Рішення № 59794306, 17.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7188/15-ц Провадження № 22-ц/772/2484/2016Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 39 Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Зайцева А.Ю., Панасюка О.С.,

При секретарі: Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частку транспортного засобу в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, у якому просила встановити факт, що ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є її рідним сином, визнати право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частки автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4.

07 травня 2015 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов у якому просила визнати нею право власності, спільного суміжного майна подружжя, на ? частку автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4. Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4.

У червні 2015 року ОСОБА_6 також подала до суду зустрічну позовну заяву, у якій просила суд поділити спадкове майно, виділивши їй автомобіль, та стягнувши з неї 2/3 вартості автомобіля на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги та просила суд постановити рішення яким розділити автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4, стягнув на її користь компенсацію за автомобіль в розмірі 99307 грн. з ОСОБА_2

27 квітня 2016 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, номер кузова НОМЕР_3, зобов'язати ОСОБА_4 передати їй автомобіль у справному стані, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок вартості її частки автомобіля грошові кошти в розмірі 27 826,10 грн., Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 . в рахунок вартості її частки автомобіля грошові кошти в розмірі 27 826,10 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/3 частку спадкового транспортного засобу в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці, є рідним сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.11.2012 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 67 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, виплативши їй грошову компенсацію вартості даної частки в сумі 55652 грн. 20 коп., яка внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області за квитанцією №0.0.529803812.1 від 01.04.2016 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 556 грн. 52 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2047 грн. 00 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ОСОБА_3 про визнання права власності задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.11.2012 року, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погоджуючись з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2006 року, ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості її частки автомобіля грошові кошти в розмірі 33333 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 в рахунок компенсації вартості її частки автомобіля грошові кошти в розмірі 33333 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області в частині встановлення юридичного факту сторонами не оскаржується.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року не в повній мірі відповідає указаним вимогам Закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниці помер син ОСОБА_3, чоловік ОСОБА_2, батько ОСОБА_4 ОСОБА_5, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого В ДРАЦС РС Вінницького МУЮ у Вінницькій області 04.08.2014 року (а.с.9), що сторонами не заперечувалось.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який йому належав на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.11.2012 року, що підтверджується довідкою Вінницького Центру НППзВАЗ УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 13.02.2015 року №1934 (а.с.12), обліковою карткою транспортного засобу №5044231 від 16.11.2012 року (а.с.13) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.11.2012 року (а.с.14).

За правилами статті 1261 ЦК України сторони по справі є спадкоємцями першої черги, а відтак претендують на частину спадкового майна.

Однак, ОСОБА_2 вказує на те, що 01.11.2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, а спірний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, придбаний ОСОБА_5 01.11.2012 року, тобто під час перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що ? частина автомобіля належить їй як частка майна подружжя, а лише ? частина - є спадковим майном, що підлягає поділу у рівних частинах між спадкоємцями.

Однак такі доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Вирішуючи питання, чи є спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя суд першої інстанції правильно виходив із наступних обставин справи.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циг Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1206, ОСОБА_5 передав у власність (продав), а ОСОБА_11 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 25.06.1998 року згідно з рішенням від 25.06.1998 року №792, за 288000 грн., що еквівалентно 36000 дол. США (а.с.19-20).

Відповідно до заяви від 23.10.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циг Н.В. та зареєстрованої в реєстрі за №1258 ОСОБА_5 отримав від покупця ОСОБА_11 гроші в сумі 124000 грн., що еквівалентно 15500 дол. США, як остаточний розрахунок за продану квартиру (а.с.23).

Таким чином кошти, що були отримані спадкодавцем від продажу квартири, є коштами отриманими від реалізації майна, яке ним було придбано до шлюбу, а тому в силу п.1 ч.1 ст.57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_5

В подальшому, через нетривалий період після отримання коштів від продажу квартири, а саме 01.11.2012 року ОСОБА_5 придбав спірний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Встановлена судом ціна договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2012 року у розмірі 288000 грн., що еквівалентно 36000 дол. США, яка значно перевищує ціну спірного автомобіля, невеликий проміжок часу, що становить вісім днів, між відчуженням квартири та купівлею спірного автомобіля, дають достатні підстави вважати, що спірний автомобіль був особистою приватною власністю ОСОБА_5, оскільки придбаний ним за кошти, які належали йому особисто від відчуження нерухомого майна, набутого до укладення шлюбу, та входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5

Доводи представника ОСОБА_12 про те, що спірний автомобіль куплено за кошти виручені від продажу у автомобіля ВАЗ 217030, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтвердженні. ОСОБА_2 не надала суду доказів про те, коли саме та за яку суму було відчужено автомобіль ВАЗ 217030.

Пояснення представника апелянта ОСОБА_13, що ОСОБА_2 витратила на придбання спірного автомобіля власні заощадження, накопичені від продажу горіхів та ведення власного господарства, також не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтвердженні, а за правилами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Як вбачається з матеріалів сторони в передбачений строк та в передбаченому законом порядку звернулись до приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу Питель М.С. із заявами про прийняття спадщини.

Однак, постановами приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу Питель М.С. від 23.03.2015 року №134/02-31 та від 06.05.2015 року №245/02-31 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, а ОСОБА_2 також у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11, 80).

Стаття 1278 ЦК України визначає, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті саме не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Отже, кожен із спадкоємців має право на 1/3 частки спадщини, яка складається із автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111CDI, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску.

Положеннями статті 365 ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем, про що також звернено увагу у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» від 21.12.2010 року.

Визначаючи ринкову вартість спірного автомобіля суд виходив із вартості, визначеної саме висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.02.2016 року №274, що становить 166956,61 грн., в результаті проведеної судової автотоварознавчої експертизи у даній справі на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2015 року (а.с.174, 186-204).

Згідно із квитанцією №0.0.529803812.1 від 01.04.2016 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області лише вартість 1/3 частки вартості спірного автомобіля у розмірі 55652,20 грн. (а.с.225).

У позовних вимогах ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на автомобіль, однак коштів внесених на депозитний рахунок не достатньо, оскільки 2/3 частки вартості спірного автомобіля становить 111304,40 грн., На сплату такої суми ОСОБА_2 не погоджується.

За врахуванням вказаних обставин визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль без відшкодування вартості части майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідає положенню ст. 1278 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під вирішуючи питання розподілу спадкового майна - автомобіля керувався принципом верховенства права, що набагато ширший і глибший за принцип законності (ст. 8 Конституції України). Верховенство права при розгляді спору судом досягається, якщо суд ухвалив справедливе по суті рішення, яке ґрунтується на законі.

Оскільки, ОСОБА_4 погодилася на компенсацію вартості 1/3 автомобіля, за рахунок коштів внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок, законним та справедливим є визнання права власності на 1/3 автомобіля за ОСОБА_3 та 2/3 за ОСОБА_2 В подальшому сторони матимуть можливість продати спільне майно автомобіль та розділити кошти з врахуванням розміру часток кожної зі сторін.

Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи частково вимоги сторін по справі дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів; визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи позовних заяв перевірив належним чином та навів факти, які спростували ці доводи. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з врахуванням принципів законності, справедливості та верховенства права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Разом з тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції помилково залишив понесені судові витрати лише за ОСОБА_2

ОСОБА_2 у апеляційній скарзі вказує на несправедливість такого розподілу судових витрат.

Як роз'яснено у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами.

Оскільки, усі сторони по справі заявили вимоги на предмет спору, окремо сплатили за оцінку вартості спірного транспортного засобу та надання правової допомоги, в результаті розгляду справи їх вимоги задоволено частково, колегія суддів проходить до висновку про можливість залишення понесених витрат за сторонами. Сторони проти такого вирішення питання розподілу судових витрат не заперечували.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Судові витрати залишити за сторонами у справі.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: П.В. Кучевський

Судді: А.Ю. Зайцев

О.С. Панасюк