Постанова № 59788757, 16.08.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 903/97/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Демидюк О.О. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 "Лізингова компанія "Еталон" на рішення господарського суду Волинської області від 12.04.16 р. у справі № 903/97/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон"

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології"

про розірвання договору фінансового лізингу № 000116 від 24.10.2013р. та вилучення предмета лізингу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.04.2016 року по справі № 903/97/16 (суддя Дем'як В.М.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що пункти 12.4, 12.6 договору фінансового лізингу, на які посилається позивач, не передбачають дострокового розірвання договору в односторонньому порядку. Окрім того, в пункті 12.4 зроблено посилання на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати лізингових платежів визначених додатком № 2, який сторонами припинено пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 10.12.2013 р., в замін новий графік за додатком № 5 не підписано. Водночас і розрахунки на день розгляду справи відповідачем здійснені в повній мірі. З врахуванням зазначених обставин правові підстави для дострокового розірвання договору фінансового лізингу відсутні, а тому вимога про вилучення предмета лізингу з підстав припинення договору є передчасною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В обгрунтування скарги зазначає, що судом не враховані положення законодавства, які за відсутності погодженого в договорі графіку визначають обов'язок внесення плати за користування майном щомісячно. Факт порушення відповідачем зобов'язання по сплаті лізингових платежів встановлений рішенням суду від 24.11.2015 р. у справі № 903/1048/15 та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доведення. З огляду на порушення зобов'язання відповідачем, позивач на підставі ст.ст. 611, 651 ЦК України набув право вимагати розірвання договору. Однак судом було проігноровано встановлені факти та з огляду на погашення заборгованості на день розгляду справи зроблено хибний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав викладені доводи та просить задоволити скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що посилання апелянта на порушення п. 12.4 договору судом вірно оцінено як безпідставне, оскільки сторонами не узгоджено додаткову угоду відносно графіку сплати лізингових платежів. Відносно обгрунтування підстав для розірвання договору відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначає, що дані норми містять лише поняття порушення зобов'язання та можливі, але не обов'язкові наслідки. Конкретизація умов для розірвання договору в односторонньому порядку міститься в ст. 651 ЦК України, яка вказує на необхідність доведення істотних порушень договору. Однак, позивач сам наголошує на відсутності істотних порушень, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав викладені заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (Лізингодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №000116 (а.с. 11-16).

Відповідно до п. 1.1, 1.3. договору лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у п. 3.1. договору), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток №3 до цього договору) та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу.

Згідно специфікації (додаток №3 до договору від 24.10.2013 р. №000116) сторони погодили марку, модель, кількість та ціну предмету лізингу (а.с.36) відповідно до якої ціна лізингу становить 213000,00 грн.

26.11.2013 р. між сторонами підписано акт приймання передачі предмета лізингу. Відповідно до акту приймання-передачі підтверджується, що до лізингоодержувача переходять усі ризики, повязані з користуваннм та володінням предмету лізингу (а.с.17).

Згідно п. 4.2.3 лізингоодержувач зобов'язався у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 7.2. розділу 7 "Строк дії договору та строк лізингу", строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Початок сплати щомісячних лізингових платежів починається з дати передачі лізингоодержувачеві предмета лізингу, тобто з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Пунктом 8.1. сторони зазначили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

В пункті 8.5 договору передбачено, що усі поточні авансові та лізингові платежі по даному договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця, що вказується в додатках № 1 та № 2.

Тобто порядок сплати лізингових платежів сторони встановили додатком № 1 (графік сплати першого лізингового платежу) та додатком № 2 (графік сплати другого лізингового платежу).

Разом з тим, 10.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" підписано додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013 р. (а.с.39).

Відповідно до даної угоди сторони змінили вартість предмету лізингу та встановили його в розмірі 152000,00 грн. і домовились, що додаток №2 до договору припиняє свою дію з моменту укладення цієї додаткової угоди. Графік сплати другого лізингового платежу мав бути визначений у додатку №5 до договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р.

В пункті 1 додаткової угоди зазначено, що додаток № 1 припиняє свою дію та починає діяти додаток № 4 (графік сплати першого лізингового платежу), який буде розрахований відповідно до нової вартості предмета лізингу виходячи із суми 152 000,00 грн.

Дію додатку № 2 припинено додатковою угодою від 10.12.2013 року, а додаток № 5 (графік погашення другого лізингового платежу) сторонами не підписаний.

За таких обставин розмір та строк сплати щомісячних платежів (комісії, відсотків тощо) по другому лізинговому платежу сторонами не визначено.

Поряд з цим, обставини щодо розміру та порядку сплати лізингового платежу були досліджені в межах судового розгляду справи №903/1048/15 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія ЕТАЛОН до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екотехнології про стягнення 14669,17 грн. та вилучення предмета лізингу.

Зокрема, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2016р. №903/1048/15 встановлено, що в момент укладення додаткової угоди (10.12.2013) відповідачем було повністю сплачено перший лізинговий платіж, переплата в сумі 32330,00 грн. повернута відповідачу. Відтак з врахуванням того, що між сторонами не було узгоджено щомісячних платежів по другому лізинговому платежу, за діючим законодавством такий обов'язок виник у відповідача з грудня 2013 року.

За період з 26.12.2013 по 26.10.2015 відповідачем здійснено 2 платежі: 17.04.2014 в сумі 5424,09 грн. та 27.06.2014 в сумі 9040,15 грн., які в сукупності склали сплату лише за 11 щомісячних лізингових платежів, та не сплачено 12 щомісячних лізингових платежів по 1266,67 грн./міс., заборгованість по яких станом на 26.10.2015 складає згідно заяви про зменшення суми позову 14669,17 грн.

Як зазначив апеляційний суд, з розрахунку відповідача долученого до клопотання від 23.11.2015 слідує, що він погодився з сумою щомісячних платежів зазначених позивачем (1266,67 грн.).

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім цього, судом першої інстанції було встановлено, що на дату подачі позову до суду заборгованість відповідача по справі № 903/97/16 становила 6333,35 грн., яка повністю сплачена під час розгляду справи згідно платіжних доручень №56 від 28.03.2016р., №73 від 12.04.2016р. (а.с.94, 117).

Відтак, у ОСОБА_1 «Торговий дім «Екотехнології» на час розгляду справи відсутня заборгованість зі сплати платежів за договором фінансового лізингу №000116.

Звертаючись з позовною заявою про розірвання договору фінансового лізингу №000116 від 24.10.2013р., вилучення предмета лізингу, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязання про своєчасну та повну сплату лізингових платежів, наявність непогашеної заборгованості, а як на правові підстави своїх вимог на ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки, законом передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення, зокрема, про найм (оренду), то варто враховувати в частині здійснення платежів положення ч. 5 ст. 762 ЦК України, за умовами якої плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктами 3, 4 ч.1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно із п. 12.4 договору лізингодавець має право достроково припинити дію договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив або сплатив не повному обсязі лізинговий платіж у строк, встановлений додатком №2 до даного договору, і прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до умов даного договору); лізингоодержувач використовує предмет лізингу не у відповідності до умов даного договору або його призначення; якщо лізингоодержувач не виконує умов гарантії на предмет лізингу, не підтримує предмет лізингу в технічно-справному стані (в т.ч. не проводить гарантійний та післягарантійний ремонт предмета лізингу в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан предмета лізингу; лізингоодержувач надає лізингодавцю інформацію не в повному обсязі або надає недостовірну інформацію згідно вимогам даного договору; лізингоодержувач передав предмет лізингу в сублізинг, найм (оренду) без попереднього письмово дозволу Лізингодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд посилався на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, а також на той факт, що в пункті 12.4. договору міститься посилання на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати лізингових платежів, визначених додатком №2, який сторонами припинено підписанням додаткової угоди № 1 від 10.12.2013 року, а новий графік за додатком №5 не підписано.

Колегія суддів із таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, оскільки у п. 12.4 договору визначено порядок припинення договору в односторонньому порядку, за ініціативою лізингодавця.

Водночас, відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальними нормами ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 даної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегією суддів відзначається, що положення ч. 2 ст. 651 ЦК України визначають можливість розірвання договору як у випадку істотного порушення договору другою стороною, так і в інших випадках безпосередньо встановлених договором або законом. При цьому законодавець не встановлює необхідності доведення "істотності порушення" в інших випадках, а тому спеціальні норми (визначені сторонами в договорі або встановлені спеціальним законом) про розірвання договору можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту "істотності його порушення", вказуючи на інші обставини розірвання та зміни договорів.

Зокрема, договором фінансового лізингу № 000116 від 24.10.2013 р. такою підставою сторони визначили несплату або сплату не в повному обсязі лізингових платежів у строк (п. 12.4).

Факт порушення лізингоодержувачем умов договору фінансового лізингу встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 24.11.2015р. у справі №903/1047/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р.

Враховуючи тривалість несплати відповідачем лізингових платежів, а також той факт, що заборгованість зі сплати лізингових платежів була погашена лише після звернення лізингодавця до суду із позовною вимогою про розірвання договору та повернення предмету лізингу, колегія суддів дійшла висновку, що порушення лізингоодержувачем умов договору є доведеним.

Таким чином, позовна вимога про розірвання договору є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу приписів п 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, з поміж іншого, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як обумовлено п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, а також, зміст укладеного між сторонами Договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про повернення предмету лізингу є підставними та підлягають до задоволення.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. За таких обставин вбачаються підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для скасування рішення місцевого господарського суду.

В силу приписів ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2016 р. у справі № 903/97/16 задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2016 р. у справі №903/97/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Розірвати Договір фінансового лізингу №000116 від 24 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (01133, м. Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф. 613; код ЄДРПОУ 38865527) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (43005, м.Луцьк, вул.Шопена, 22; код ЄДРПОУ 35900629).

Вилучити у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (43005, м.Луцьк, вул.Шопена, 22; код ЄДРПОУ 35900629) предмет лізингу - трактор МТЗ-82.1.26 (номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску) і документи та приналежності: свідоцтво про реєстрацію машини серія ЕА №068768, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у кількості 2 шт., комплект ключів, сервісну книжку, паспорт на трактор та передати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (01133, м. Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф. 613; код ЄДРПОУ 38865527).

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (43005, м.Луцьк, вул.Шопена, 22; код ЄДРПОУ 35900629) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (01133, м. Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф. 613; код ЄДРПОУ 38865527) 3658,00 грн. витрат на судовий збір за подання позовної заяви.

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екотехнології" (43005, м.Луцьк, вул.Шопена, 22; код ЄДРПОУ 35900629) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (01133, м. Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф. 613; код ЄДРПОУ 38865527) 4023,81 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи №903/97/16 повернути до господарського суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.