Рішення № 59788285, 16.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.16р. Справа № 904/6196/16

За позовом Приватного підприємства "Агрофірма "БОРИСФЕН", с. Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості у розмірі 79 440,22 грн. за договором суборенди земельної ділянки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: Халамай Ю.С. представник - дов. № 274 від 15.05.2014р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Агрофірма "БОРИСФЕН" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього 79 440,22 грн., з яких 40 000,00 грн. - заборгованість за договором, 3 709,00 грн. - 3% річних, 35 731,22 грн. - інфляційні втрати за договором суборенди земельної ділянки від 26.03.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди земельної ділянки від 26.03.2013р. в частині внесення орендної плати.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 40 000,00 грн. та 23 000,00 грн. інфляційних втрат.

Позивач надав пояснення, в яких зазначив, що відповідно до витягу з ЄДР видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є овочівництво та оптова торгівля фруктами та овочами.

Пунктом 2.1. Договору суборенди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка надається в користування з метою сільськогосподарського використання, а саме: для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі (ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства 2001-2004 років" від 18.01.2001р. № 2238-ІІІ).

Тобто, земельна ділянка була надана в суборенду відповідачеві не як громадянину для задоволення своїх особистих потреб, а саме як фізичній особі-підприємцю для здійснення ним господарської діяльності, передбаченої його реєстраційними документами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розстрочку виконання рішення в якій проти позову не заперечив та просить розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення 40 000,00 грн. - основного боргу та 23 000,00 грн. - інфляційних втрат на 36 місяців щомісячними рівними частинами по 1 750,00 грн.

Позивач не заперечив проти розстрочення виконання рішення на 36 місяців щомісячними рівними частинами по 1 750,00 грн.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 16.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2006р. між Приватним підприємством "Агрофірма "БОРИСФЕН" (далі - орендар) та ОСОБА_3 (далі - орендодавець) укладено Договір оренди землі (далі - Договір -1), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва (під вирощування сільськогосподарських культур), яка знаходиться на території Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за № 271 (п.1 Договору -1).

Відповідно до п. 2 Договору -1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,420 гектарів, у тому числі ріллі 4,420 гектарів придатної для вирощування сільськогосподарських культур.

Договір укладено на 15 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 30.11.2020 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 5. Договору-1).

У п. 25 Договору-1 зазначено, що орендар має право за письмовою згодою передавати в суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі у випадках та на умовах, передбачених ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди (а.с. 47).

ОСОБА_3 10.03.2013р. підписано згоду на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду (а.с. 48).

10.11.2006р. між Приватним підприємством "Агрофірма "БОРИСФЕН" (далі - орендар, позивач) та ОСОБА_4 (далі орендодавець) укладено Договір оренди землі (далі - Договір -2), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва (під вирощування сільськогосподарських культур), яка знаходиться на території Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за № 258-260 (п.1 Договору -2).

Відповідно до п. 2 Договору -2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,260 гектарів, у тому числі ріллі 13,260 гектарів придатної для вирощування сільськогосподарських культур.

Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 31.12.2016року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днв до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 5. Договору-2).

У п. 25 Договору-2 зазначено, що орендар має право за письмовою згодою передавати в суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі у випадках та на умовах, передбачених ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Сторонами 10.11.2006р. підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди (а.с. 40).

ОСОБА_4 10.03.2013р. підписано згоду на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду (а.с. 41).

21.12.2006р. між Приватним підприємством "Агрофірма "БОРИСФЕН" (далі - орендар) та ОСОБА_5 (далі - орендодавець) укладено Договір оренди землі (далі - Договір -3), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва (під вирощування сільськогосподарських культур), яка знаходиться на території Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області за № 272-273 (п.1 Договору -3).

Відповідно до п. 2 Договору -3 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,830 гектарів, у тому числі ріллі 8,830 гектарів придатної для вирощування сільськогосподарських культур.

Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 31.12.2016 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 5. Договору-3).

У п. 25 Договору-3 зазначено, що орендар має право за письмовою згодою передавати в суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі у випадках та на умовах, передбачених ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Сторонами 21.12.2006р. підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди (а.с. 54).

ОСОБА_5 10.03.2013р. підписано згоду на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду (а.с. 55).

26.03.2013 р. між Приватним підприємством "Агрофірма "БОРИСФЕН" (далі - орендар) та ОСОБА_1 (далі - суборендар, відповідач) укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі - Договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди орендар, надає, а суборендар приймає в тимчасове користування на умовах суборенди земельну ділянку, надалі - "земельна ділянка".

Земельна ділянка, що орендується, знаходиться в оренді у орендаря у відповідності до договорів оренди між орендарем і орендодавцями - громадянами власниками земельних ділянок, - укладеними на період по листопад 2015р. (п. 1.2. Договору суборенди).

Згідно п. 1.3. Договору суборенди загальна площа земельної ділянки складає 10га, в тому числі: ріллі 10га.

Пунктом 1.4. Договору суборенди земельна ділянка знаходиться на території Вищетарасівської сільської ради Томаківського району.

Земельна ділянка надається в користування з метою сільськогосподарського використання, а саме: для виробництва товарної сільськогосподарської продукції (п. 2.1. Договору суборенди).

Відповідно до п. 3.1. Договору суборенди земельна ділянка надається в суборенду з 1 квітня 2013р. до 31 жовтня 2013р.

Плата за суборенду сплачується суборендарем грошовими коштами із розрахунку 8 000 грн. за 1 га. Порядок, строки та умови сплати плати за суборенду: плата за суборенду сплачується суборендарем особисто орендарю за наступним графіком: передоплата, до 1 квітня 2013року - 10 000,00 грн.; до 1 серпня 2013р. - 25 000,00 грн.; до 1 вересня 2013р. - 15 000,00 грн.; до 1 жовтня 2013р. - 30 000,00 грн. (п.п. 4.1., 4.2. Договору суборенди).

Орендар має право вимагати від суборендаря своєчасної сплати плати за суборенду (п.п. 5.5.1.4. Договору суборенди).

Суборендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі, згідно до умов цього договору, сплачувати плату за суборенду (п. 6.4.3. Договору суборенди).

Станом на 25.07.2016р. відповідачем частково сплачено плату за суборенду земельної ділянки у сумі 40 000,00, а саме 05.04.2013р. - 10 000,00 грн., 04.09.2013р. -10 000,00 грн., 10.01.2014р. - 10 000,00 грн., 12.02.2014р. - 10 000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 23-24).

Сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 40 000,00 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справ, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки за період з 26.03.2013р. по 09.08.2016р. (а.с. 29).

З врахуванням викладеного, вимоги Позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 40 000,00 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у сумі 35 731,22грн. та 3% річних - 3 709,00 грн.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 709,00 грн. та інфляційних у розмірі 12 731,22 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Згідно ч. 4 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе прийняти часткову відмову позивача від позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення становлять 23 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 40 000,00 грн., інфляційних втрат - 23 000,00 грн.

В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення щодо стягнення 40 000,00 грн. основного боргу та 23 000,00 інфляційних втрат на 36 місяців щомісячними рівними частинами по 1 750,00 грн.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує відсутністю достатнього об'єму грошових коштів необхідних для сплатити позивачеві одним платежем суми заборгованості.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови унормовано статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки визначається господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що позивач в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання, суд вважає за можливе заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задовольнити та розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості у сумі 63 000,00 грн., яка складається з суми основного боргу - 40 000,00грн. та інфляційних втрат - 23 000,00 грн., на 36 місяці, починаючи з серпня 2016 року, рівними частинами по 1 750,00 грн. за наступним графіком:

1) до 31.08.2016 року - 1 750,00 грн.;

2) до 30.09.2016 року - 1 750,00 грн.;

3) до 31.10.2016 року - 1 750,00 грн.;

4) до 30.11.2016 року - 1 750,00 грн.;

5) до 31.12.2016 року - 1 750,00 грн.;

6) до 31.01.2017 року - 1 750,00 грн.;

7) до 28.02.2017 року - 1 750,00 грн.;

8) до 31.03.2017 року - 1 750,00 грн.;

9) до 30.04.2017 року - 1 750,00 грн.;

10) до 31.05.2017 року - 1 750,00 грн.;

11) до 30.06.2017 року - 1 750,00 грн.;

12) до 31.07.2017 року - 1 750,00 грн.;

13) до 31.08.2017 року - 1 750,00 грн.;

14) до 30.09.2017 року - 1 750,00 грн.;

15) до 31.10.2017 року - 1 750,00 грн.;

16) до 30.11.2017 року - 1 750,00 грн.;

17) до 31.12.2017 року - 1 750,00 грн.;

18) до 31.01.2018 року - 1 750,00 грн.;

19) до 28.02.2018 року - 1 750,00 грн.;

20) до 31.03.2018 року - 1 750,00 грн.;

21) до 30.04.2018 року - 1 750,00 грн.;

22) до 31.05.2018 року - 1 750,00 грн.;

23) до 30.06.2018 року - 1 750,00 грн.;

24) до 31.07.2018 року - 1 750,00 грн.;

25) до 31.08.2018 року - 1 750,00 грн.;

26) до 30.09.2018 року - 1 750,00 грн.;

27) до 31.10.2018 року - 1 750,00 грн.;

28) до 30.11.2018 року - 1 750,00 грн.;

29) до 31.12.2018 року - 1 750,00 грн.;

30) до 31.01.2019 року - 1 750,00 грн.;

31) до 28.02.2019 року - 1 750,00 грн.;

32) до 31.03.2019 року - 1 750,00 грн.;

33) до 30.04.2019 року - 1 750,00 грн.;

34) до 31.05.2019 року - 1 750,00 грн.;

35) до 30.06.2019 року - 1 750,00 грн.;

36) до 31.07.2019 року - 1 750,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Прийняти часткову відмову позивача від позову щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 709,00 грн. та інфляційних у розмірі 12 731,22 грн. і припинити провадження у справі №904/6196/16 в цій частині.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "БОРИСФЕН" (53563. Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 30791681) основний борг у сумі 40 000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00 коп.), інфляційні втрати - 23 000,00 грн. (двадцять три тисячі грн. 00 коп.) та витрат по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 63 000,00 грн., яка складається з суми основного боргу - 40 000,00 грн. та інфляційних втрат - 23 000,00 грн. на 36 місяців з оплатою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) рівними частками за наступним графіком:

1) до 31.08.2016 року - 1 750,00 грн.;

2) до 30.09.2016 року - 1 750,00 грн.;

3) до 31.10.2016 року - 1 750,00 грн.;

4) до 30.11.2016 року - 1 750,00 грн.;

5) до 31.12.2016 року - 1 750,00 грн.;

6) до 31.01.2017 року - 1 750,00 грн.;

7) до 28.02.2017 року - 1 750,00 грн.;

8) до 31.03.2017 року - 1 750,00 грн.;

9) до 30.04.2017 року - 1 750,00 грн.;

10) до 31.05.2017 року - 1 750,00 грн.;

11) до 30.06.2017 року - 1 750,00 грн.;

12) до 31.07.2017 року - 1 750,00 грн.;

13) до 31.08.2017 року - 1 750,00 грн.;

14) до 30.09.2017 року - 1 750,00 грн.;

15) до 31.10.2017 року - 1 750,00 грн.;

16) до 30.11.2017 року - 1 750,00 грн.;

17) до 31.12.2017 року - 1 750,00 грн.;

18) до 31.01.2018 року - 1 750,00 грн.;

19) до 28.02.2018 року - 1 750,00 грн.;

20) до 31.03.2018 року - 1 750,00 грн.;

21) до 30.04.2018 року - 1 750,00 грн.;

22) до 31.05.2018 року - 1 750,00 грн.;

23) до 30.06.2018 року - 1 750,00 грн.;

24) до 31.07.2018 року - 1 750,00 грн.;

25) до 31.08.2018 року - 1 750,00 грн.;

26) до 30.09.2018 року - 1 750,00 грн.;

27) до 31.10.2018 року - 1 750,00 грн.;

28) до 30.11.2018 року - 1 750,00 грн.;

29) до 31.12.2018 року - 1 750,00 грн.;

30) до 31.01.2019 року - 1 750,00 грн.;

31) до 28.02.2019 року - 1 750,00 грн.;

32) до 31.03.2019 року - 1 750,00 грн.;

33) до 30.04.2019 року - 1 750,00 грн.;

34) до 31.05.2019 року - 1 750,00 грн.;

35) до 30.06.2019 року - 1 750,00 грн.;

36) до 31.07.2019 року - 1 750,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.08.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко