Ухвала суду № 59800614, 19.08.2016, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/684/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2016 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зарічненського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області та просить суд визнати дії відповідача протиправними щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії.

Крім того, просить суд зобовязати відповідача провести їй перерахунок пенсії з 01 червня 2016 року згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області №06/01-1996 від 11 липня 2016 року відповідно до статтей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії), а також стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на її користь понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 551, 20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.).

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває на обліку в Зарічненському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області і з серпня 2008 року їй відповідно до Закону України «Про державну службу» було призначено пенсію по досягненню пенсійного віку, виходячи з розрахунку 80% від розміру середньомісячної заробітної плати. Постановами Кабінету Міністрів України №292 від 06 квітня 2016 року та №322 від 05 травня 2016 року, які діють з 01 травня 2016 року, підвищено заробітну плату відповідним категоріям державних службовців, у звязку з чим, відповідно до положень статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії), з 01 червня 2016 року у неї виникло право на перерахунок призначеної їй пенсії. Відповідно до довідки №06/01-1996 від 11 липня 2016 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області, її заробітна плата спеціаліста 1 категорії управління соціального захисту населення Дубровицької РДА станом на 01 травня 2016 року складалась з: основний оклад 1723 грн., ранг державного службовця 200 грн., вислуга років 671,97 грн. У зв'язку з цим, 11 липня 2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку їй пенсії, однак листом №22/02-2 від 20 липня 2016 року відповідач відмовив їй у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що відповідно доЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІз 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно доЗакону України "Про державну службу". Вважає, що така відмова відповідача не грунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому є неправомірною у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний здійснити такий перерахунок призначеної пенсії державного службовця з 01 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року було відкрито скорочене провадження та надано Відповідачу десятиденний строк з моменту одержання ухвали для подачі заперечення проти позовної заяви.

Відповідач - Зарічненське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Рівненської області надав суду заперечення проти позову, відповідно до змісту яких заперечує проти позову у повному обсязі та просить призначити справу до розгляду в загальному порядку та відмовити у задоволенні позову, так як згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Тобто, з 01 червня 2015 року пенсії визначені в порядку та на умовах даного Закону не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

У відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України, суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні та не бачить підстав для виклику осіб для проведення судового засідання за загальними правилами КАС України та приходить до наступного.

Встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Зарічненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та з серпня 2008 року їй відповідно до Закону України «Про державну службу» було призначено пенсію по досягненню пенсійного віку, виходячи з розрахунку 80% від розміру середньомісячної заробітної плати.

Постановами Кабінету Міністрів України №292 від 06 квітня 2016 року та №322 від 05 травня 2016 року, які діють з 01 травня 2016 року, підвищено заробітну плату відповідним категоріям державних службовців, а тому, у позивачки з 01 червня 2016 року виникло право на перерахунок призначеної їй пенсії.

На письмову заяву ОСОБА_1 з проханням провести перерахунок пенсії (а.с.9), листом №22/02-2 від 20 липня 2016 року відповідач відмовив їй у здійсненні такого перерахунку з посиланням на те, що відповідно доЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІз 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно доЗакону України "Про державну службу" (а.с.11).

Суд вважає, що дії відповідача по відмові у перерахунку позивачці пенсії є протиправними, оскільки обмежують її конституційні права.

Відповідно достатті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно частини другоїстатті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. ПоложенняКонституції Україниє нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Устатті 22 Конституції Українизазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно достатті 58 Конституції України,закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 своєїпостанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» розяснив, що відповідно до статей8та22 Конституції Українине підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановленихКонституції Україниі чинними законами прав і свобод.

Пенсійне забезпечення державних службовців визначеностаттею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно достатті 37 Закону України №3723-XIIу редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Разом з тим порядок та умови перерахунку пенсій державним службовцям регулюєстаття 37-1 Закону України №3723-XII.

Так, відповідно достатті 37-1 Закону України №3723-XII,у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені зміни достатті 37-1 Закону України №3723-XIIщодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років державним службовцям єстаття 37-1 Закону України № 3723-XIIтапостанова КМУ від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії".

Відповідно достатті 1 ЗаконуУкраїни «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другоїстатті 9 зазначеного Законурегулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів державної влади, прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цьогоЗакону, якщо інше не передбачено законами України. Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції УкраїниЗакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно дорозділу 11 Конституції України, право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується частиною 2статті 22 Конституції України, а саме - конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» ОСОБА_2 Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11 жовтня 2005 ркоу №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п'ятий, шостий пункту 4).

Крім того, ОСОБА_2 Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третійстатті 22 Конституції України. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому ОСОБА_2 Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного прав в жодному разі не може бути порушена».

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дій, внесення до них змін і доповнень стосовно закінчених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2 Суд України вважає скасування або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідач, застосовуючи до спірних правовідносинОСОБА_3 України №213-VIII від 02 березня 2015 рокуфактично допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом скасування або обмеження наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені Законами України. Зазначене дає підстави вважати, що цим порушено приписи частин другої та третьоїстатті 22 Конституції Українита частини 1 статті58статті21та24 Конституції України.

Варто зазначити, що частиною 2статті 8 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання, вимог, які він виводить з цього принципу.

Європейський суд з прав людини ще в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16 грудня 1974 року) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду.

Згідно зі змісту статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення від 02 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Враховуючи вищевикладений аналіз висновків ЄСПЛ, сплата внесків із заробітної плати державного службовця надає право в майбутньому на використання позитивного права щодо призначення та перерахунку спеціального виду пенсії згідноЗакону України «Про державну службу».

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) зазначив (п.п.38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за статтею 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, відсутність механізму реалізації права на перерахунок пенсії є втручанням у визначений майновий інтерес цього державного службовця за статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Відповідно до пункту 1Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року №462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права таКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод"(Постанова N 462-VIII) схвалено заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями5,6,8та13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності", а саме розміру щомісячної пенсії, повинна застосовуватися в Україні.

Таким чином, статтю 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.

Оскільки з заробітної плати позивачки роботодавцями постійно утримувалися та сплачувалися до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому, дії відповідача (відмова провести перерахунок пенсії) є прямим втручанням у її право на мирне володіння особистим майном (пенсією, у обґрунтованому розмірі).

Із системного аналізу частини 1статті 7 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІVвбачається рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Також Конституційний суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за явими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кільківсно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Пункт 5 постанови КМУ від 31травня 2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції до 09 грудня 2015 року) передбачав, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

Таким чином, порушене позивачки право підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у відмові проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з одночасним відновленням права, шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 червня 2016 року згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області №06/01-1996 від 11 липня 2016 року відповідно до статтей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

Слід зазначити, що суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи у загальному порядку з огляду на те, що скорочений порядок розгляду адміністративних справ щодо пенсійних виплат визначений п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

У свою чергу, відповідач в обґрунтування своєї позиції щодо позбавлення права відповідача можливості звернутися до касаційного суду у випадку задоволення позову, розглянутого у скороченому провадженні, посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 року у справі ОСОБА_4 проти Іспанії. Суд не погоджується з такою позицією, оскільки Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини націлена саме на захист інтересів особи від неправомірного втручання держави, а не навпаки.

Тому, у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України, суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні та не бачить підстав для виклику осіб та проведенні судового засідання за загальними правилами КАС України.

Відповідно до частини 1статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с.1).

Відповідно до частини 1статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України: «Негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць».

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями158-163,167,183-2,185-186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 червня 2016 року згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області №06/01-1996 від 11 липня 2016 року відповідно до статтей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

Стягнути з бюджетних асигнувань Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок).

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_3