Рішення № 59788150, 15.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2016 Справа № 905/1964/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю помічника судді Сотір Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м. Селидове Донецька область

про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 21865,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 22.04.2016року

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність №05/02/1 від 05.02.2016року

СУТЬ СПОРУ:

08.06.2016 року шляхом направлення поштового відправлення позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м. Селидове Донецька область (далі - ТОВ "Енергоімпекс") про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 21865,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці відповідач здійснив відправлення вагону №65258709 згідно накладної №50485481 з вантажем вугіллям камяним на станцію Чаплино ДП «Придніпровська залізниця», надалі вагон було переадресовано на станцію Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця». На станції Нижньогірськ Вузол ДП «Придніпровська залізниця» залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 21865,00грн., який він просить стягнути з відповідача.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує статтями 24, 118, 122 Статуту залізниць України, статтями 1, 2, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ "Укрзалізниця" надало суду належним чином засвідчені копії: накладної №50485481 від 07.12.201 року, комерційного акту РА №006337/12 від 12.12.2015 року, акту загальної форми №2989/Ваги від 10.12.2015року, технічного паспорту на вагонні ваги №14, виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, електронної накладної виписок з ЄДРПОУ, витягу з протоколу №5 засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 17.11.2015 року.

11.07.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги є недоведеними, зазначає, що у комерційному акті не зазначено стан захисного маркування для вантажів, тому неможливо зробити висновок про причину недостачі вантажу у вагоні. Також дані в розділі «Д» не співпадають з даними, зазначеними в акті загальної форми, оскільки на станції призначення вагон для переважування не відчіплявся, вагон не оглядався, а комерційний акт складався на підставі акту загальної форми №2976/Ваги, який оформлювався на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол. У вказаному акті загальної форми даних про стан вагону, спосіб та стан маркування нічого не зазначено.

На підтвердження зазначених у відзиві обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: Статуту, виписки з ЄДРПОУ.

08.08.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що зважування вантажу відбувалось у статичному стані, як це передбачено Місцевою інструкцією про порядок утримання та користування електронно-тензометричними вагами №14; з приводу стану маркування вказав, що зазначення стану маркування в акті загальної форми та комерційному акті не є обов'язковим, оскільки ознаки пошкодження або незбереження вантажу відсутні.

У судове засідання 15.08.2016 року представник позивача з'явився, підтримав завлені позовні вимоги, через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо розміру провізної плати, усно заперечував проти задоволення клопотання про зменшення штрафу, оскільки останній встановлений законодавчо.

У судове засідання 15.08.2016 року представник відповідача з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про зменшення розміру штрафу до 0,5 розміру провізної плати, яке обгрунтовує тим, що місцезнаходженням та місцем ведення господарської діяльності підприємства до 13.02.2015 року було м. Донецьк, а на даний час - м. Селидове Донецької області, яке розташоване поряд з м. Донецьк - у безпосередній близькості від місць проведення активних бойових дій; вантажовідправником є ТОВ "Енергоімпекс" в особі філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська", яка розташована у м. Торецьк Донецької області. Вказані населені пункти включені до переліку таких, на території яких здійснюється антитерористична операція, внаслідок проведення якої для господарської діяльності підприємства склалася несприятлива економічна ситуація. ТОВ "Енергоімпекс" знаходиться у складному фінансовому становищі: коштів на рахунку підприємства не достатньо для виплати штрафу позивачу. Крім того, у підприємства наявна заборгованість з виплати заробітної плати, обов'язкових платежів та зборів.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, відповідач надав суду належним чином засвідчені копії звіту про фінансові результати підприємства за 1 квартал 2016 року, балансу на 31.03.2016 року, довідки про заборгованість по заробітній платі №168 від 23.06.2016 року, довідки про заборгованість по податках і зборах №167 від 23.06.2016року.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

07.12.2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці ТОВ «Енергоімпекс» (вантажовідправник) відправило на станцію Чаплино Придніпровської залізниці згідно накладної №50485481 у вагоні №65258709 вантаж вугілля камяне.

Відповідно до наказу №10 від 08.12.2015 року вантаж переадресовано на станцію Дніпропетровськ РФ "Придніпровська залізниця".

При оформленні залізничної накладної №50485481 у вагоні №652558709 відповідачем вказано масу вантажу 58500 кг.

З розділу 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150тонних вагонних вагах.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обовязків.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

З телеграми №Н/374а від 25.12.2006року, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що з метою забезпечення точного прибуття вугілля, що надходить на адресу ЛВЧД-1 та ТЧ-8 та у зв'язку з відсутністю вагонних вагів на станції Дніпропетровськ станцію Нижньодніпровськ-Вузол зобов'язано переважувати прибуваючі вагони з вугіллям з наступним оформленням результатів переважування актом загальної форми.

На попутній станції Нижньодніпровськ - Вузол РФ Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №65258709 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, виявилось - брутто 77450кг, тара за документом 21700кг, нетто 55750кг, що менше документа на 2750кг, про що було складено акт загальної форми №2989/Ваги від 10.12.2015 року.

ПАТ "Укрзалізниця" складено комерційний акт РА №006337/12 від 12.12.2015 року, відповідно до якого зазначено: вантаж вугілля камяне. По документу значиться: тара 21700 кг, нетто 58500 кг, в дійсності виявилось:брутто 77450кг, тара за документом 21700кг, нетто 55750кг, що менше документа на 2750кг, навантаження рівномірне по всій площі вагону, марковано вапном. Вагон технічно справний, люка справні, прилягали щільно, течі вантажу не було. По штатному розкладу завідувача вантажного двору немає.

Дані у комерційний акт внесені на підставі акту загальної форми, контрольне переважування не здіснювалось.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА №006337/12 від 12.12.2015 року підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ - Вузол РФ Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця", якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012року, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання на момент здійснення переважування державна повірка ваг здійснена 15.10.2014року.

Відповідно до п. 4 Місцевої інструкції про порядок утримання та користування електронно-тензометричними вагами №14 на ст. Нижньодніпровськ-Вузол РФ "Придніпровська залізниця" всі вагони, що потребують зважування, відставляються на 10 колію сортувально-відправного парку "Б" непарної сортувальної системи, де встановлені електронно-тензометричні ваги. Зважування вагонів відбувається в статичному стані.

Згідно п.3 технічного паспорту засобу вимірювальної техніки (зввт) електронно-тензометричних вагів №14 на ст. Нижньодніпровськ-Вузол РФ "Придніпровська залізниця" зважування здійснюється статично із зупинкою до 0 км/год.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність в акті загальної форми даних про статичне зважування є необгрунтованим, внаслідок неможливості його здійснення у інший спосіб - під час руху- та беззаперечність самого факу зважування, що відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг» та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Відповідно до п. 6 Правил складання актів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334 (далі - Правила), при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Частиною 1 п. 9 Правил передбачено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженності вантажу, багажу чи вантажобагажу.

У комерційному акті РА №006337/12 вказані виключно відомості, передбачені п. 6 Правил. Зокрема, по документу значиться: тара 21700 кг, нетто 58500 кг, в дійсності виявилось:брутто 77450кг, тара за документом 21700кг, нетто 55750кг, що менше документа на 2750кг, навантаження рівномірне по всій площі вагону, марковано вапном. Вагон технічно справний, люка справні, прилягали щільно, течі вантажу не було. Відповідно, наявне посилання на факт наявності маркування. Будь-яких доказів на підтвердження незбереження вантажу позивачем під час перевезення відповідач суду не надав.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості, викладені в комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення у накладній адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати за за всю відстань перевезення.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 4373,00 грн., що виходить з розрахунку провізної плати відповідно до Схеми і Збірника тарифів (Тарифне керівництво №1), відповідно заявлений штраф до стягнення у розмірі 21865,00 грн. у п'ятикратному розмірі вказаної плати.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

15.08.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми стягуваних штрафних санкцій до розміру 0,5 провізної плати.

Розглядаючи дане клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Пунктом 2 статті 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п.22 Оглядового листа "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007року N01-8/917 господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України. Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір,на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Вищезазначене спростовує твердження позивача про неможливість застосування до даного штрафу приписів ст. 83 ГПК України.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду справи антитерористична операція триває.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місцезнаходженням та місцем ведення господарської діяльності відповідача до 13.02.2015 року було м.Донецьк, а на даний час - м. Селидове Донецької області; вантажовідправником є ТОВ "Енергоімпекс" в особі філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська", яка розташована у м. Торецьк Донецької області. Вказані населені пункти включені до переліку таких, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Як вбачається з довідок ТОВ "Енергоімпекс" №167 та №168 від 23.06.2016 року, у підприємства станом на 01.06.2016 року наявна заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 6954,00 тис.грн., заборгованість по податках та зборах складає 8229,00 тис.грн.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що здійснене відповідачем порушення зобов'язання, за яке нарахований штраф, а саме, невірно вказана маса вантажу, заподіяло істотні збитки позивачу або інші негативні наслідки, пов'язані з безпекою руху, враховуючи, що відповідач знаходиться в зоні проведення АТО, здійснює господарську діяльність у складних обставинах, проведення бойових дій на означеній території суттєво ускладнює роботу підприємства, у тому числі в частині функціонування транспортної служби, порушення не є істотним (фактична маса вантажу менше зазначеної в накладній), суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми штрафу за неправильне зазначення маси вантажу до 0,5 провізної плати, зменшивши його до однієї провізної плати.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 4373,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Як вказано у в п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013року у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно судовий збір покладається відповідача у розмірі 1378,00 грн.

На підставі ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Селидове Донецька область про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 21865,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 34, ідентифікаційний код 30962337) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" суму штрафу у розмірі 4373,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 15.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.08.2016 року.

Суддя А.М. Осадча