Ухвала суду № 59800382, 17.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/981/15-к Головуючий у І інстанції Гаврищук А. В.Провадження № 11-кп/780/1024/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 17.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Габрієля В.О., Гриненка О.І.

секретаря судового засідання: Яреми К.О.

прокурора: Безсмертного М.П.

потерпілої: ОСОБА_2

представника потерпілої: ОСОБА_3

цивільного позивача: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого та представника потерпілої ОСОБА_2 і цивільного позивача ОСОБА_4 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року щодо ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, , раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обовязків передбачених ст. 76 КК України.

Вирок в частині додаткового покарання виконується самостійно.

Сятгнуто з ОСОБА_6 на користь держави у особі Комунального закладу Київської областної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 6332 грн. 19 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2993,4 грн., та 4500 грн. моральної шкоди, а всього 7493 грн. 40 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчиненне за наступних обставин.

ОСОБА_6 21 листопада 2014 року біля 22 год. 15 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого на підставі Свідоцтва про право власності КХС № 159183 від 11 серпня 1998 року, виданого Миронівським РЕВ є ОСОБА_8, рухаючись у напрямку від м. Київ до м. Миронівка Київської області на 102 + 585 кілометрі автодороги Н 01 Київ - Знамянка у с. Росава, Миронівського р-ну, Київської обл., біля перехрестя з вул. Комсомольська, будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, змінюючи напрямок руху, виконуючи поворот ліворуч у напрямку вул. Комсомольська с. Росава, Миронівського р-ну, Київської обл. та не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху у порушення п. п. 10.1,10.4ПДР України, відповідно до яких водій транспортного засобу зобов'язаний перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі у напрямку головної дороги або розворотом, повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині, призначеній для руху у цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленою конфігурацією проїжджої частини, дорожніми знаками чи розміткою, крім того водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїжджій частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїжджій частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, здійснив поворот ліворуч з головної на другорядну дорогу, в результаті чого допустив зіткнення з передньою частиною автомобіля марки DAEWWO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на підставі Свідоцтва про право власності АІС 080459 ОСОБА_9 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному відносно руху автомобіля АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1 напрямку.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля марки DAEWWO Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку судово-медичної експертизи № 4 від 15 лютого 2015 року отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої таранної кістки зі зміщенням, забій правого гомілкоступневого суглобу, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом латерального відростка правої таранної кістки, що в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушення п.п. 10.1, 10.4 ПДР України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 скасувати та ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7 виправдати та визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначив, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші у звязку із чим висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що водій автомобіля DAEWWO Nexia ОСОБА_4 при проведенні службового розслідування від 21.11.2014 року давав пояснення про зовсім інші обставини дорожньо-транспортної пригоди. Ним було зазначено, що автомобіль АЗЛК «Москвич» 214412, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуваееям ОСОБА_6 рухався по другорядній дорозі зі сторони вул. Комсомольська с. Росава. Тобто первинні покази потерпілого не відповідають тим показам, які він надав у судовому засіданні.

Крім того зазначає, що судові експертизи, на які у вироку посилається суд першої інстанції були проведені із грубим порушенням чинного законодавства, а тому на його думку є недопустимими доказами по справі, оскільки ґрунтуються на вихідних даних, які отримані при допиті ОСОБА_6 в якості свідка. В той же час, при проведені оскаржуваних експертиз було проведено моделювання обставин ДТП, яке взагалі не відповідає тим обставинам, які виклав слідчий у постанові. Тобто, на думку захисника, експерт фактично самостійно визначив вихідні дані, які йому не були надані слідчим та на їх основі зробив експертні висновки.

Враховуючи зазначене, апелянт стверджує, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 та цивільного позивача ОСОБА_4, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий за яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Задовольнити частково цивільний позов ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 2993,40 грн. матеріальної шкоди та 45000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтуванні свої вимог зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, передбачені ст. 75 КК України для звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком, оскільки останній в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення двічі змінював свої покази щодо обставин ДТП, чим намагався уникнути кримінальної відповідальності за скоєне ним діяння. Крім цього, обвинуваченим не відшкодовані взагалі збитки, спричиненні потерпілій та цивільному позивачеві внаслідок скоєння злочину.

Крім того зазначає, що суд безпідставно обмежився стяганням з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 4500 грн., що є мізерною враховуючи перенесені потерпілою моральні страждання, а саме, остання отримала і продовжує отримувати фізичний біль і душевні страждання як внаслідок травм і внаслідок подальших операцій, в результаті чого в неї були кардинально зміненні життєві звязки потерпілої, остання втратила частину свого здоровя.

Також безпідставно було залишення без задоволення цивільний позов ОСОБА_4, який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, садни обличчя, тощо, які відповідно до висновок СМЕ № 8 від 18.03.2015 відносяться до легкого ступеню тяжкості.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник потерпілої ОСОБА_2 та цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а тому просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу захисника підтримали та просили її задовольнити, проти апеляційної скарги представника потерпілої і цивільного позивача заперечували та просили відмовити в її задоволенні;

потерпілу, цивільного позивача та їх представника, які апеляційну скаргу представника підтримали і просили її задовольнити, а проти апеляційної скарги захисника заперечували;

прокурора, який проти заявлених апеляційних скарг заперечував та просив відмовити в їх задоволенні;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України не підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування та судового розгляду, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за обставин, наведених у вироку, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: показами потерпілої ОСОБА_2, цивільного позивача ОСОБА_4, судового експерта ОСОБА_10; даними, зафіксованими в: витягу з кримінального провадження № 12014110220000585; протоколі огляду місця ДТП від 21.11.2014 року та додатками до нього; протоколах огляду транспортного засобу від 05.12.2014 року та ілюстрованими таблицями до них; схемі організації дорожнього руху на ділянці автомобільної дороги Н-01 Київ-Знамянка, км. 102-585; протоколі тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення від 02.03.2015 року; висновку експерта транспортно-трасологічної експертизи №17285/14-52 від 12.02.2015 року; висновку експертів автотехнічної експертизи №5254/15-52 від 29.04.2015 року; висновку експертів автотехнічної експертизи № 5253/15-52; висновку експертів транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №5246/7693/15-52 від 29.04.2015 року.

Обґрунтовуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України суд першої інстанції правомірно послався на висновок транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 29.04.2015 року № 5246/7693/15-52, згідно якого покази водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_6 про механізм та обставини ДТП не достовірні з технічної точки зору. Покази водія автомобіля DAEWWO Nexia , н.з. АІ 1968 ВА ОСОБА_4 про механізм та обставини ДТП достовірні з технічної точки зору. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Москвич мав технічну можливість уникнути даного зіткнення, а водій автомобіля DAEWWO Nexia не мав технічної можливості уникнути даного зіткнення. Дії водія автомобіля НОМЕР_3 не відповідають вимогам ПДР України, а дії водія автомобіля DAEWWO Nexia , н.з. АІ 1968 ВА в даній дорожній обстановці вимогами ПДР не регламентуються, оскільки він знаходився у аварійній ситуації, яку створив водій автомобіля НОМЕР_3.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 пояснив, що покази обвинуваченого ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки при моделюванні ситуації абсолютно виключено можливість розташування автомобілів відносно елементів проїзної частини після їх зіткнення у тому положенні, у якому їх зафіксовано після ДТП. Також, експерт зазначив, що дані про розташування автомобілів в момент зіткнення відносно елементів проїзної частини та іншу слудову інформацію ним отримано безпосередньо від слідчого, а також на місці вчинення ДТП під час його огляду та безпосереднього огляду автомобілів та заперечив факт самостійного збирання ним доказів.

Суд, проаналізувавши докази, які містяться у кримінальному провадженні та висновок транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 29.04.2015 року № 5246/7693/15-52, пояснення експерта ОСОБА_11 та надавши їм оцінку зазначив, що дані докази спростовують покази обвинуваченого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 стосовно обставин ДТП зокрема щодо напрямку руху автомобіля НОМЕР_3 та його швидкості, а також зазначив, що дані докази є належними і допустимими, зібраними у спосіб та в порядку, передбачені КПК України.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Факт тілесних ушкоджень, завданих потерпілій ОСОБА_2 внаслідок скоєної ДТП підтверджується даними, зафіксованими в: довідці приймального відділення Миронівської ЦРЛ б/н від 21.11.2014 року; висновку експерта №4 від 18.03.2015 року.

Крім зазначених доказів, причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого ОСОБА_14 та тілесними ушкодженнями, виявленими у потерпілої підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2, цивільного позивача ОСОБА_4, частковими показами самого обвинуваченого ОСОБА_14, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які не заперечували самого факту ДТП та завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 саме внаслідок вказаної ДТП

Суд першої інстанції оцінивши в сукупності зібрані та дослідженні докази по справі, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та вірно кваліфікував його дії, як порушення п.п. 10.1, 10.4 ПДР України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Такий висновок суду є належним чином обґрунтований, з яким погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілої та цивільного позивача про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок мякості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про можливість виправлення особи без відбування покарання, суд відповідно до вимог ст. 75 КК України має врахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.

Дослідивши зібрані у справі докази, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства та призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік зі звільненням від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке є злочином невеликої тяжкості, вчиненим з необережності, наслідки злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині призначеного покарання.

Крім цього, покладення судом на обвинуваченого ОСОБА_6 обовязків, передбачених ст. 76 КК України, сприятиме контролю за його поведінкою в період іспитового строку з метою встановлення факту його виправлення.

В той же час, доводи апеляційної скарги представника потерпілої та цивільного позивача про невідповідність стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_2 суми у рахунок відшкодування моральної шкоди ступеню її моральних страждань та безпідставне залишення без задоволення цивільного позову ОСОБА_4 є слушними.

Так, при вирішенні питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_6 суд дійшов до правильного висновку про факт заподіяння потерпілій діями обвинуваченого моральної шкоди, але неправильно визначив розмір відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 щодо стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди, суд послався на те, що ОСОБА_4 не надав доказів спричинення йому моральної шкоди та не обґрунтував її розмір. При цьому, судом не було враховано, що внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, що підтверджується висновком СМЕ №8 від 18.03.2015.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільних позовів в частині відшкодування потерпілій ОСОБА_2 та цивільному позивачеві ОСОБА_4 моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував характер отриманих ними тілесних ушкоджень, а внаслідок цього обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, а також їх зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_6 у потерпілої ОСОБА_2 був виявлений струс головного мозку, садна обличчя, перелом таранної кістки зі зміщенням, що потягло за собою оперативне втручання та вмонтування декілька чужорідних металевих матеріалів під час операції, в наслідок чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Миронівській Центральній районній лікарні з 21.11.2014 року по 30.11.2014 року та в ортопедо-травматологічному центрі Комінального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 01.12.2014 року по 16.12.2014 року, а ОСОБА_4, внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку та садин обличчя, що підтверджується висновком СМЕ №8 від 18.03.2015.

За наведених обставин колегія суддів вважає необхідним вирок суду змінити, збільшивши розмір морального відшкодування, спричиненого потерпілій ОСОБА_2 неправомірними діями обвинуваченого, до 40000 (сорок тисяч) грн. та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) грн.

Оскільки суд допустив порушення норм матеріального права при розвязанні вимог цивільних позовів потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди та цивільного позивача, вирок у цій частині підлягає зміні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника потерпілої та цивільного позивача підлягає частковому задоволенню, а вирок Миронівського районного суду Київської області від 3 червня 2016 року підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 424, 426 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року щодо ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільних позовів, змінити.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди і стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали буде оголошено о 12-й годині 19 серпня 2014 року

СУДДІ: В.Б. Зіміна

ОСОБА_15

ОСОБА_16