Постанова № 59798120, 19.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1554/16-п Провадження №33/773/276/16 Суддя в 1 інстанції: Войтюк Л. М. Категорія:ст.172-7ч.ч.1, 2 КУпАП Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейди В.О.,

з участю прокурора - Романюка С.В.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 заступника голови Любомльської районної ради Волинської області, на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона, будучи заступником голови Любомльської районної ради Волинської області, суб'єктом, відповідальним за корупційні правопорушення та посадовою особою органу місцевого самоврядування, користуючись повноваженням депутата Любомльської районної ради, 24 грудня 2015 року проголосувала за прийняття рішення Любомльської районної ради №3/29 від 24.12.2015 «Про надбавку голові ради та його заступнику», яким встановлено їй надбавку за виконання особливо важливої роботи за грудень 2015 року в розмірі 50 відсотків до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг в межах затвердженого фонду оплати праці. В подальшому, 25.02.2016 року на черговій сесії районної ради ОСОБА_1 проголосувала за прийняття рішення Любомльської районної ради №7/32 від 25.02.2016 «Про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування та надбавки голови ради і заступнику голови ради», яким їй присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування, що відповідає четвертій категорії посад та встановлено надбавку згідно Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року в розмірі 50 відсотків до посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років на 2016 рік.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, згідно пп.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за порушення, порушила вимоги ч.1 та 2 ст.28, ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо повідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність в неї реального конфлікту інтересів, а також заборону щодо вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, вчинивши тим самим адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даною постановою, вважає рішення суду незаконним. Стверджує, що в постанові не зазначено і не обґрунтовано в чому полягає суперечність між її особистим інтересом і службовими повноваженнями заступника голови районної ради при прийнятті колегіальним органом рішення, як і не встановлено наявності конфлікту інтересів в її діях. Вказує, що аналіз чинного законодавства передбачає, що голова та заступник голови ради вправі виносити на розгляд сесії питання щодо преміювання посадових осіб апарату ради, та їх самих, а також питання про присвоєння рангу служби в органах місцевого самоврядування. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази спричинення чи настання можливості спричинення в результаті прийняття вказаного рішення будь-якої шкоди чи можливості порушення інтересів держави, громади, або окремої особи, а також доказів впливу на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення. Крім того, відсутні докази вчинення нею під час виконання повноважень заступника голови ради та депутата районної ради адміністративних корупційних правопорушень. Просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаних правопорушень.

Заслухавши доповідача, який виклав суть оскаржуваної постанови, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 і її захисника, які просили скасувати постанову з підстав, викладених в апеляційній скарзі, міркування прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

У відповідності з вимогами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) повинна оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи, аналогічні тим, які були предметом дослідження судом першої інстанції. При цьому, аналізуючи їх, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні корупційних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, який відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим і повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами.

Так, стаття 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (ч.1) та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (ч.2).

Відповідно до примітки ст.172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у вказаній статті є особи, зазначені у п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема, дія вказаного закону поширюється на депутатів місцевих рад.

Під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом та заступником голови Любомльської районної ради Волинської області сьомого скликання, а тому відповідно до примітки ст.172-7 КУпАП та п.п. «б», «в» п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Статтею 28 ЗУ "Про запобігання корупції" передбачено заходи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Зокрема, суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатись про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Так, ОСОБА_1, будучи депутатом Любомльської районної ради та обіймаючи посаду заступника голови Любомльської районної ради, завідомо знаючи, що на 3-ій та 7-ій сесіях 7 скликання Любомльської районної ради, які відбулись відповідно 24.12.2015 року та 25.02.2016 року, будуть розглядатися питання щодо присвоєння їй рангу та встановлення надбавки, будучи зобов'язаною вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомити про наявність конфлікту інтересів, в порушення вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» не вжила вказаних законом заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 на вищезазначених сесіях 7 скликання Любомльської районної ради повідомляла про наявний у неї конфлікт інтересів не встановлено. Крім того, з протоколів сесій Любомльської районної ради від 25.12.2015р. та 25.02.2016р. вбачається, що на засіданні заступником голови ради не заявлялось про наявність у неї реального конфлікту інтересів у зв'язку з розглядом питання присвоєння їй рангу та встановлення надбавки, письмові повідомлення про такий конфлікт не були предметом розгляду сесії. Дану обставину ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні місцевого суду, зазначивши, що про конфлікт інтересів не повідомляла, оскільки не знала про необхідність такого повідомлення.

Вищезазначене свідчить про недотримання ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема, щодо повідомлення сесії про реальний конфлікт інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Як вбачається з протоколу 3 сесії районної ради 7 скликання, ОСОБА_1 була присутня на сесії, а рішення №3/29 щодо встановлення заступнику голови ради надбавки за виконання особливо важливої роботи за грудень місяць 2015 року в розмірі 50% до посадового окладу було прийнято одноголосно (а.с.15). Разом з тим, згідно списку депутатів присутніх на 7 сесії районної ради 7 скликання по поіменному голосуванню від 25 лютого 2016 року (а.с.19), ОСОБА_1 також була присутня на сесії, крім цього остання приймала участь у голосуванні щодо присвоєння їй, як заступнику голови районної ради, восьмого рангу посадової особи місцевого самоврядування, що відповідає четвертій категорії посад.

Крім того, неучасть ОСОБА_1 в голосуванні не призвела б до втрати правомочності сесій Любомльської районної ради, тому її дії не підпадають під норму абз.3 ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 була зобов'язана невідкладно повідомити колегіальний орган - Любомльську районну раду про наявність у неї конфлікту інтересів те не приймати участь в голосуванні.

Твердження апелянта про те, що чинним законодавством не встановлений інший порядок розгляду питання щодо преміювання та присвоєння рангів посадовим особам апарату районної ради, зокрема відсутність заборони голосування по даному питанню є безпідставними, оскільки зі змісту ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» випливає, що посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 про те, що в її діях відсутні ознаки корупційного правопорушення, зокрема одержання неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_1 поставлено у провину саме вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, а не отримання нею неправомірної вигоди. Крім того, за своєю правовою конструкцією склад правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП є формальним, і не передбачає настання жодних суспільно-небезпечних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, у діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, що виразилось у неповідомленні заступником голови районної ради у встановленому законом випадку і порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та вчиненні дій в умовах реального конфлікту інтересів.

За таких обставин, постанова Любомльського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року є законною та обґрунтованою, її висновки відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують вищевикладені обставини.

Визначаючи розмір адміністративного стягнення за вчинені ОСОБА_1 правопорушення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, зокрема, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.

Постанова суду є законна та належним чином вмотивована, підстав для її скасування по обставинах, викладених в апеляції, немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.О. Опейда