Ухвала суду № 59801335, 17.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1750/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 червня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на дії та бездіяльність Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, мотивуючи тим, що в провадженні Центрального ВДВС з 25.01.2016 року знаходиться виконавче провадження згідно виконавчих листів, виданих Придніпровським районним судом м. Черкаси від 12.02.2015 року про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_8, неповнолітньої ОСОБА_9

В скарзі вказує, що 19.02.2016 р. було здійснено вихід державного виконавця до житлового приміщення вище зазначених осіб боржників, хоча жодної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про надання строку на добровільне виконання органом державної виконавчої влади надіслано боржникам не було. Представником ОСОБА_6П до начальника ВДВС було подано заяву з вимогою здійснення перевірки виконавчих проваджень щодо виселення та повернення виконавчих листів стягувачу без виконання з врахуванням встановленої заборони на звернення стягнення на іпотечне майно боржника.

Жодних дій щодо захисту прав боржників начальником ВДВС та його підлеглими здійснено не було, не зважаючи на безліч рішень судів не на користь ДВС щодо визнання таких дій при виселенні неправомірними.

23.05.2016 року ОСОБА_6 було отримано вимогу державного виконавця про виселення до 26.05.2016 р.

Вважає дії та бездіяльність державного виконавця Сагайдак С.В. неправомірними, посилаючись на те, що 07.06.2014 року вступив в силу ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304 - VI від 3 06.2014 року, яким чітко встановлена заборона на вчинення будь-яких дій щодо звернення стягнення на майно, яке було надано як забезпечення валютного кредиту, що стосується вищезазначених виконавчих проваджень та виконання щодо виселення вище зазначених осіб - боржників.

Крім того, звертає увагу що у п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, якщо є наявна встановлена законом заборона щодо звернення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Тобто, державна виконавча служба не має законного права здійснювати виконавчі провадження за виконавчими листами та вчиняти будь-які дії з метою виконання вказаного рішення суду.

Вважає видачу Придніпровським районним судом м. Черкаси виконавчих листів про виселення порушенням вимог ст. 368 ЦПК України. Отже, виконавчі листи є такими, що не підлягають до виконання та повинні бути визнані судом такими, що не підлягають виконанню з інших причин.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 червня 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в які повторює доводи скарги поданої до суд першої інстанції та просить рішення скасувати та винести нове про задоволення скарги.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини: заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2013 року виселено ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси.

8.08.2014 року Придніпровським районним судом Черкаси були видані виконавчі листи за вказаним вище рішенням суду. Однак, виконавчі листи містили описку, що перешкоджало їх виконанню. Ухвалою Придніпровського районного суду від 12.12.2014 року заяву про виправлення описки у виконавчих листах було задоволено.

2.02.2015 року представник стягувача звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів, які було видано судом 12.02.2015 року, тобто вже після закінчення строку предявлення їх до виконання.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 17.06.2015 року у справі за заявою ПАТ КБ "Приватбанк" поновлено строк предявлення виконавчих листів до виконання. 20.01.2016 на адресу Центрального відділу ДВС надійшли заяви стягувача про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів про виселення.

25.01.2016 державним виконавцем Центрального ДВС ОСОБА_12, прийнято виконавчий документ до виконання, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Цього ж дня копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику до виконання. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дія мораторію не розповсюджується на виселення громадян із іпотечного житла і з цих підстав відмовив у задоволенні скарги.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304 - VI від 3 06.2014 року розповсюджується на звернення стягнення на майно боржника, виселення із іпотечного житла не є зверненням стягнення, оскільки майно не вибуває із власності особи-боржника. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2013 року виселено ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили і є обовязковим для виконання органами ДВС згідно виданих судом виконавчих листів.

Із змісту заяви ОСОБА_6 від 8.06.2016 року та акту державного виконавця від 21.06.2016 року вбачається, що рішення суду про виселення виконане боржниками добровільно вони добровільно виселилися із спірної квартири.

Із змісту скарги ОСОБА_7 до суду на вбачається, які саме дії чи бездіяльність державного виконавця вона просить визнати незаконними. Колегія апеляційного суду не має можливості уточнити предмет та підстави скарги, оскільки ОСОБА_7 в засідання колегії не з'явилася не повідомивши про поважність своєї неявки.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 315, ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 червня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на дії та бездіяльність Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції відхилити, ухвалу залишити без змін.

Ухвали колегії та суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали колегії і можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :