Рішення № 59802437, 19.08.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1245/16-ц

Провадження № 2/219/1258/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2016 року м.Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого

судді ТВЕРСЬКОГО С.М.,

при секретарі ЗУБЕНКО Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконання трудових обовязків внаслідок травм

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконання трудових обовязків внаслідок травм , у розмірі 50000,00 грн.

В подальшому позивач вточнив свої позовні вимоги та просив стягнути моральну шкоду тільки з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області

Так на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що з 12 травня 1978 року по 24 травня 2013 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Часів-Ярський вогнетривкий комбінат» працюючи на різних посадах.

22.03.2002 року підчас роботи з позивачем трапився нещасний випадок, він отримав травму п'яткових кісток обох ніг, а саме закритий перелом без зміщення, також забої та садни грудної клітини, була проведена операція. За наслідками розслідування нещасного випадку роботодавцем був складений акт форми Н-1 від 22.03.2002 року, відповідно до якого було встановлено факт порушення законодавства про охорону праці. За висновком МСЕК у 2002 році спочатку вперши, а потім у 2009 році йому було безстроково встановлено 35% стійкої втрати професійної. Стверджує, що отримання виробничої травми призвело до порушення його особистих немайнових прав, наслідком стало порушення нормальної життєдіяльності, здійсненням нею додаткових зусиль для організації свого життя. Тому вважає, що факт спричинення відповідачем йому моральної шкоди наявний та просить суд стягнути з Фонду на його користь моральну шкоду, заподіяної ушкодженням здоровя, повязаним з трудовим каліцтвом, у сумі 50 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, які викладені у позовні, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву проти позову заперечувала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 12 травня 1978 року по 24 травня 2013 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Часів-Ярський вогнетривкий комбінат» працюючи на різних посадах та звільнений з роботи у звязку з власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, складеного 23 березня 2002 року ВАТ «Часів-Ярський вогнетривкий комбінат», 23 березня 2002 року о 01:20 годині стався нещасний випадок при наступних обставинах: 23.03.2002 року до начальнику відділу з надзвичайних ситуацій та громадянського захисту населення ОСОБА_3 подзвонив диспетчер комбінату ОСОБА_4 та повідомила, що в побутовому корпусі цехів № 5-3 мається задимлення та йому необхідно прибути на виробництво для розслідування. Прибувши на місто ОСОБА_3 вирішив обдивитись споруду побутового корпусу зовні. При слідуванні вздовж споруди в нічний час не побачив відкритого люку каналізаційного колодязя та впав в нього, травмувавши при цьому п'яткові кістки обох ніг.

Відповідно до зазначеного акту причинами даного нещасного випадку є: порушення законодавства про охорону праці.

За висновком МСЕК від 28.10.2002 року ОСОБА_3 уперше було встановлено 35% стійкої втрати професійної працездатності та МСЕК від 02.11.2009 року 35% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених уп. п. 1-1.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як установлено судом, право на відшкодування шкоди у зв'язку з утратою 35% професійної працездатності виникло у ОСОБА_3. 28.10.2002 року (з акту форми Н-1, з огляду довідки МСЕК серії 2-18 АВ №079522 від 28.10 2002 року).

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 21 січня 2004 року № 1-рп/2004 ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

01 квітня 2001 року набрав чинностіЗакон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на грудень 2001 року) (далі Закон), завданням якого відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону визначалося відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей Фондом соціального страхування від нещаснихвипадків.

За змістом підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону,у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхуваннявід нещаснихвипадківзобов'язаний у встановленому законодавством порядкусвоєчаснотавповномуобсязівідшкодовувати шкоду, заподіянупрацівниковівнаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,виплачуючи йому або особам,які перебувалина його утриманні зокрема й грошовусумуза моральнушкодуза наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частинами 4-5 ст.13Закону передбачено, що нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Відповідно до ч. 1ст. 440 Цивільного кодексу УРСР(у редакції, якабула чинною на час виникнення спірних правовідносин), шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.

Згідно зіст. 440-1 Цивільного кодексу УРСР(у редакції, якабула чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій абоіншій матеріальній формі за рішеннямсуду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема ст. 440-1 Цивільного кодексу УРСР ЦК, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-156цс14).

На час розгляду справи відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна платає складає 1450 грн., отже мінімальний розмір моральної шкоди у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати складає 7250 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ураховуючи доведеність наявності шкоди,тяжкість травми та відповідні ускладнення для здоровя позивача, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань позивача, настання негативних змін у його житті після отримання травми та неможливістьвідновлення стану, який мавпозивач до нещасного випадку на виробництві, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 10 000 грн. моральної шкоди. Указанийрозмір, на переконання суду, буде відповідати характеру та обсягу моральних переживань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та вимогам розумності і справедливості.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги і спростовуються вищевикладеним. Зокрема, твердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено отримання у результаті трудового каліцтва моральної шкоди, є безпідставними, оскільки моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Крім того суд зауважує, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 квітня 2012 року у справі №6-26цс12), тому безпідставним є посилання відповідача на зворотну силу Закону в частині скасування обовязку Фонду відшкодувати моральну шкоду у звязку з нещасним випадком на виробництві, за яким стійка втрата працездатності встановлена у жовтня 2002 року.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог у відповідності до положень ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями4,10,60,88,212,215,360-7 Цивільного процесуального кодексу України,суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконання трудових обовязків внаслідок травм - задовольнитичастково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У частині вимог ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області на користь держави 1378,00 грн. судового збору.

Це рішення набирає законної сили, якщо його не буде оскаржено в строк, передбачений для оскарження останнього.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення винесено суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

Суддя С.М.Тверський