Рішення № 59790674, 17.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4755/16 Справа № 202/26417/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м. Дніпро

17 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про повернення автомобіля, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави / т. 1 а. с. 2-6 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що 14.05.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLRLAK05601638, згідно якого банком було надано відповідачу кредит в сумі 118896,57 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 14.05.2014 року, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і винагороду в строки та в порядку встановлених кредитними договорами. Кредит був виданий для придбання автомобіля «SHEVROLET» / т. 1 а. с. 9-11 /.

Однак, відповідач взяті на себе зобовязання не виконував, тобто не виконував умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, винагороди у встановленні договорами строки, у звязку з чим, станом на 19.07.2012 року за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 83796,92 грн., де: 59281,72 грн. заборгованість за кредитом; 19152,27 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 957,28 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 4405,65 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором. / т. 1 а. с. 2-6 /.

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна від 14.05.2007 року, згідно якого, передано у заставу автомобіль «SHEVROLET», 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1 / т. 1 а. с. 12-14 /.

Згідно копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження цього автомобіля були внесені до даного реєстру 11.06.2007 року / т. 1 а. с. 96-98 /.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за спірним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки № 167 від 20.10.2010 року з ПАТ «Акцент-Банк» (який взяв на себе відповідальність за боржника ОСОБА_2 перед кредитором в розмірі 10000 грн.) / т. 1 а. с. 7-8 /.

Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого цивільного права, позивач звернувся з позовом до суду, де, в рахунок погашення існуючої заборгованості за даним договором, просив: передати банку в заклад (володіння), шляхом вилучення предмету застави, автомобіль «SHEVROLET» (який належить відповідачу) та комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля «SHEVROLET»; звернути стягнення на предмет застави - автомобіль «SHEVROLET», 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також, позивач просив стягнути солідарно з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви / а. с. 2-6 /.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2012 року даний позов задоволено частково.

Суд, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року у розмірі 83796,92 грн.., звернув стягнення на предмет застави автомобіль «Shevrolet», рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, - шляхом опису та передачі зазначеного автомобіля позивачу з правом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також, суд стягнув з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на користь позивача в солідарному порядку заборгованість у розмірі 10 000, 00 грн., а в інший частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат / ат. 1 а. с.29-31 /.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2012 року скасовано і справу призначено для розгляду справи по суті / т. 1 а. с. 83-84 /.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди / т. 1 а. с. 117-123 /.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що дійсно 14.05.2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № PLRLAK05601638 за яким він виконував свої зобовязання, але з 01.02.2009 року банк збільшив відсотки за кредитним договором з 16,08 % до 27,48 %. Вважаючи таке збільшення незаконним позивач неодноразово звертався до банку з відповідними заявами, але його вимоги залишені банком поза увагою.

Враховуючи вказане, ОСОБА_2 просив суд: визнати збільшення з 01.02.2009 року відсоткової ставки до 27,48% річних незаконним; зобов'язати банк здійснити корегуючі операції з нарахування відсотків в розмірі 16,08 % річних, починаючи з 01.02.2009 року, та зарахувавши сплачені кошти в погашення пені, нарахованої після підвищення відсоткової ставки, в рахунок погашення кредиту; звільнити його від сплати неустойки (пені) з 01.02.2009 року за прострочення виконання грошового зобовязання; визнати недійсним договір поруки № 167 від 20.10.2010 року, що укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк»; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути належний йому-Даценку С.І. автомобіль «Shevrolet», який був переданий на відповідальне зберігання банку в порядку виконання судового рішення; стягнути з банку моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. / т. 1 а. с.117-123 /.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд зобов'язав ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_2 легковий автомобіль «Chevrolet», тип ТЗ: легковий універсал, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, разом з ключами від нього, який був вилучений та переданий на відповідальне зберігання ПАТ КБ «Приватбанк», а в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат / т. 2 а. с. 31-39, 117-120 /.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк" до ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк» про звернення стягнення на предмет застави та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про зобовязання ПАТ КБ «Приватбанк» повернути автомобіль, - скасовано, справу в цих частинах передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2014 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1512.2014 року - залишені без змін / т. 2 а. с.174-176 /.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задоволені.

Суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року в сумі 83796,92 грн., витребував у ОСОБА_2 та зобовязав його передати банку в заклад (володіння), шляхом вилучення, предмету застави - автомобіля «SHEVROLET», 2007 року випуску, тип ТЗ - легковий універсал, № кузова/шасі: KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1 та звернув стягнення на предмет застави - автомобіль «Shevrolet», рік випуску 2007, тип ТЗ - легковий універсал, № кузова/шасі: KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстраці. Транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Суд стягнув солідарно з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 10000 грн.

Також, судом стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 837,97 грн.

Суд відмовив ОСОБА_2 в його зустрічних позовних вимогах до ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення автомобіля / т. 2 а. с. 226-228 /.

З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 і звернувся з апеляційною скаргою, де просить рішення суду від 31.07.2015 року скасувати та ухвалити нове про задоволення його зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / т. 2 а. с. 231-238 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду частині способу звернення стягнення на предмет застави змінити, а в частині стягнення заборгованості 10000 грн. скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLRLAK05601638 (далі Договір), згідно якого банком було надано відповідачу кредит в сумі 118896,57 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 14.05.2014 року, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і винагороду в строки та в порядку встановлених кредитними договорами (розділ 7 Договору). Відповідно до п. 2.3.1 Договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентів, який і була підвищено банком з 01.022009 року до 27,48% на рік, про що боржник був повідомлений у встановленому законом порядку / т. 1 а. с. 71 /. Кредит був виданий для придбання автомобіля «SHEVROLET» / т. 1 а. с. 9-11 /.

Однак, відповідач взяті на себе зобовязання не виконував, тобто не виконував умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, винагороди у встановленні договорами строки, у звязку з чим, станом на 19.07.2012 року за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 83796,92 грн., де: 59281,72 грн. заборгованість за кредитом; 19152,27 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 957,28 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 4405,65 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором. / т. 1 а. с. 2-6 /.

Розрахунок заборгованості проведений банком правильно у відповідності з вимогами чинного законодавства, умовами кредитного договору № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року та з урахуванням сум, що були сплачені боржником банку / т. 1 а. с. 5-6, 99-103, 138-162 /. Доказів того, що банком не були зараховані сплачені суми відповідач суду не надав.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок заборгованості є неправильним, оскільки банк в порушення закону провів підвищення відсоткової ставки, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2014 року ОСОБА_2 відмовлено в його позовних вимогах щодо незаконності підвищення банком відсоткової ставки за спірним Договором і рішення в цій його частині залишене без змін, як ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року, так і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.04.2015 року / т. 2 а. с. 31-39,117-120,174-176 /.

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № PLRLAK05601638 від 14.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна від 14.05.2007 року, згідно якого, передано у заставу автомобіль «SHEVROLET», 2007 року випуску, тип ТЗ - легковий універсал, № кузова/шасі KL1UF75617K575266, реєстраційний номер НОМЕР_1 / т. 1 а. с. 12-14 /.

Згідно копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження цього автомобіля було внесено до даного реєстру 11.06.2007 року / т. 1 а. с. 96-98 /.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «SHEVROLET», який належить на праві власності ОСОБА_2, - підлягають задоволенню в силу ст. ст. 526,527,530,572,589, 590, 610,611,629,1054 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗУ «Про заставу», ст. ст. 24,25,30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Між тим, ухвалюючи рішення по справі про звернення стягнення на предмет застави та вибираючи спосіб такого звернення, суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо зазначення ціни предмету застави.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2015 року, в частині способу звернення стягнення на предмет застави, - слід змінити, доповнивши рішення суду в цій його частині, зазначивши, що «продаж автомобіля здійснити за ціною не нижчою за звичайні ціни на автомобілі такої марки та моделі на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом».

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, в частині задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет застави, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права, до того ж вони не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Як було вище зазначено, в забезпечення виконання зобовязань за спірним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки № 167 від 20.10.2010 року з ПАТ «Акцент-Банк» (який взяв на себе відповідальність за боржника ОСОБА_2 перед кредитором в розмірі 10000 грн.) / т. 1 а. с. 7-8 /, у звязку з чим суд першої інстанції і постановив рішення про солідарне стягнення з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 10000 грн. Однак, з таким рішенням суду погодитися неможна, з наступних підстав.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року - розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові № 6-745цс15 від 01.07.2015 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Між тим, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначені норми права та правову позицію Верховного Суду України, тобто не прийняв до уваги, що позовні вимоги ПАТКБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент Банк» про стягнення заборгованоті за кредитним договором (спір між двома юридичними особами) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже рішення суду від 31.07.2015 року, в частині солідарного стягнення із ПАТ «Акцент Банк» та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 10000 грн., - не може залишатись в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк», на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, та відмовою в позовних вимогах до ОСОБА_2, так як останній не давав спільної поруку з ПАТ «Акцент-Банк» за договором поруки № 167 від 20.10.2010 року, крім того позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 задоволені шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки, рішенням суду першої інстанції від 31.07.2015 року звернено стягнення на предмет застави автомобіль «SHEVROLET», який належить на праві власності ОСОБА_2 (рішення суду в цій його частині визнано колегією суддів законним та обґрунтованим), то є правильним і висновок суду про відмову ОСОБА_2 в його зустрічних позовних вимогах про повернення цього автомобіля, який було передано на відповідальне зберігання ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі акту державного виконавця від 19.03.2013 року та акту опису й арешту державного виконавця від 19.03.2013 року / т. 1 а. с. 173-175 /.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2015 року, в частині способу звернення стягнення на предмет застави, - змінити, доповнивши рішення суду в цій його частині, зазначивши, що «продаж автомобіля здійснити за ціною не нижчою за звичайні ціни на автомобілі такої марки та моделі на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом».

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2015 року, в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості у розмірі 10000 грн., скасувати.

Провадження у справі, в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про солідарне стягнення 10000 грн., закрити.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» в його позовних вимогах до ОСОБА_2 про солідарне стягнення 10000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: