Ухвала суду № 59788262, 15.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15.08.2016

Справа № 910/5780/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»

до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»

про стягнення 48 976,91 грн.

Суддя А.М. Селівон

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про стягнення коштів у розмірі 48 976,91 грн., а саме 25560,86 грн. за спожиту теплову енергію, відсотків річних у сумі 857,47 грн., інфляційних втрат у сумі 9 606,63 та пені 12 951,95 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Керуючи дирекція Дніпровського району м. Києва» (вул. Челябінська, буд. 9-Г, м. Київ, 02002, код 38133008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро – Реконструкція» (вул. П. Мирного, 28, оф. 20, м. Київ, 04050, код 37739041) 25560,86 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 857,47 грн. відсотків річних, 9606,63 грн. інфляційних нарахувань та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду у вказаній справі 29.06.16 р. видано відповідний наказ.

Судом встановлено, що при вирішенні спору та винесенні рішення від 18.05.16 р. не було прийнято рішення щодо частини заявлених позовних вимог, а саме пені в сумі 12951,95 грн. за період з 01.02.15 р. по 31.01.16 р. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК України) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд за своєю ініціативою приймає додаткове рішення, щодо частини заявлених позовних вимог - пені.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Пунктом 9.2. Договору № 460069 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.14 р. передбачено, що у разі не сплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки "Енергопостачальна компанія" нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми богу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день до моменту його погашення.

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положеннями п. 9.2 Договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення платежу до моменту погашення визначено інша (більша) тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постановою №14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись у визначеному Договором порядку за весь період здійсненого позивачем нарахування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.15 р. у справі № 3-53гс15.

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог, зокрема, в частині пені, або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду, становить 12951,95 грн., відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, Договору і є арифметично вірною, а тому вказана вимога в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 12951,95 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 82-85, 88 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Комунального підприємства «Керуючи дирекція Дніпровського району м. Києва» (вул. Челябінська, буд. 9-Г, м. Київ, 02002, код 38133008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро – Реконструкція» (вул. П. Мирного, 28, оф. 20, м. Київ, 04050, код 37739041) 12951,95 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну гривню дев'яносто п'ять копійок) пені.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Суддя А.М.Селівон