Постанова № 59789047, 10.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа№ 910/2890/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Мануілова Я.І. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016р.

у справі №910/2890/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 38160,49 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення дивідендів за 2014 рік у сумі 30220,62 грн., 1087,94 грн. втрат від інфляції, 6511,97 грн. пені та 339,96 грн. 3% річних, а також 1278,03 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом судової справи (враховуючи заяву про зміну позовних вимог від 31.03.2016р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016р. у справі №910/2890/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_3 30220,62 грн. дивідендів за 2014 рік; 339,96 грн. 3% річних; 1087,94 грн. втрат від інфляції та 1142,85 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочку в оплаті дивідендів за 2014 року, та відмови у віднесенні до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, транспортних витрат на переїзд до суду, та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016р. у справі №910/2890/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.07.2016 року.

10.06.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо судової повістки.

07.07.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 13.07.2016 року без його участі, а також додано оригінал розрахункової квитанції, що підтверджує надсилання копії апеляційної скарги на адресу ПАТ "Укрнафта".

13.07.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволеня.

13.07.2016 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному та судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року апеляційну скаргу прийнято у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 10.08.2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.08.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Позивач до судового засідання, що відбулось 10.08.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за визначенням частини 1 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерним визнається господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

В свою чергу, акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" № 21 від 22.03.2011р., ВАТ "Укрнафта" засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу №57 від 23.02.1994р. шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" №210/93 від 15.06.1993р.

22.03.2011р. рішенням загальних зборів акціонерів змінено тип та назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта" (п. 1.3 Статуту).

Як зазначено в п.п. 5.1, 5.2 Статуту, статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн., який поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

За приписами частини 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Статуту ПАТ "Укрнафта" акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 3.2 і 3.3 ст. 3 Статуту вступ до складу акціонерів Товариства здійснюється шляхом набуття права власності на акції Товариства у порядку, визначеному чинним законодавством України, в тому числі:

а) придбання акцій при розміщенні Товариством акцій додаткових випусків;

б) придбання акцій на підставі договору з їх власником або держателем;

в) спадкування громадян, правонаступництва юридичних осіб;

г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України.

Кожною простою акцією Товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 07.02.1998р, виданий Надвірнянським РВ УМВС України у Івано-Франківській області) станом на 03.08.2015р. був акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю простих іменних акцій 1 386 штук, що підтверджується випискою ПАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" про стан рахунку у цінних паперах № 0102/3 від 01.02.2016р., складеної станом на початок строку виплати дивідендів і яка знаходиться в матеріалах справи.

22.07.2015 року у відповідності до порядку денного (питання 9 порядку денного) загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" прийнято рішення, яке оформлене протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" № 23 від 22.07.2015р., про розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2014 рік:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9 % розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.;

- решту чистого прибутку направити на розвиток товариства;

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03 серпня 2015 року;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 року по 03 жовтня 2015 року;

- виплату дивідендів акціонеру товариства - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України;

- перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Звертаючись з позовом, позивач визначив предметом своїх вимог до відповідача стягнення дивідендів за 2014 рік у сумі 30220,62 грн., 1087,94 грн. втрат від інфляції, 4986,08 грн. пені та 339,96 грн. трьох відсотків річних за користування коштами у розмірі, а також судових витрат, пов'язаних із розглядом судової справи.

Позовні вимоги умотивовані тим, що відповідач не виплачує дивідендів за 2014 рік у сумі 30220,62 грн. у відповідності до прийнятого 22.07.2015 року Загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення з відповідного питання.

У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 100 Цивільного кодексу України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частиною першою статі 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Позивач станом на 03 серпня 2015 року був власником простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта" у кількості 1386 шт., що складає 0,0026 % розміру статутного фонду товариства.

За приписами ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Пунктом 3.3 Статуту відповідача (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 22.07.2015 № 23) визначено, що акціонери мають право, зокрема, отримувати дивіденди.

Згідно п.п. 11, 14 п. 9.1.6 Статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів у випадках, передбачених законами.

Частини 1, 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначають, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни. (ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

У абзаці першому - третьому частини четвертої вказаної статті зазначено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що виходячи зі змісту рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 23 від 22.07.2015 року, з моменту прийняття рішення про розподіл прибутку товариства за 2014 рік Публічне акціонерне товариство прийняло на себе зобов'язання перед акціонерами здійснити виплату їм дивідендів за результатами фінансово - господарської діяльності товариства у 2014 році, у тому числі, позивачу, у визначених загальними зборами порядку та строки.

При цьому емітентом цінних паперів - ПАТ "Укрнафта" було здійснено нарахування позивачу доходів у вигляді дивідендів за 2014 рік у сумі 32321,52 грн. (1386 шт.*23,32 грн.), з якої на виконання приписів п.п. 168.1.1, 168.1.5 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу було утримано та сплачено до бюджету в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%, що за 2014 р. складало 1616,08 грн., а також нараховано та сплачено до бюджету військовий збір за ставкою 1,5%, що за 2014 рік складало 484,82 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем копіями платіжних доручень № 15823-ПБ15 від 02.10.2015 року про сплату податку з доходів фізичних осіб із суми дивідендів за 2014 рік та № 15824-ПБ15 від 02.10.15 р. про сплату військового збору із суми дивідендів за 2014 р., а також витягом з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року від 29.12.2015 року (порція № 63).

Таким чином, згідно з розрахунком позивача (з урахуванням заяви від 31.03.2016 року) сума дивідендів, яка підлягала виплаті за 2014 рік, становило 30220,62 грн.

Розмір належної до виплати суми дивідендів відповідачем не заперечувався.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За твердженнями позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо виплати позивачу дивідендів у строки та порядку, визначені приписами чинного законодавства та рішенням загальних зборів акціонерів відповідача, оформленого протоколом № 23 від 22.07.2015р., належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 30220,62 грн.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що депонент - це власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи.

Відповідно до наданих сторонами доказів зокрема виписки про стан рахунку у цінних паперах станом на 03.08.2015 року депонентом є гр. ОСОБА_3, а депозитарною установою виступає Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.12.2015 року позивач звернувся до ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" з листом б/н, в якому просив виплатити дивіденди за 2014 рік згідно рішення зборів акціонерів, які відбулись 22.07.2014 року.

У відповідь листом № 1812/5 від 18.12.2015 року Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" повідомило позивача про те, що станом на 18.12.2015 року депозитарна установа не отримувала від Центрального депозитарію ПАТ "НДУ" розпоряджень про виплату дивідендів за цінними паперами із зазначенням загальної суми нарахованих дивідендів (доходів) на один цінний папір та коштів для виплати дивідендів на ім'я гр. ОСОБА_3 за 2014 рік, в зв'язку з чим не має змоги здійснити відповідну виплату.

Відповідач, у свою чергу, у листі від 15.01.2016 року №113-2-33/4 повідомив позивача, що виплата дивідендів за 2014 рік акціонерам Товариства здійснюється у порядку та на умовах, встановлених рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 22.07.2015 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо виплати позивачу дивідендів за 2014 рік в сумі 30220,62 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам законодавства, а також рішенню загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом № 23 від 22.07.2015 року не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України, дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань з виплати дивідендів, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом № 23 від 22.07.15 року, або його окремих положень, суду не надано.

Як зазначалося, у протоколі загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" від 22.07.2015р. визначено початок виплати дивідендів за 2014 рік з 03.08.2015 року та закінчення - 03.10.2015 року.

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідач мав виплатити позивачеві дивіденди за 2014 рік у сумі 30220,62 грн. в період з 03.08.2015 року по 03.10.2015 року, і підставою такого обов'язку було рішення загальних зборів акціонерів від 22.07.2015 року.

У цьому зв'язку неспроможними слід визнати доводи відповідача з приводу того, що відповідач не мав можливості виплатити позивачу дивіденди у визначений загальними зборами строк з 03.08.2015р. до 03.10.2015р., оскільки відповідачу не були відомі банківські реквізити позивача і кількість належних йому акцій.

Відхиляючи такі доводи відповідача судова колегія виходить з того, що отримання дивідендів є правом учасника, і чинним законодавством України та/або Статутом відповідача не передбачено обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлено термінів такого звернення.

Згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на дату винесення рішення загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта") для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Відповідно до п. 35 Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Як зазначено в п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (далі - Постанова № 4), суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику товариства (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

З урахуванням зазначених правових позицій та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів у встановлені загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" терміни та порядку, розмір заборгованості з виплати дивідендів відповідає фактичним обставинам справи і на момент прийняття рішення судом першої інстанції не сплачений, вимога позивача про примусове стягнення з відповідача 30220,62 грн. дивідендів на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом № 23 від 22.07.2015 року, підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, але й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.

У силу положень статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти, а передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Місцевим судом вірно встановлено, що згідно прийнятого загальним зборами акціонерів відповідача рішення в останнього виникло зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в п. 3.4 Постанови № 4 невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Тому судом першої інстанції вірно відхилено посилання відповідача на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів за своєю правовою природою не є грошовим, що виключає застосування до нього положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо виплати позивачу дивідендів у термін, визначений рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленим протоколом № 23 від 22.07.2015 року, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача проценти річних в сумі 339,96 грн. за період 04.10.2015 року по 18.02.2016 року та 1087,94 грн. інфляційних нарахувань за листопад 2014 - січень 2016 року, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку та заяви про зміну позовних вимог.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду з 04.10.2015 року по 18.02.2016 року, становить 342,78 грн. процентів річних, та в межах визначеного позивачем періоду листопад 2015р. - січень 2016р., зазначеного позивачем в деталізації розрахунку втрат від інфляції, розмір інфляційних нарахувань становить 1099,55 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних та втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасну виплату дивідендів підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 339,96 грн. процентів річних та 1087,94 грн. втрат від інфляції.

Щодо заявленої позивачем до стягнення на підставі ст. ст. 231, 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 6511,97 грн. за період з 05.10.2015 року по 18.02.2016 року, яку він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку та заяви про зміну позовних вимог (заява про збільшення розміру позовних вимог), суд зазначає, що виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів виникають з рішення вищого органу управління господарського товариства. Норми корпоративного законодавства обов'язок, базу нарахування та умови нарахування пені за несвоєчасну виплату дивідендів не встановлюють, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Позивачем в процесі розгляду справи заявлено клопотання про стягнення судових витрат на проїзд, зокрема, на придбання проїзних квитків та компенсації добових за час, витрачений позивачем з метою забезпечення своєї участі в судових засіданнях по розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва, тобто час, витрачений на переїзди та відрив від звичайних занять, в загальній сумі 2677,80 грн.

Розглянувши вказане клопотання позивача суд першої інстанції вірно вимовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Правовий аналіз наведеного свідчить, що вказані витрати відшкодовуються у разі виклику судом (визнання явки обов'язковою) - судовим експертам, перекладачам, іншим особам.

За змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Крім того, згідно п. 3.9.2. постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року та 31.03.2016 року явка позивача у засідання господарського суду судом не була визнана обов'язковою і останній для дачі пояснень особисто в судове засідання також не викликався.

Тому, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання позивача та стягнення судових витрат в розмірі 2677,80 грн., пов'язаних з явкою позивача особисто в судові засідання.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення дивідендів за 2014 рік у сумі 30220,62 грн., 1087,94 грн. втрат від інфляції та 339,96 грн. 3% річних за користування коштами у розмірі є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/2890/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/2890/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/2890/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/2890/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2890/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Смірнова