Рішення № 59789565, 18.08.2016, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/930/16-ц

Номер провадження 2/213/662/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В., за участю секретарів Карпенко О.Г., Гусаровій О.С., Шадорській С.О., за участю позивача, відповідача, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, згідно якого сторони по справі перебували у шлюбі з 22.11.1997р. до 21.06.2016р. У 1997р. сторонами була придбана двокімнатна квартира по вул. Мануїльського, 6/1, яку в 2001р. вони обміняли на 2/3 частини трикімнатної квартири за адресою вул. П.Мирного, 11/10. Просила визнати за нею право на 1/3 частину вказаної квартири.

Відповідач надав заперечення, відповідно до якого вказував, що двокімнатну квартиру він придбав за особисті кошти, які йому надала в борг його мати. Враховуючи, що пізніше двокімнатну квартиру обміняли на 2/3 частини трикімнатної, просив відмовити у позові, оскільки двокімнатна квартира була його особиста власність.

Позивач в судовому засіданні пояснила суду, що вона проживала з відповідачем однією сім,єю до одруження, та вони мали заощадження, крім того їм допомагали батьки, також їм було подаровано гроші на одруження, та за всі ці кошти вони разом придбали квартиру по вул. Мануїльського, 6/1. Пізніше цю квартиру вони обміняли на 2/3 частини квартири по вул. П.Мирного,11/10. Просила задовольнити позов.

Представник позивача просила задовольнити позов, вказала, що з розписки наданої відповідачем не вбачається, що гроші були витрачені на купівлю квартири по вул. Мануїльського, 6/1, крім того зауважила, що між датою купівлі квартири та датою розписки більше року різниці. Зазначила, що до показів свідка матері відповідача, - слід віднестись критично, оскільки вона близький родич відповідача, є його матір,ю та може його вигорожувати. Щодо інших свідків зазначила, що вони не знали за яку суму придбали двокімнатну квартиру по вул. Мануїльського, 6/1, не були під час укладання угоди, за які кошти придбана ця квартира не могли стверджувати, лише знали що за рік до цього відповідачу його мати подарила кошти.

Відповідач та представник відповідача позов не визнали, зазначили, що мати позивача йому подарувала 7000 грн., за які він придбав собі квартиру по вул. Мануїльського, 6/1. Дана квартира була його особистою власністю, хоча і придбана під час шлюбу. Пізніше цю квартиру вони обміняли з батьками позивача, на 2/3 частини їх трикімнатної квартири, інша 1/3 частина цієї квартири була зареєстрована за позивачем. Вважають, що 2/3 частини квартири по ОСОБА_5, 11/10 особиста власність відповідача. Зазначили, що позивач та відповідач не мали можливості відкладати кошти на квартиру, оскільки на заводі де вони працювали з затримкою платили заробітню платню. Просили відмовити у позові.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_6, яка повідомила, що вона мати відповідача, пояснила, що відповідач в 1996 році повернувся з армії, та коли святкували його день народження вона йому подарувала 7000 грн., але знаючи його характер, взяла розписку, що за першою вимогою він їх їй поверне, та забрала гроші на зберігання. Свідок та відповідач шукали квартиру, щоб придбати відповідачу, та в 1997 році знайшли, та за ці гроші купили по вул. Мануїльського 6/1. На цей час відповідач був вже місяць як одружений. В 2001 році відповідач обмінявся з батьками позивача квартирами, а саме свою двокімнатну по вул. Мануїльського, 6/1, на 2/3 частини трикімнатної по вул. П.Мирного, 10/11. Зазначила, що в сім, ї позивача та відповідача на той час не було заощаджень щоб купити квартиру. Гроші 5000грн на придбання квартири по вул. Мануїльського, 6/1, свідок привозила до нотаріальної контори, і там з відповідачем віддавали продавцю.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суду пояснили, що вони родичі відповідача, повідомили, що після повернення з армії відповідачу на день народження ОСОБА_6 подарувала гроші, та взяла з ОСОБА_4 розписку про це. Знають, що через рік він купив двокімнатну квартиру, за яку суму не знають. Зазначили, що в 1997 році на заводі заробітну плату платили із затримками.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

19.10.1996р. ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 7000 грн. для купівлі квартири (а.с.45).

22.11.1997р. було зареєстровано шлюб між сторонами по справі (а.с.9).

29.12.1997р. ОСОБА_4 придбав квартиру за адресою вул. Мануїльського, 6/1 за 4994грн.

Відповідно до ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сімї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сімєю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Суд приймає до уваги, що свідок ОСОБА_6 пояснила, що подарувала відповідачу 7000грн на купівлю квартири, але знаючи характер відповідача, що він може ці кошти витратити, залишила їх у себе, а коли вони знайшли квартиру для купівлі, - свідок привезла до нотаріуса приблизно 5000 грн, і оформили договір купівлі-продажу, квартиру оформили на відповідача. Підстав критично відноситись до показів свідків, допитаних по даній справі немає, вони були попереджені про кримінальну відповідальність, приведені до присяги, пояснили, що підстав оговорювати в них немає, давали покази, що узгоджуються з матеріалами справи, не супреречать дослідженим доказам. Свідок ОСОБА_6 вказала суму, за яку було придбано квартиру по вул. Мануїльського, 6/1, зазначила, що привозила гроші до нотаріальної контори, що це були саме ті гроші, які вона подарувала відповідачу.

Суд зазначає, що позивач не надала доказів для підтвердження того, що на момент купівлі двокімнатної квартири по вул. Мануїльського, 6/1, вона з відповідачем мали заощадження, на які вони могли придбати вказану квартиру. В якості свідка позивач надавати покази не виявила бажання, клопотань про допит свідків, які б могли підтвердити її пояснення, - не заявляла. Клопотань про проведення експертиз, витребування доказів - не заявляли.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що відповідач за рік до купівлі квартири отримав кошти на купівлю квартири, які також були особистою приватною власністю відповідача. Суд вважає доведеним, що відповідачем вказана квартира придбана за його індивідуальні кошти, і таким чином квартира по вул. Мануїльського, 6/1, належала відповідачу на праві приватної особистої власності.

Щодо довідки про заробіток відповідача за 1997рік, суд зазначає, що довідка про заробіток лише за жовтень грудень 1997року, тобто не відображено заробіток за попередні місяці, та не вказано чи платилась чи не платився заробіток (а.с.46), в той же час суд враховує, що на той період заробіток відповідача складав в середньому від 229 до 344 гривень на місяць, що частково підтверджує позицію відповідача, про неможливість заощаджування із заробітної платні, через її малий розмір.

Щодо витягу з книги «Очерк истории…» суд приймає факт того, що в регіоні в 1996-1997р. була затримка заробітних плат, але це не є належним доказом того, що позивач та відповідач не отримували, або отримували із запізненням заробітну платню, оскільки навіть свідок ОСОБА_8 зазначив, що в нього не було затримок, платили вчасно, оскільки він сталевар і це провідна професія. З довідки, зазначеної вище, дану інформацію перевірити не вдалось, клопотань про витребування доказів не надходило.

28.08.2001р. ОСОБА_4 обміняв належну йому квартиру по вул. Мануїльського, 6/1, на 2/3 частини квартири по вул. П.Мирного, 10/11, що належала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.11), обмін здійснювався без доплати, квартира по Мануїльського, 6/1 була оцінена 6464грн, а по ОСОБА_5, 10/11 була оцінена 9620грн. Враховуючи, що обмін був на 2/3 частини квартири по ОСОБА_5, 10/11, то вартість 2/3 частини складають 6413 грн. (9620*2/3). Інша 1/3 частина квартири по вул. П.Мирного, 10/11, залишилась у власності позивача (а.с.10).

21.06.2016р. шлюб між сторонами по справі розірвано.

На момент розгляду справи в суді власниками спірної квартири по вул. П.Мирного, 10/11, є: 1/3 частини позивач, 2/3 частини відповідач, - що не оспорювали та визнавали сторони.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що спірні 2/3 частини квартири по вул. П.Мирного, 10/11, були обміняні на особисто належну квартиру відповідача по вул. Мануїльського, 6/1, - суд вважає, що і 2/3 частини квартири по вул. П.Мирного, 10/11, є особистою приватною власністю відповідача. Позов не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 57,60 СК України, ст.ст. 325,355,380 ЦК України, ст.ст. 10, 88, 130, 213,215, 224-226 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В.В. Мазуренко