Рішення № 59788441, 17.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016р. Справа№ 914/1681/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів)

про: стягнення заборгованості за договором оренди від 20.11.2008 року № 3-6775-8 в сумі 3299,13 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення заборгованості за договором оренди від 20.11.2008 року № 3-6775-8 в сумі 3299,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.06.2016 року. Ухвалою суду від 24.06.2016 року розгляд справи відкладено до 06.07.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 06.07.2016 року розгляд справи відкладено до 03.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.08.2016 року розгляд справи відкладено до 17.08.2016 року згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 03.08.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку оголошення про відкладення, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

03.08.2016 року за вх. № 3892/16 представник позивача подав клопотання про відкладення та продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.

Клопотання позивача за вх. № 3892/16 від 03.08.2016 року про продовження строку розгляду справи - задоволено. Строк вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

15.08.2016 року за вх. № 33513/16 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилене судом у зв'язку із необґрунтованістю.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 03.08.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 03.08.2016 р. про відкладення розгляду справи на 17.08.2016 р. є наявна в матеріалах справи копія Списку № 827 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 03.08.2016 р.

Відповідно до витягу з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.08.2016 р. за № 22138047 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79010, АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.08.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 20.11.2008 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 3-6775-8 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 18,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Договір укладено на термін до 31.12.2008 р. включно (п. 4.1 Договору). Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2013 р. у справі № 914/2718/13 строк дії Договору продовжений до 20.11.2013 р. Цільове призначення об'єкта оренди визначене в п. 2.1 даного Договору, а саме об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для автошино-ремонтної майстерні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконанню його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що відповідачем при укладенні Договору взято на себе ряд зобов'язань, в т.ч. у разі припинення договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, (п. 9.6 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Позивач наголошує, що ч. 9 спірного Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Позивач звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 р. у справі № 914/2920/15 за позовом Управління комунальної власності до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення неустойки позов задоволено, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано виселитись із займаних приміщень, та стягнено заборгованість станом на 29.07.2015 р., включаючи нарахування неустойки до 30.06.2015 р. в сумі 3231,34 грн.

Згідно з Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2016 р., ФОП ОСОБА_1 виселено з нежитлових приміщень загальною площею 18,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до акту державного виконавця від 25.02.2016 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 9.1 Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Згідно з п. 9.3 Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням -балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього Договору.

Проте, за твердженням позивача, відповідач свого обов'язку по вчасному поверненню орендованого майна не виконав, і у період з 01.07.2015 р. (дата, до якої стягнено заборгованість за Рішенням суду від 16.11.2015 р.) до 25.02.2016 р. (момент примусового виконання рішення) воно фактично перебувало в його незаконному користуванні.

Незаконне займання відповідачем зазначеного нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади міста Львова, порушило вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджало ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада була позбавлена передбаченого ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач зазначає, що, відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-597 від 30.05.2016 р. (додається) станом на 30.05.2016 р. відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 3299,13 грн. неустойки, за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01.07.2015 р. по 25.02.2016 р. Ці 3299,13 грн. заборгованості є предметом стягнення за позовом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів віднесено до підвідомчості господарських судів.

Згідно із ст. 287 ГП України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2016 р. № 237 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 20.11.2008 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 3-6775-8 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 18,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Договір укладено на термін до 31.12.2008 р. включно (п. 4.1 Договору). Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2013 р. у справі № 914/2718/13 строк дії Договору продовжений до 20.11.2013 р. Цільове призначення об'єкта оренди визначене в п. 2.1 даного Договору, а саме об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для автошино-ремонтної майстерні.

Відповідачем при укладенні Договору взято на себе ряд зобов'язань, в т.ч. у разі припинення договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, (п. 9.6 Договору).

Позивач наголошує, що ч. 9 спірного Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 р. у справі № 914/2920/15 за позовом Управління комунальної власності до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення неустойки позов задоволено, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано виселитись із займаних приміщень, та стягнено заборгованість станом на 29.07.2015 р., включаючи нарахування неустойки до 30.06.2015 р. в сумі 3231,34 грн.

Згідно з Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2016 р., ФОП ОСОБА_1 виселено з нежитлових приміщень загальною площею 18,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до акту державного виконавця від 25.02.2016 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 9.1 Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Згідно з п. 9.3 об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього Договору.

Проте, відповідач свого обов'язку по вчасному поверненню орендованого майна не виконав, і у період з 01.07.2015 р. (дата, по яку стягнено заборгованість за Рішенням суду від 16.11.2015 р.) до 25.02.2016 р. (момент примусового виконання рішення) воно фактично перебувало в його незаконному користуванні.

Незаконне займання відповідачем зазначеного нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади міста Львова, порушило вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджало ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада була позбавлена передбаченого ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-597 від 30.05.2016 (додається) станом на 30.05.2016 р. відповідач має заборгованість в розмірі 3299,13 грн. неустойки, за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01.07.2015 р. по 25.02.2016 р. Ці 3299,13 грн. неустойки є предметом стягнення за позовом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів віднесено до підвідомчості господарських судів.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.04.2016 р. №237 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди від 20.11.2008 року № 3-6775-8 в сумі 3299,13 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 4046 від 10.06.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79010, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) 3299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 13 коп. основного боргу та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.