Рішення № 59788622, 05.08.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" серпня 2016 р. Справа № 911/4058/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Семенівка

про стягнення 408 374 389,74 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач ОСОБА_2 предст. дов. № 657 від 21.03.2016;

відповідач ОСОБА_3 предст. дов. № 94 від 20.07.2016.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" (позивач) з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача 408 374 389,74 грн. за Кредитним договором №231-2012 від 29.05.2012, з яких:

249 714 200,00 грн. -прострочена заборгованість за кредитом;

57 649 811,99 грн.- заборгованість за процентами;

72 984 961,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

10 141 674, 17 грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

1 756 103,11 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

771 778,93 грн. - 3%річних за несвоєчасну сплату процентів;

4 510 966,30 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

10 835 893,99 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2015 у справі №911/4058/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.10.2015 року.

19.10.2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшла заява про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом, оскільки на підставі ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 19.10.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 02.11.2015 року.

02.11.2015 року через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання кредиту, а розрахунки заборгованості є лише підрахунком позивача, який відображає його власну позицію, не підтверджену доказами.

02.11.2015 року відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивач на вимогу суду не надав для огляду оригіналів документів доданих до позовної заяви.

Суд розглянувши подане клопотання та врахувавши думку позивача, який проти задоволення клопотання заперечував, прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2015 розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року та продовжено строк розгляду спору, в порядку ст. 69 ГПК України.

19.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, в якому відповідач просив суд призначити судову експертизу для встановлення факту наявності та дійсного розміру заборгованості СГ ТОВ "Україна" за Кредитним договором №231-2012 від 29.05.2012.

У звязку з задоволенням даного клопотання, ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 року розгляд справи було зупинено та призначено судову експертизу.

04.07.2016 року на адресу господарського суду Київської області від судово-експертної установи надійшов висновок судової експертизи №23416/15-45 від 30.06.2016 та матеріали справи № 911/4058/15, у звязку з чим, ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2016 року провадження у справі було поновлено, розгляд призначено на 25.07.2016 року.

В судовому засіданні 25.07.2016 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 05.08.2016 року.

05.08.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог. Крім того у вказаній заяві представник відповідача просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік і шість місяців.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні 05.08.2016 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (Кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 231-2012, відповідно до умов якого Кредитор зобовязується надати Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії лімітом 250 000 000,00 грн., а Позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт.

Відповідно до пункту 2.3 договору, проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше 15 числа календарного місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Згідно пункту 5.1 договору, кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів.

Пунктом 14.4 договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання за договором щодо надання відповідачу кредитних коштів, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі 249 714 200,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками.

Втім, як стверджує позивач, відповідач свої зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, у звязку з чим станом на 18.08.2015 року за ним рахується 408 374 389,74 грн. заборгованості за Кредитним договором № 231-2012, з яких:

249 714 200,00 грн. -прострочена заборгованість за кредитом;

57 649 811,99 грн.- заборгованість за процентами;

72 984 961,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

10 141 674, 17 грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

1 756 103,11 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

771 778,93 грн. - 3%річних за несвоєчасну сплату процентів;

4 510 966,30 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

10 835 893,99 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач, у свою чергу повністю визнав заявлені позивачем суми заборгованості та просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки та відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік та 6 місяців.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача 249 714 200,00 грн. простроченої заборгованість за кредитом, 57 649 811,99 грн. заборгованості за процентами, 72 984 961,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 10 141 674, 17 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 1 756 103,11 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 771 778,93 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 4 510 966,30 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 10 835 893,99 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру неустойки, відповідач зазначив, що ним не заперечуються позовні вимоги, позивач не зазнав значних збитків у звязку з порушенням зобовязань відповідачем, а виплата штрафних санкцій в повному обсязі призведе до значного погіршення фінансового становища СТОВ «Україна».

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що скрутне фінансове становище свідчить лише про невдале здійснення господарської діяльності, враховуючи майнові інтереси обох сторін та те, що причини вказані відповідачем не є винятковими, господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Також, відповідачем було заявлено клопотання, в якому він просив відстрочити виконання рішення суду на 1 рік та 6 місяців, яке обґрунтоване тим, що на даний час відповідач перебуває у складному фінансовому становищі, а примусове виконання рішення суду може привести до банкрутства підприємства.

Разом з тим, відповідач зазначив, що найближчим часом фінансове становище СТОВ «Україна» покращиться і відповідач зможе у повному обсязі сплатити наявну заборгованість.

Представник позивача, залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Звітом про фінансову звітність (складено ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-Стандарт») станом на 31.03.2016 року встановлено, що показники фінансової звітності відповідача мають менше значенням від показника статутного фонду та не відповідають встановленим вимогам ст. 155 Цивільного кодексу України та чинного законодавства України, а економічні показники на вказані дати мають всі ознаки критичного фінансового стану підприємства.

Зважаючи на вищевикладене та наявність інфляційних процесів у економіці, висновки викладені у звіті про фінансовий стан відповідача станом на 31.03.2016 року, те, що відповідачем позов визнано у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі №911/4058/15 на 1 рік і 6 місяців (18 місяців).

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, повязаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет» від 28.12.2014 № 80-VIII визначено, що станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218, 00 грн.

Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача 408 374 389,74 грн. Таким чином до державного бюджету України мав бути сплачений судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн., відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України.

Витрати на проведення судової експертизи у розмірі 19 732,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (08752, Київська обл., Обухівський р-н, с. Семенівка, вул. Макаренка, 1-А, код ЄДРПОУ 30889014) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т; код ЄДРПОУ 19017842):

249 714 200 (двісті сорок девять мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;

57 649 811 (пятдесят сім мільйонів шістсот сорок девять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 99 коп. - заборгованість за процентами;

72 984 961 (сімдесят два мільйони девятсот вісімдесят чотири тисячі девятсот шістдесят одну) грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

10 141 674 (десять мільйонів сто сорок одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн.17 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

1 756 103 (один мільйон сімсот пятдесят шість тисяч сто три) грн. 11 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

771 778 (сімсот сімдесят одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 93 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів;

4 510 966 (чотири мільйони пятсот десять тисяч девятсот шістдесят шість) грн. 30 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

10 835 893 (десять мільйонів вісімсот тридцять пять тисяч вісімсот девяносто три) грн. 99 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (08352, Київська обл., Обухівський р-н, с. Семенівка, вул. Макаренка, 1-А, код ЄДРПОУ 30889014) в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) 00 коп. судового збору.

4. Відстрочити виконання рішення суду, після набрання ним законної сили, строком на 18 місяців до 05.01.2018 року.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 18.08.2016р.

Суддя О.В. Щоткін