці цілі на відповідний бюджетний рік та є нічим іншим як спонуканням до нецільового використання коштів державного бюджету.

По-друге, згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади можуть діяти лише в межах, у спосіб та у випадках, передбачених конституцією та законами України. Межі повноважень казначейства та його територіальних органів при казначейській формі виконання бюджету як за доходами, так і за видатками визначені в нормах Бюджетного кодексу України. При цьому жодна з них не передбачає права чи обовязку ГУДКСУ «уособлювати» державу. Тобто, виходячи з якої норми матеріального права, якщо вказано, що шкода відшкодовується державою, як відповідач притягується саме ГУДКСУ в Донецькій області. Але «держава» та

«Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області» поняття не тотожні. За буквою закону, а саме за ст.19 Конституції України, ніхто не має права покладати на Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області обовязки, не передбачені законом.

Також, статтею 1167 ЦКУ визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області ніякої шкоди гр.ОСОБА_3 не завдавало.

Виходячи з наведеного, вище ГУДКС у Донецькій області незаконно притягнуто в якості відповідача по даній справі, оскільки своїми діями прав чи інтересів гр.ОСОБА_3 не порушувало.

Представник відповідача наполягала на тому, що не Управління казначейства не може бути відповідачем оскільки не завдавало шкоди ОСОБА_3 та необхідно змінити сторони та залучити їх в якості третьої особи.

Судом було розяснено, що відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У звязку з тим, що розгляд справи проводився без участі позивачки, а право замінити відповідача належить тільки позивачу, то розгляд справи проводиться в межах заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 18.06.2014р. видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24 січня 2011 року по 04 вересня 2013 року в сумі 81750,00 гривень (а.с.8).

Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 18.06.2014р. видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди 500 гривень (а.с.9).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Красноармійського міськрайонного управляння юстиції від 03.07.2014р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 81750,00 гривень, ВП № 43878724 (а.с.10).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Красноармійського міськрайонного управляння юстиції від 03.07.2014р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 500,00 гривень, ВП № 43878910 (а.с.11).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.01.2015 року визнано незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області ОСОБА_4 при здійсненні виконавчих проваджень № 43878724 № 43878910 з невиконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Амарант-Агро» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку у розмірі 81750,00 грн. і моральної шкоди 500,00 гривень(а.с.12-13).

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2015р. апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції відхилено. Ухвалу суду від 27.01.2015р. залишено без змін (а.с.63-64).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.06.2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовлено (а.с.55-56).

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 06.10.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Ухвалу суду від 11.06.2015р. залишено без змін (а.с.70-71).

Відповідно до платіжного доручення № 21 від 13.01.2016р. ОСОБА_3 перераховано 2293,05 гривень (а.с.219).

Відповідно до платіжного доручення № 173 від 19.02.2016р. ОСОБА_3 перераховано 10112,17 гривень (а.с.218).

На рахунках боржника відсутні вільні від арешту кошти (а.с.211-217).

Накладено арешт на автомобіль ВАЗ -210430-20, 2007 року випуску (а.с.206-210).

Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст.11 Закону України "Про виконавче провадження". Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1ст. 19 цього Закону).

За змістом п.1 ч.1 ст.32 Законузаходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Позивачка, як на підставу своїх позовних вимог посилається на ухвалу від 27.01.2015 року де суд визнав незаконною бездіяльність державного виконавця, проте, як було встановлено в судовому засіданні є ухвала того ж суду від 11 червня 2015 року, яка також залишена в силі апеляційним судом, про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Бердянським міськрайонним судом при розгляді скарги ОСОБА_3 на дії (бездіяльність) державного виконавця 11 червня 2015 року було встановлено, що з часу відкриття провадження, в тому числі і після 27 січня 2015 року державним виконавцем були вжиті заходу примусового виконання зазначеного рішення суду.

Так, 05.03.2015 року, за постановою державного виконавця був здійснений арешт коштів боржника. Документ з цього питання був направлений до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Згідно інформації Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, обтяження включені до реєстру. У квітні 2015 року. Відділом направлялись запити до Національного Банку України про наявність розрахункових рахунків у боржника. Державний виконавець також вдався до судового обмеження виїзду за кордон директора підприємства боржника та 13.04.2015 року для виконання ухвали суду з цього питання направив її до прикордонної служби. Окрім того, державний виконавець звернувся з поданням до органів внутрішніх справ про притягнення керівника товариства до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Слідство у справі проводиться.

15 травня 2015 року державний виконавець прийняв рішення про розшук майна боржника та направив запит до Держкомісії по цінним паперам та фондового ринку з метою виявлення майнових прав боржника.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, як вбачається з ухвали Бердянського міськрайонного суду від 11 червня 2015 року виконавче провадження триває, державним виконавцем проводяться певні виконавчі дії.

Як встановлено в судовому засіданні з матеріалів справи та пояснень представника відповідача виконавчі дії тривають, частково стягнуті кошти, накладено арешт на майно тощо.

Згідност. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правиламист. 1166 Цивільного кодексуУкраїни необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписамистатті 1173 Цивільного кодексу Українивідшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Згідно зіст. 1174 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

У відповідності до частини 4ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Положеннями п. 5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частина 4 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

В силу ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт тривалого невиконання рішення суду не може бути підставою для безспірного стягнення збитків у вигляді нестягнутої за рішенням суду суми. Виконавче провадження не закінчене, виконавчі дії тривають. Неможливість подальшого виконання рішення суду судом не встановлена.

Враховуючи вищевикладене, думку прокурора, яка також заперечувала проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтовані, безпідставні та не підлягають задоволенню.

Керуючисьст.11 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.10,11,57-60,212-215,223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (в інтересах відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної бездіяльністю державного виконавця, відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу доАпеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В судовому засіданні 5 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом пяти днів.

Суддя