Рішення № 59789557, 17.08.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10257/14-ц

2/212/521/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Чайкіна І.Б.,

секретарі судового засідання Гавеля Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» про зобовязання вчинити певні дії, а саме просив суд зобовязати ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» вчинити певні дії внести до його медичної картки відомості про відсутність у нього психічної хвороби; заборонити ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» вчиняти певні дії, а саме розповсюджувати будь-яким шляхом відомості про те, що він має обмеження у праці в звязку з психічною хворобою; а також просив спростувати відомості про те, що страждає на психічну хворобу через яку має обмеження у праці.

В обґрунтування заявлених вимог пояснив, що має декілька робочих спеціальностей: свердлувальника 4 розряду, слюсар-збиральник металевих конструкцій, слюсаря по ремонту гірничого обладнання 4 розряду та інші. Робота за всіма вказаними вище професіями фактично пов'язана з працею на висоті та/або працею з механізмами, яки рухаються, та/або високою напругою. При цьому роботодавець завжди вимагає від працівника проходження попереднього медичного огляду у тому числі психіатричного. Психіатричний огляд в ОСОБА_3 завжди проводять працівники відповідача. Тому він не має можливості отримати погоджувальний висновок психіатру при проходження медичного огляду при працевлаштування за фахом. Більш того, 04.06.2014 позивач особисто звернувся до завідуючого відділенням профосмотрів каб. № 3 з приводу отримання сертифікату для отримання у подальшому прав на керування автомобілем. Права на керування автомобілем йому були необхідні для влаштування на роботу, умовою виконання якої була наявність власного автомобіля та прав на керування автомобілем. В видачі сертифікату позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що він страждає на тяжкий психічний розлад. Рекомендували звернутись до ЛКК для отримання висновку ЛКК (замість видачі сертифікату) який позивач отримав декілька раніше згідно з яким позивач має певні обмеження, а саме : робота на висоті; з рухающимися механізмами: з високою напругою та немає можливості отримати сертифікат. Через таку відмову позивач втратив можливість працевлаштування. Також у своїй заяві вказав, що відповідач посилається на висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 139 від 25.03.1999 р. яка була проведена у м. Дніпропетровську в рамках кримінальної справи, яка розглядалась Криворізьким районним судом Дніпропетровської області (справа №1-14/1999 Р). Позивач дійсно в 1999 р. обстежувався психіатрами. При цьому він перебував у стані після тривалих побоїв з боку правоохоронців, до нього застосувались медичні препарати, яки на цей час в психіатричної практиці вже не використовуються. Вважає висновок вказаної експертизи помилковим , оскільки 10 червня 2005 р. вступив у шлюб,та до цього часу мешкає в такому шлюбі, всупереч перешкодам, яки чинились працівниками відповідача в його працевлаштування у період з 2002 р. до цього часу знаходив можливості працевлаштування, Висновком МСЕК №3, яке діє на базі відповідача, на підставі огляду 27.03.2005 р. знята інвалідність, яка раніше була встановлена на підставі помилкового психіатричного діагнозу, а також має позитивні характеристики з місць роботи та проживання. Жодного разу після такого звільнення він не був госпіталізований. Жодного разу не було виявлено прояв у позивача важкої психічної хвороби.

30.12.2014 року позивач уточнив свої позовні вимоги.

За клопотанням позивача у справі 11 березня 2015 року по справі було призначено судово-психіатричну експертизу, яку було проведено за клопотанням ОСОБА_1 в КЗ Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, розгляд справи було зупинено до проведення експертизи.

20.05.2016 року до суду надійшов висновок судово-психіатричної експертизи № 910.

Ухвалою суду 23.05.2016 року відновлено провадження у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила відмовити позивачу в повному обсязі, пояснивши, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 1994 року, понад 20 років, багаторазово лікувався з приводу «шизофренії , параноїдної форми» в стаціонарах різних психіатричних закладів міста, області та м. київ, де діагноз підтверджувався різними лікарями-психіатрами в складі лікарської консультативної комісії цих лікарень.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 1999 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано примусову міру медичного характеру у вигляді госпіталізації його в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом .(а.с.13)

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2000 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, міру примусового лікування згідно постанови Криворізького районного суду від 26 квітня 1999 року скасовано. (а.с.12)

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 І-КИ № 214753 від 10 червня 2005 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.14).

Згідно довідки акту № 557 від 25.03.2005 року ОСОБА_1 не визнаний інвалідом, має обмеження у праці по лінії ЛКК ( а.с.15).

З медичної карти стаціонарного хворого № 48/91 відомо, що з 10.04.9Ір. по 20.05.91р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Криворізькому спеціалізованому психоневрологічному диспансері. Було встановлено діагноз: «Патохарактерологічний розвиток особистості з емоційно-вольовою нестійкістю, психічні транзиторні розлади, нестійка соціальна адаптація» (медична карта № 48/91).

Закінчив 9 класів школи. З характеристики учня ІНФОРМАЦІЯ_2, що «ОСОБА_1 зі слабкими знаннями, вчиться без зацікавлення, хоча пам'ять непогана. Мало читає, зацікавлень нема. Школу відвідує нерегулярно. На уроках пасивний. З товаришами по класу дружний. Зі старшими - стриманий. За характером доброзичливий, але самозакоханий та впертий, «малообщителен» (х-ка з медичної карти амбулаторного хворого, а. 88).

Г.Д. № 430 від 26.03.96 відомо, що ОСОБА_1 з 23.06. по 08.07.94 перебував на військовій експертизі з діагнозом: «психопатія шизоїдного кола». Перебуває на обліку з цим діагнозом» (медична карта амбулаторного хворого, а. 81).

З копії акту судово-психіатричної експертизи № 97 від 17.04.96 відомо, що ОСОБА_1 був підозрюваний за ст. 81 ч. 1 ККУ (крадіжка державного майна). В психічному стані відмічено: «Доступний контакту, орієнтований. На запитання відповідав по суті, дещо манірний/ Демонстративний. Говорив, ніби то роблячи послугу. Розумів мету скерування на експертизу. Мислення логічне, послідовне, зухвалий, мова з манірною жестикуляцією. Продуктивних розладів мислення не виявляв. Вважав себе здоровим. Вірно розумів правопорушення та наказовість скоєного. Шкодував з приводу скоєного». В результаті комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждав, виявляв психопатію шизоїдного кола. За скоєне осудний, примусових заходів медичного характеру не потребував (а.с. 62-64).

З копії акту судово-психіатричної експертизи № 340 від 16.12.96 відомо, що ОСОБА_1 був підозрюваний за ст. 141 ч,2, 140 ч.3 ККУ (грабіж, крадіжка майна). В результаті дослідження комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 виявляв «Психопатію шизоїдного кола, в стані компенсації», за скоєне був визнаний осудний. Не потребував примусових заходів медичного характеру (а.с. 57-60).

З епікризу виписки з іст. хвороби №45/99 відомо, що ОСОБА_1 перебував на судово- медичній експертизі та лікуванні 8 від ЛПО з 29.01.99 по 06.07.99. У епікризі вказано, що в липні 1997 року підекспертний оглядався амбулаторною судово-психіатричною експертною комісією ЛПО. за рішенням якої ОСОБА_1 виявляв ознаки реактивного психозу, який виник в умовах психогенно-травмуючої судово-слідчої ситуації. Експертне питання вирішено не було. Рекомендовано примусове лікування в республіканській психіатричній лікарні з суворим наглядом до виходу з хворобливого стану. 25.03.1999 був оглянутий комісією, яка встановила діагноз: «Шизофренія параноїдна». Був визнаний неосудним. Постановою суду від 26.04.99 було призначено примусове лікування в психіатричній лікарні з звичайним наглядом. На фоні терапії став спокійнішим, більш впорядкованим, продуктивної симптоматики не було. 06.07.99 був переведений для подальшого лікування в Гейківську обласну психіатричну лікарню. Діагноз при виписці «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг» (медична карта амбулаторного хворого, а. 74).

У Постанові Криворізького районного суду дніпропетровської області від 26.04.1999 вказано, що згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 139 від 25.03.99 ОСОБА_1 страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії. Стосовно інкримінованих йому дій був визнаний неосудним, потребував примусових заходів медичного характеру в психіатричній лікарні із звичайним наглядом та до ОСОБА_5 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді його поміщення в психіатричну лікарню із звичайним наглядом (а.с. 13).

З епікризу виписки, з історії хвороби № 45/99 відомо, що ОСОБА_1 перебував на судово - медичній експертизі та лікуванні 8 від ЛПО з 29.01.99 по 06.07.99. У епікризі вказано, що в липні 1997 року підекспертний оглядався амбулаторною судово-психіатричною експертною комісією ЛПО. за рішенням якої ОСОБА_1 виявляв ознаки реактивного психозу, який виник в умовах психогенно-травмуючої судово-слідчої ситуації. Експертне питання вирішено не було. Рекомендовано примусове лікування в республіканській психіатричній лікарні з суворим наглядом до виходу з хворобливого стану. Після проведеного лікування настрій вирівнявся, став активнішим, адекватнішим. Черговою судово-психіатричною комісією було зроблено висновок, що ОСОБА_1 з реактивного психозу повністю вийшов та був скерований на стаціонару судово-психіатричну експертизу. 25.03.1999 був оглянутий комісією, яка встановила діагноз: «Шизофренія параноїдна». Був визнаний неосудним. Постановою суду від 26.04.99р. було призначено примусове лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом. 06.07.99р. був переведений для подальшого лікування в Гейківську обласну психіатричну лікарню При виписці скарг не висловлював, емоційно холодний, настрій близький до рівного, продуктивної симптоматики активно не виявляв. Поведінка спокійна, критика часткова, формальна. Діагноз при виписці «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг» (медична карта амбулаторного хворого, а. 74).

З епікризу з історії хвороби №1130/99 відомо, що ОСОБА_1 з 07.07.99р. по 16.06.2000р. перебував на стаціонарному лікуванні в Гейківській психоневрологічній лікарні. Постановою Криворізького районного суду від 15.06.2000р. примусове лікування було скасовано.

Рекомендовано спостереження районного психіатра за місцем проживання. Вести як СО (примусове лікування за крадіжку). Працездатність відновлена, інвалід III групи до березня 2001 року. Діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, параноїдний синдром, ремісія «С». Б20.0 (а.с. 56).

Після виписки зі стаціонарного лікування, зі слів підекспертного, до психіатрів за допомогою не звертався, «ходив лише відмічатися, ліків не приймав». Згідно медичної документації підекспертний визнавався інвалідом третьої групи до 2002 року (медична карта амб.хворого, а.56), до 01.03.03 (медична карта амб.хворого, а. 52), до березня 2005 року (медична карта амб.хворого, а.51). 25.03.05 оглядався Міжрайонною МСЕК № 3 ОСОБА_3 - не визнаний інвалідом, обмежений у праці по лінії ЛКК (а.с. 15, мед карта амб.хворого,а. 41)

14.07.2002 ОСОБА_1 отримав свідоцтво свердлувальника 4 розряду (а.с. 20), 08.02.2004 отримав посвідчення № 116 слюсара збиральника металоконструкцій (а.с. 19). 11.03.2005 отримав свідоцтво слюсаря по ремонту гірського обладнання (а.с. 21). Працював слюсарем з 2002 по 2008 роки (а.с. 22-24) та свердлувальником. В подальшому, за твердженням позивача, не міг влаштуватися офіційно, бо не отримував дозволу на такий вид робіт від психіатрів. Одружився у 2005 році (а.с. 14). дітей не має. Проживає з дружиною. На даний час працює вантажником. Не курить, алкоголь не вживає. За місцем проживання характеризується позитивно - з сусідами не конфліктує, в побуті спокійний, комунікабельний, доброзичливий, ввічливий, скарг на нього не надходила (а.с. 17).

З наявних у справі характеристик відомо, що з 01.08.06 по 30.03.07р.р. та з 25.07.07 по 21.02.08 р.р. ОСОБА_1 працював на ПП «Гонта», за час роботи проявив себе з позитивної сторони, виконавчий, добросовісний, дисциплінований, заплановані завдання виконував якісно та в термін, користувався повагою в колективі, претензій до нього не було (а.с. 18). З 05.01.10р. по 16.02.10р. працював слюсарем по збору металоконструкцій по договору. За час роботи показав себе дисциплінованим, роботу виконував своєчасно, підтримував нормальні стосунки з оточуючими. Порушень трудової та виробничої дисципліни не мав (а.с. 16).

Відповідно висновку судово-психіатричного експерта № 910 від 04.12.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 на даний час хронічним чи затяжним психічним розладом (захворюванням) не страждає. Виявляє ознаки резидуальної (залишкової) шизофренії з не різко вираженими змінами особистості, достатньою соціально-трудовою адаптацією та ремісією понад 15 років. Даний психічний розлад виражається лише специфічними змінами особистості та не відноситься до тяжкого психічного захворювання.

Виявляє резидуальну (залишкову) шизофренію з не різко вираженими змінами особистості, достатньою соціально-трудовою адаптацією та ремісією понад 15 років. Даний психічний розлад виражається специфічними змінами особистості та не відноситься до тяжкого психічного захворювання.

Згідно «Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для, особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 у редакції Постанови КМУ № 924 від 10.10.12. наявний психічний розлад у ОСОБА_1 є протипоказами для виконання наступних видів робіт:

п. 4. працівники, які для виконання своїх професійних завдань і обовязків повинні мати дозвіл на право придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів: п.5. Працівники пожежної охорони, рятувальних, гірничорятувальних, газорятувальних служб, служб запобігання виникненню відкритих газових і нафтових фонтанів; екстреної медичної допомоги та спеціалізованих медичних бригад:

п.6. Працівники, зайняті на підприємствах атомної енергетики та атомної промисловості; п.Н. Водії транспортних засобів, у тому числі: категорії Dl. D. DIE. DE, Т; п.9 Працівники залізничного транспорту та метрополітену;

п.11. Авіаційний персонал, який підлягає медичній сертифікації в лікарсько-льотних сертифікаційних комісіях закладів цивільної авіації.

Відповідно п. 6 «Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 зі змінами, враховуючи наявність у ОСОБА_1 ремісії більше 5 років, рішення про допуск до виконання цих окремих видів діяльності може бути прийняте індивідуально лікарсько-консультативною комісією (а.с.80-85).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до положень частини 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім*ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини.

Відповідно до вимог частин 1, 5 ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до розяснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст.286 Цивільного кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Законом України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-ІІІ (далі - Закон №1489-ІІІ) визначені правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги,

Відповідно до ст. 1 Закону №1489-ІІІ психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;

психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади;

комісія лікарів-психіатрів - два чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;

психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги;

стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

За приписами ст. 9 Закону №1489-ІІІ особа може бути визнана тимчасово (на строк до п'яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я вона підлягає обов'язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров'я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржено до суду.

Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.

Постановою КМУ №924 від 10.10.2012«Про внесення змін до переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих» затверджено перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих.

Загальними медичними психіатричними протипоказаннями для зазначених у цьому переліку видів діяльності (в тому числі медичні працівники закладів охорони здоров'я, які здійснюють безпосереднє обслуговування хворих), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить таку діяльність, або оточуючих є хронічні та затяжні психічні розлади (захворювання), що супроводжуються затьмаренням свідомості, порушенням сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті, який позбавляє або істотно обмежує здатність особи адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно Приміток до Переліку працівники, які провадять види діяльності, зазначені у графі "Категорія працівників та види діяльності" цього переліку, в тому числі медичні працівники закладів охорони здоров'я, які здійснюють безпосереднє обслуговування хворих, перед влаштуванням на роботу проходять обов'язковий попередній психіатричний огляд.

Відповідно до ст. 9 Закону №1489-ІІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих (додаються) від 27.09.2000 №1465 (далі - Порядок №1465).

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 6, 7 зазначеного Порядку метою проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів є встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я.

Обов'язковий попередній психіатричний огляд проводиться перед початком діяльності (влаштуванням на роботу), а обов'язковий періодичний - у процесі діяльності. Періодичність проведення цих психіатричних оглядів визначається переліком медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих (далі - перелік).

Обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина.

Обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться за програмою, яка передбачає обов'язкове та у разі потреби додаткове обстеження. Обсяги обов'язкового обстеження встановлюються МОЗ.

У разі виявлення в особи ознак психічного захворювання (розладу), зазначеного у переліку, яке є протипоказанням для виконання окремих видів діяльності, або якщо вона страждала на тяжкий психічний розлад в минулому (не менш як 5 років тому), а також у разі незгоди особи з результатами психіатричного огляду вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторне або в умовах стаціонару. Рішення про наявність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності після додаткового психіатричного обстеження приймається лікарсько-консультативною комісією.

Після проведення обов'язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів, а у разі потреби додаткового психіатричного обстеження особі видається довідка про проходження обов'язкових попереднього або періодичного психіатричних оглядів (зразок додається), в якій зазначається наявність чи відсутність у неї психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності. Термін дії довідки встановлюється відповідно до періодичності психіатричних оглядів.

Відповідно до п. 12, 13 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої МОЗ України від 17.01.2002 №12 після додаткового психіатричного обстеження особи амбулаторно або в умовах стаціонару рішення про наявність або відсутність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності приймає ЛКК психоневрологічного закладу з відповідним письмовим висновком у медичній документації та подальшим заповненням Протоколу.

Після проведення обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, а при потребі - додаткового амбулаторного чи стаціонарного обстежень та огляду ЛКК, особі видається медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, засвідчена круглою печаткою психоневрологічного закладу, в якій зазначається наявність чи відсутність у неї психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), згідно з Переліком протипоказань.

Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.

Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Позивачем не надано жодного медичного висновку, який би ставив під сумнів висновки лікарів.

До того ж, не зрозуміло яким чином поширюється інформація, оскільки повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

У відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці факти.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 1999 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано примусову міру медичного характеру у вигляді госпіталізації його в психіатричну лікарню з звичайним наглядом в зв'язку з наявністю в нього психічного захворювання (а.с.13) Таким чином, посилання позивача на протоколи допиту батьків як на підставу для спростування вищевказаного рішення суду є не доречним.

Щодо наявності консультації невролога (а.с. 101), то остання не може вважатись належним доказом, оскільки, по-перше зроблена не лікарем психіатром, по-друге не спростовує наявність інших захворювань.

Отже, позивачем не доведено: (а) що медична інформація, яка викладена в його медичній картці недостовірна; (б) відповідач розповсюджує цю інформацію.

У звязку з вищевикладеним, суд вважає необхідним залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» про зобовязання вчинити певні дії.

При цьому , суд звертає увагу, що рішення про допуск ОСОБА_1 до виконання цих окремих видів діяльності може бути прийняте індивідуально лікарсько-консультативною комісією, проте, суду не надано доказів, що позивач звертався до ЛКК та йому було відмовлено.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 3, 4, 10-11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» про зобовязання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 серпня 2016 року.

Суддя: І. Б. Чайкін