Ухвала суду № 59790702, 16.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 177/2979/14-ц Головуючий у І інстанції

Категорія 25 (І) Приміч Г.І.

№22ц/774/563/К/16 Доповідач Соколан Н.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Соколан Н.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю секретаря: Євтодій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) та просила стягнути з відповідача на її користь витрати на поховання у розмірі 5295,50 грн., майнову шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля 25672,80 грн., моральну шкоду в розмірі 13764,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_4 05.11.2013 року о 19 год. 40 хв. на автодорозі сполученням «Кіровоград - Запоріжжя» Криворізького району Дніпропетровської області не позначив на проїзній частині дороги задню частину керованого ним автомобіля марки «КрАЗ-256 Б12, реєстраційний номер НОМЕР_1, габаритними вогнями, позбавивши водія попутного транспортного засобу можливості завчасно виявити автомобіль під його керуванням, внаслідок чого автомобіль марки «Suzuki Swift», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, що рухався в попутному напрямку зіткнувся із автомобілем марки «КрАЗ-256 Б1», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок вказаного ДТП ОСОБА_5 помер.

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року ОСОБА_4 було визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України.

Оскільки ОСОБА_4 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а до вирішення цивільної справи про відшкодування шкоди помер, саме МТСБУ відшкодовує шкоду, завдану даним ДТП у межах ліміту.

Враховуючи висновок судової авто-технічної експертизи №58/27-74 від 25.03.2014 року позивач вважає за можливе визначити ступінь вини ОСОБА_4, який мав технічну можливість запобігти ДТП, виконавши вимоги п. 31.6 «б» ПДР, виконання якого з технічної точки зори знаходиться в причинному зв'язку з ДТП, - 70%, а ОСОБА_5, який не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки «КрАЗ-256 Б1», невідповідність його дій вимогам п. 12.2 ПДР знаходиться в причинному зв'язку з ДТП, що настала, - 30%.

Позивач вказує, що нею були здійснені витрати на поховання сина в сумі 7565,00 грн., 70 % від яких складає 5295,50 грн., які підлягають стягненню з МТСБУ на підставі ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також вказує, що внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Suzuki Swift», реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д30/04/14, майнова шкода спричинена внаслідок пошкодження вказаного автомобіля склала 38104 грн., 70 % від якої становить 26672,80 грн., та з вирахуванням франшизи в розмірі 1000 грн., МТСБУ повинно відшкодувати 25672,80 грн.

Внаслідок загибелі сина потерпіла зазнала моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, переживань після ДТП, що пов'язані із вчиненням кримінального порушення щодо її найближчого родича - сина, які тривають довгий період. Спокій, нормальне спілкування в родині та колі друзів були втрачені нею на тривалий час, почуття тривоги не залишає її. Вона дуже сумує за сином, кожен член їхньої сім'ї перебуває у тяжкому психічному стані. Значно погіршився матеріальний стан сім'ї.

В даний час має докладати багато зусиль для відновлення звичайного стану здоров'я . Внаслідок протиправних дій обвинуваченого вона опинилася в безнадійному стані, відчуває себе дуже пригніченою та безпорадною, бо втратила близьку та рідну людину.

На підставі п. 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її батькам. Загальний розмір такого страхового відшкодування становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. Отже, позивач вважає, що на її користь підлягає стягненню з МТСБУ моральна шкода в сумі 13764 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_6 44732 грн. 30 коп., в рахунок сплати страхового відшкодування, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яке складається з витрат на поховання в розмірі 5295 грн. 50 коп., майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля 25672 грн. 80 коп. та моральної шкоди 13764 грн. 00 коп.

Стягнуто з МТСБУ на користь держави судовий збір в розмірі 553 грн. 28 коп.

В апеляційній скарзі відповідач МТСБУ ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як вважає, що рішення ухвалено з порушеннями норм матеріального права. Судом не взято до уваги, що підставою відмови у виплаті страхового відшкодування, відповідно до положень п.32.2 та п. 32.10 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є та обставина, що в діях потерпілого ОСОБА_5 вбачається порушення ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з даною ДТП. Ця обставина не спростована позивачем. Судом не визначено статус позивача та не визначено її право, як особи, яка має право на отримання страхового відшкодування в порядку спадкування відповідно до положень ст.ст. 1229,1230 ЦК України. Судом не встановлено ступінь вини кожного з учасників ДТП. Суд, в порушення вимог ст. 1188 ЦК України, ст. 212 ЦПК України не обґрунтував розмір шкоди, та стягуючи шкоду за поховання, не взяв до уваги вину потерпілого в скоєному ДТП. Не враховано судом, що в загальну суму відшкодування матеріального збитку закладено суму ПДВ, яка у відповідності до положень ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» може бути відшкодована МТСБУ при наявності підтвердження відновлення даного транспортного засобу на СТО, яке є платником цього виду податку. Суд не вірно визначився з підставами відмови у виплаті страхових платежів, якими є: не спростування вини самим потерпілим; відсутність доказів про встановлення ступеня вини кожного з учасників ДТП; ненадання документів, передбачених ч.2 п.35.2 ст. 35 Закону.

Позивач ОСОБА_6 заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

В судове засідання, належним чином повідомлені сторони, не з'явилися. Оскільки їх неявка, у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд даної справи за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 листопада 2013 року о 19 годині 40 хвилин на автодорозі сполученням «Кіровоград - Запоріжжя» Криворізького району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «КрАЗ-256 Б1», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Suzuki Swift», реєстраційний номер НОМЕР_2 «ЗАЗ-110307», під керуванням водія ОСОБА_5

В результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув водій автомобіля марки «Suzuki Swift» - ОСОБА_5, який є рідним сином позивача у справі.

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року в частині вирішення цивільного позову скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції. В решті вирок залишено без змін.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «КрАЗ-256 Б1», реєстраційний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_4 застрахована не була.

22 листопада 2014 року ОСОБА_4 помер.

24 квітня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до МТСБУ з заявою про здійснення страхового відшкодування, в задоволенні якої 23.06.2015 року їй відмовлено. (а.с. 139, 140).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з права позивача на отримання від відповідача страхового відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті страхового випадку в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також страхового відшкодування майнової шкоди, яка заподіяна внаслідок ушкодження автомобіля марки «Suzuki Swift», на яку вона має право як спадкоємець померлого ОСОБА_5

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спір виник з приводу відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, право позивача на відшкодування якої оспорюється відповідачем.

Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року, № 1961-IV встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортно засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, відповідно до підпункту «а» п 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що питання про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП ОСОБА_4, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, ставилося позивачем перед відповідачем ще під час розгляду кримінальної справи. Окремо ж заяву про здійснення страхового відшкодування позивачем подану відповідачу 24 квітня 2015 року й в її задоволенні відмовлено листом від 23.06.2015 року № 3/1-05/17828.

Відмовляючи у здійснені страхового відшкодування, відповідач послався на те, що ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху (а.с. 140).

Встановивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого не застрахована в установленому Законом № 1961-IV порядку й який помер до вирішення питання про відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту завдання шкоди потерпілому ОСОБА_5 та наявність підстав для її відшкодування в порядку, передбаченому ст.ст. 23, 1167, 1187, 1188, 1191-1206 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки позивачем порушено п. 35.1 ст. 35 Закону України й не подано протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду заяви для отримання страхового відшкодування, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, вичерпний перелік яких наведено в ст. 37 Закону.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо розміру стягнутої матеріальної шкоди, колегія суддів враховує наступне.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Відповідно до ст. ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачено загальні підстави відшкодування шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону№ 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь вини обох водіїв, визначивши її у відсотковому відношенні до технічної можливості запобігти ДТП: 70% - ОСОБА_4, 30% - ОСОБА_5, а також підтверджений висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д30/04/14 від 25.04.2014 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля марки «Suzuki Swift», реєстраційний номер НОМЕР_2 «ЗАЗ-110307», який становить 38104 грн. (а.с. 29-33). З урахуванням чого, та вирахувавши розмір франшизи в сумі 1000 грн., визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25672,80 грн., який підлягає відшкодуванню на користь позивача як спадкоємця померлого ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначив розмір матеріальної шкоди у відповідності до вимог діючого законодавства з врахуванням всіх обставин справи, навівши його обґрунтування в ухваленому ним рішенні.

У зв'язку з чим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості стягнутого судом розміру відшкодування матеріальної шкоди, неврахування ступеня вини кожного із учасників ДТП, тощо.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у позивача права на відшкодування такої шкоди, оскільки потерпілий ОСОБА_5, якому її завдано, помер. Так, судом першої інстанції визначено, що страхові виплати, у відповідності до ст. 1229 ЦК України, спадкуються на загальних підставах. Оскільки позивач ОСОБА_6 є матір'ю померлого ОСОБА_5, прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована за однією адресою та проживала з померлим сином,то як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину, в порядку спадкування за законом після його смерті, вона має право на отримання страхових виплат, до складу яких відносяться й виплати у зв'язку з відшкодуванням майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пошкоджений автомобіль, яким керував ОСОБА_5 був переданий йому в оперативне управління на підставі технічного паспорту власником ОСОБА_7, тому йому належало право вимоги відшкодування шкоди, яке в порядку спадкування перейшло позивачу.

Що ж до доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у відповідача обов'язку по виплаті страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість, колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки це питання згідно з приписами ст. 36 Закону № 1961-IV вирішується тільки у разі проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, в той час як позивач ремонт автомобіля не здійснювала, а доказів в спростовування вищенаведеного відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та витрат на поховання.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 25 своєї постанови № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, страхове відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, за умови настання смерті в результаті страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Статтею 1201 ЦК України передбачено відшкодування витрат на поховання.

Згідно ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, в тому числі шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Стаття 27 Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-IV).

Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону № 1961-IV).

З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт смерті потерпілого, який є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди та доведеність факту завдання моральної шкоди.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачем, що смерть потерпілого ОСОБА_5 є прямим наслідком дорожньо-транспортної пригоди, доведеним є й факт завдання моральної шкоди позивачу у зв'язку зі смертю її сина, а тому висновок суду про наявність підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди у зв'язку зі смертю сина є правильним.

Перевіряючи правильність висновків суду щодо розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів погоджується з ним й вважає, що його визначено у відповідності до п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-IV в кратному співвідношенні з розміром мінімальної заробітної плати на час ДТП та з урахуванням положень ст. 23 ЦК України, в розмірі 13764 грн.

Таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та обставинам справи є й висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з відповідача витрат на поховання.

Так, згідно матеріалів справи, документально підтвердженими є витрати на поховання ОСОБА_5, які понесені позивачем на суму 7565 грн. (а.с. 23-26). Враховуючи межі заявленого позову, суд першої інстанції стягнув витрати на поховання в розмірі 5295,50 грн., який розраховано позивачем з урахуванням 70% ступеня вини потерпілого ОСОБА_5

Доводи ж апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції ступеня вини потерпілого спростовуються вищенаведеним й суперечать роз'ясненням наданим Пленумом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 25 своєї постанови № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, відповідно до якого вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з посиланням на положення п.32.10; 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки винним у скоєні ДТП,вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ОСОБА_4.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.О. Соколан

Судді: Я.М. Бондар

В.П. Зубакова