Ухвала суду № 59794345, 19.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5445/16-ц Провадження № 22-ц/772/2697/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Панасюка О.С., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», третя особа публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль», про зобовязання вчинити певні дії,

встановила:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 03 жовтня 2005 року між Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Фонд) та ОСОБА_3 укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 2-397, предметом якого є відшкодування частини відсотків за кредитом, наданим відповідно до кредитного договору

№ 014/035-40/30252 від 13 вересня 2005 року, укладеного між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі АППБ «Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» (далі - ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»), та ОСОБА_3

Відповідно до умов договору Фонд зобовязався відшкодовувати частину відсотків за кредитом в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ, що діє на день укладання кредитного договору і становить 14,25%.

З квітня 2015 року Фонд припинив відшкодовувати частину відсотків, мотивуючи це тим, що 23 березня 2015 року між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору, умовами якою змінено призначення кредитних коштів, зокрема 2-й транш кредиту надано на рефінансування заборгованості за 1-м траншем.

На думку позивача, припинення відшкодування частини відсотків є незаконним, так як перший транш в валюті наданий на придбання будинку, а другий - в гривневому еквіваленті, на рефінансування заборгованості за першим траншем. Вважає, що додатковою угодою здійснено лише переведення валютного кредиту у гривневий, оскільки новий договір між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3 не підписувався, нові кошти не видавалися, збільшення суми кредиту не відбулось, предмет, обєкт та спрямування кредиту змін не зазнало.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача ОСОБА_2 просив зобовязати Фонд продовжити виплату часткової компенсації, відповідно до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки від 03 жовтня 2005 року № 2-397 з моменту її припинення і до завершення дії договору.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 та представник третьої особи ОСОБА_6 (у письмовій заяві) підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором в частині погашення заборгованості в розмірі 55 000 доларів США (1-й транш) є припиненим у звязку з виконанням проведеним належним чином. При цьому умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено часткової компенсація відсоткової ставки за 2-м траншем. Порядок часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853, не передбачає відшкодування відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками на рефінансування заборгованості, а відтак у Фонду відсутній обовязок щодо здійснення часткової компенсації відсотків.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що 13 вересня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/035-40/30252. Відповідно до договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом з 55000 доларів США строком на 240 місяців з 13 вересня 2005 року до 12 вересня 2025 року зі сплатою процентної ставки за його користування в розмірі 12,5 річних. Кредитні кошти призначені для придбання будинку. Зміни в договорі оформлюються додатковими угодами, які стають невідємною частиною договору. Погашення кредиту здійснюється щомісячно згідно з графіком погашення кредиту (Додаток №1).

З умов договору слідує, що предметом цього договору є надання кредиту. Істотними умовами договору визначено розмір кредиту в іноземній валюті, процентна ставка за користування кредитом та строк його повернення. Одночасно укладений договір містить цільове призначення кредитудля придбання будинку.

03 жовтня 2005 року між Фондом та ОСОБА_3 укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 2-397. За умовами цього договору Фонд від імені держави відшкодовує частину відсотків за кредитом наданим на придбання житла (кредитний договір від 13 вересня 2005 року № 014/035-40/30252) відповідно до Положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (постанова КМУ від 26 жовтня 2000 року № 1604) та Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (постанова КМУ від 04 червня 2003 року № 853). Часткова компенсація визначається в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору та становить 14,25%.

Розмір часткової компенсації розраховується відповідно до Додатку № 1, який є невідємною частиною договору. Нарахування часткової компенсації здійснюється з моменту підписання договору про надання часткової компенсації. У випадку укладання додаткових угод до кредитного договору, що стосуються правовідносин за цим договором, в цей договір в обовязковому порядку вносяться зміни (пункт 5.1. договору № 2-397).

Відповідно до розрахунку прогнозного розміру компенсації (додаток № 1 до договору № 2-397), розмір кредиту складає 277750 грн.; розмір кредиту на який може бути надана часткова компенсація 198 121, 04 грн.; розмір облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору (але не більше відсоткової ставки за кредитним договором) -12,50 %; прогнозований розмір компенсації342 196, 31 грн.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Вінницьке регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», затвердженого наказом від 05 грудня 2013 року

№ 167/9, останнє є підрозділом державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», юридичною особою, що діє відповідно до цього Положення.

Згідно зіст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сімї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сімям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 3 Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (далі Порядок), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853, Порядок визначає механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором.

23 березня 2015 року між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3 укладена додаткова угода № 014/035-40/30252/81-1-0-00/16215 до кредитного договору № 014/035-40/30252 від 13 вересня 2005 року.

За умовами цієї додаткової угоди сторони змінили умови кредитування за кредитним договором. Так, з 24 березня 2015 року кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 55 000 доларів США та 745 504, 06 грн., в рамках якої кредит в сумі 55 000 доларів США наданий, згідно з умовами кредитного договору, на придбання будинку вважається 1-м траншем кредиту, кредит в сумі 745 504, 06 грн. -2-й транш кредиту, наданий для рефінансування заборгованості за 1-м траншем. Дата остаточного погашення 1-го траншу - 12 вересня 2025 року, 2-го траншу- 24 вересня 2025 року. Розмір процентної ставки на дату укладання додаткової угоди складає 12,5 % за користування 1-м траншем кредиту в доларах США та 19 % річних за користування 2-м траншем кредиту в гривні.

Позичальник зобовязався направити кошти від 2-го траншу на купівлю доларів США та погашення 1-го траншу кредиту. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та є невідємною частиною кредитного договору.

23 березня 2015 року між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3 укладена додаткова угода № 014/035-40/30252/81-1-0-00/16218 до кредитного договору від 13 вересня 2005 року № 014/035-40/30252, відповідно до якої сторони змінили умови погашення кредиту, зокрема з 24 березня 2015 року встановили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 17 % річних.

Листом від 13 липня 2015 року Фонд повідомив ОСОБА_3 про те, що відповідно до умов додаткового договору 2-й транш кредиту надано на рефінансування, а не на придбання житла. Натомість Порядком не передбачено компенсації за кредитами наданими за рефінансування.

Листами від 22 липня та 10 вересня 2015 року ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» повідомив позивача про те, що незалежно від рішення відповідача щодо компенсації частини процентів за кредитом, ОСОБА_3 зобовязана погашати заборгованість відповідно до вимог кредитного договору та додаткових угод. Окрім цього, банк повідомив, що видача коштів при укладанні додаткової угоди не здійснювалась. Кошти, які будуть сплачуватись ОСОБА_3 за 2-м траншем, буде направлено на погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, за наслідками укладання додаткової угоди до кредитного договору № 014/035-40/30252/81-1-0-00/16215 від 23 березня 2015 року, Фонд припинив здійснювати часткову компенсацію відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказує на безпідставність таких дій Фонду.

Разом з тим, уклавши додаткові угоди від 23 березня 2015 року, сторони кредитного договору змінили його істотні умови, зокрема визначили розмір невідновлювальної кредитної лінії у національній валюті в сумі 745 504, 06 грн., змінили відсоткову ставку та подовжили строк дії договору до 24 вересня 2025 року.

Одночасно сторони визначили, що складова кредитної лінії визначена в іноземній валюті є 1-м траншем, на часткову компенсації відсоткової ставки якого укладався договір від 03 жовтня 2005 року між Фондом та ОСОБА_3, а складова виражена в гривневому еквіваленті є 2-м траншем. Разом з тим цільовим призначенням 2-го траншу є погашення заборгованості за 1-м траншем.

При цьому додаткова угода до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів № 2-397 від 03 жовтня 2005 року у звязку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору не укладалася.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частинипершої статті 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив, що на виконання укладених додаткових угод від 23 березня 2015 року ОСОБА_3 25 березня 2015 року здійснено повне погашення заборгованості за 1-м траншем в розмірі 43 718, 43 долари США, що підтверджується випискою по рахунку від 27 травня 2016 року, а відтак дійшов обґрунтованого висновку, що зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/035-40/30252 від 13 вересня 2005 року щодо 1-го траншу є припиненим у звязку з його виконанням.

Також судом вірно встановлено, що у ОСОБА_3 залишились зобовязання за кредитним договором від 13 вересня 2005 року щодо 2-го траншу, цільове призначення якого є погашення заборгованості за 1-м траншем. При цьому договір щодо часткової компенсація відсоткової ставки за 2-м траншем між Фондом та позивачем не укладався, а договір № 2-397 від 03 жовтня 2005 року таких положень не містить.

Доводи представника позивача про те, що додатковою угодою до кредитного договору було змінено лише валюту кредитування, колегія суддів не приймає до уваги, так як ці доводи спростовуються самою додатковою угодою, так і її виконанням.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором.

Зі змісту додаткової угоди слідує, що 2-й транш кредиту надається позивачу не на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, а на рефінансування.

Формою додаткової угоди до кредитного договору, передбачено, що кредитор видає позичальнику (ОСОБА_3, яка раніше отримала кредит на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла із частковою компенсацією відсоткової ставки кредиту згідно із Порядком), два разових кредити в національній валюті, кошти яких направляються на погашення кредиту в іноземній валюті.

При цьому Порядком, яким керується Фонд, не передбачено можливості відшкодування часткової компенсації за кредитами, наданими на рефінансування, чи іншим цільовим призначенням, аніж на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

Окрім цього, відповідно до пункту 5.1. договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 2-397, у випадках укладення додаткових угод до кредитного договору, що стосуються правовідносин за цим договором у цей договір в обовязковому порядку вносяться відповідні зміни.

З матеріалів справи слідує, що ні з боку ОСОБА_3, ні з боку ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» не було пропозиції Фонду по укладенню додаткової угоди до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків. Згоди на укладення додаткових угод Фонд не давав. Доводи заявника про те, що Фонд відмовився вносити зміни до договору про компенсацію не підтверджуються жодними достовірно допустимими доказами.

При цьому додатковою угодою були змінені істотні умови кредитного договору в частині зміни валюти кредитування, відсоткової ставки та строку дії договору, без погодження зміни цих істотних вимог з Фондом.

Реалізація Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853 регулюється Положенням про Вінницьке регіональне управління Фонду, де чітко виписано механізм часткової компенсації відсоткової ставки.

Щодо твердження заявника про дію договору іпотеки, якою забезпечувалося виконання зобовязань за кредитним договором, то колегія суддів зазначає, що дія вказаного договору не встановлює зобовязань для відповідача щодо часткової компенсація відсоткової ставки.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст.213, 214 ЦПК Україниправильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшовобґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про зобовязання вчинити певні дії, оскільки Порядок часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853, не передбачає відшкодування відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками на рефінансування заборгованості.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

З оригіналом вірно: