Рішення № 59802293, 18.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/4576/16-ц

2-3121/16

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ районний суд м. КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_5, про стягнення безпідставно одержаних коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, сплачені за кредитним договором, укладеним між відповідачем та сином позивача - третьої особою, наполягаючи на тому, що такі кошти банком отримано безпідставно, тому що незважаючи на те, що у всіх квитанціях такої оплати зазначено, що платником є син позивача - третя особа у справі, через позивача, крім того, чітко зазначено, що проплата здійснюється на виконання зобов`язань саме сина - третьої особи, за конкретним кредитним договором, відтак позивач стверджувала, що позов має бути задоволений. В подальшому позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій додала вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування її грошима.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, викладених судом вище. Окремо, позивач зауважила, що вона не заперечує свою усвідомленість із тим, що всі проплати нею здійснювалися саме на виконання зобов`язань за кредитним договором її сина - третьої особи, про що містяться чіткі зазначення в квитанціях. Проте, чому за таких обставин, суд має стягнути з банку ці кошти на підставі ст.1212 ЦК України, яке передбачає стягнення безпідставно набутих коштів пояснити не змогла. Лише навела судову практику розгляду, на її думку, аналогічної категорії справ.

Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позову, пояснив, що дійсно між третьою особою та відповідачем було укладено певний кредитний договір, що позивач дійсно вносила грошові кошти на виконання зобов`язань свого сина - третьої особи у справі, однак, просив суд звернути увагу на те, що в даних квитанціях і на цьому безпосередньо наголошувалося самим позивачем під час таких оплат - платником зазначений саме син позивача - третя особа - сторона по такому кредитному договору, і зазначено, що таке погашення здійснюється «через позивача», що не суперечить положенням діючого законодавства.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 10.12.2007 між відповідачем та третьою особою укладено кредитний договір №12-Ф/07-02 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого відповідач надав третій особі на певний умовах кредит в розмірі 138 000,00 доларів США на придбання нерухомості.

Як вбачається з представлених квитанцій, де зафіксовано, що платником є третя особа, оплата здійснюється за вищезазначений Кредитний договір, через позивача, в період з 06.02.2008 по 03.09.2014 оплачено 43 356,62 доларів США.

Також сторонами не заперечується, що незважаючи на такі проплати, у третьої особи перед відповідачем все одно утворилася заборгованість за стягненням якої банк звернувся до Деснянського районного суду м. Києва. Доводи представника відповідача про те, що саме таким чином позивач намагається уникнути виконання зобов`язань своїм сином перед банком за Кредитним договором не позбавлені обґрунтованості, оскільки сама позивач чітко заявила в судовому засіданні про те, що усвідомлювала, що грошові кошти вносяться платником її сином на виконання умов Кредитного договору.

Щодо практики розгляду аналогічної категорії справ, на чому наполягав представник позивача в судовому засіданні, то суд не погоджується із тим, що правовідносини мають однакову природу.

Так, як вбачається з рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2014 у справі за позовом Особа_4 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа «Виробничо-комерційна фірма «Нобіліс» про стягнення безпідставно отриманих коштів (справа №22-ц/796/11990/2014), Особа_4 мотивувала свої вимоги тим, що між третьою особою «Виробничо-комерційною фірмою «Нобіліс» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено кредитний договір. В той же час, Особі_4 банк запропонував сплачувати грошові кошти за третю особу «Виробничо-комерційну фірму «Нобіліс» як поручителю без укладення відповідного договору, та кошти вносилися на рахунок із зазначенням в квитанціях, що таку оплату здійснює сааме Особа_4.

В той же час, судовим розглядом достовірно встановлено, що в данному випадку грошові кошти вносилися сааме стороною за договором третьою особою через позивача.

В представленому ж рішенні Апеляційного суду м. Києва, реквізити якого наведено вище, чітко вбачається, що в квитанціях було зазначено про йморно укладений між Особою_4 та банком договором поруки, якого насправді не було.

Досліджені в судовому засіданні квитанції, надані позивачем, за якими здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором, дають підстави стверджувати, що такі проплати відповідають діючому законодавству та умовам Кредитного договору.

Згідно положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України)

Оцінюючи представлені сторонами докази та наведені доводи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, дають підстави стверджувати, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ті обставини, на які посилається позивач як на підставу позову, спростовані представником відповідача в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 10-11, ст.57-60, ст.60, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_5, про стягнення безпідставно одержаних коштів, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя - В.С. Кицюк