Рішення № 5980001, 27.01.2009, Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим

Рішення Іменем України 27 січня 2009 року Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Михайлової Л.О., при секретарі Шаповаловій Т.В., за участю прокурора Костик М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Первомайське цивільну справу за позовом прокурора Первомайського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства „Джурчи” Первомайського району АР Крим про стягнення компенсації за невикористану відпуску, встановив: Позивач - прокурор в інтересах ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 1057,52 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з 20.04.2000 р. по 07.06.2004 р. працювала на посаді директора Закритого акціонерного товариства „Джурчи” Первомайського району АР Крим. При звільнені її з посади 07.06.2004 року за ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з досягненням пенсійного віку, відповідачем не виплачена ОСОБА_1 компенсація за невикористану нею щорічну відпустку за працю з 20.04.2003 р. по 07.06.2004 р. за 38 календарних днів. У судовому засіданні позивач – прокурор свої вимоги підтримав у повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, що пред’явлені прокурором в її інтересах, підтримала у повному обсязі, просить задовольнити вимоги про стягнення з відповідача на її користь неотриману компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1057,52 грн. та поновити їй строк позовної давності; оскільки про порушення своїх прав їй стало відомо тільки у вересні 2008 року. Представник відповідача не оспорюючи самого факту невиплати позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану нею відпустку за період праці з 20.04.2003 р. по 07.06.2004 р. та суми компенсації – 1057,52 грн., позовні вимоги не визнає, у зв’язку з пропуском тримісячного строку позовної давності. Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Позивач ОСОБА_1, відповідно до наказу № 1 від 20.04.2000 року, прийнята на посаду директора ЗАТ „Джурчи” з 20.04.2000 року. 07.06.2004 року вона звільнена за ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з досягненням пенсійного віку, згідно з наказом № 29 від 07.06.2004 р., що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 16,27), копією наказу № 29 від 07.06.2004 р. ЗАТ „Джурчи” (а.с.6). Перевіркою додержання вимог законодавства про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у закритому акціонерному товариству „Джурчи” встановлено порушення ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про відпуски” щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при її звільненні компенсації за невикористану щорічну відпустку за період праці з 20.04.2003 р. по 07.06.2004 р. за 38 календарних днів, що підтверджується актом перевірки № 01-02-63 від 27.10.2008 р. державного інспектора праці АР Крим ОСОБА_2 (а.с.9-10), та розрахунковим листом на оплату за відпустку ОСОБА_1 за 38 календарних днів суми 1057,52 грн., складений головним бухгалтером ЗАТ „Джурчи” ОСОБА_3С.(а.с.11). Відповідно ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Ст. 116 КЗпП України, передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідачем порушені вимоги ст.ст. 83, 116 КЗпП України: позивачу ОСОБА_1 своєчасно не виплачена компенсація за невикористану відпустку. Згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, суд, з огляду на ч. 2 ст. 233 КЗпП України, вважає, що строк звернення до суду прокурором та позивачем не пропущений, поновлення не потребує, розмір суми, яка не сплачена позивачу, відповідачем не оспорюється, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 60, 81, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 83, 116, 233 КЗпП України, ст. 2 Закона України „Про оплату праці”, ст. 24 Закона України „Про відпустки”, суд вирішив: Стягнути з закритого акціонерного товариства „Джурчи” Первомайського району АР Крим (код 30951066, р/р 260030232340 в КФ ВАТ „Імпромбанк” м. Феодосія МФО № 384481) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпуску 1057 (одну тисячу п’ятдесят сім) гривен 52 копійки, а також судовий збір на користь держави в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Головуючий: