Ухвала суду № 59784445, 15.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Єфімової О.І.

з участю секретаря Сологуб В.І.

прокурора Ярової О.А.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Судововишнянський цегельний завод» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04.04.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України МаркевичаС.В., погоджене заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенком В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Судововишнянський цегельний завод» (ЄДРПОУ 35444824) в сумі 913 517 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26009011423704 відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023).

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про можливість задоволення клопотання представника цивільного позивача про накладення арешту на майно, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції представник власника майна, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04.04.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що під час розгляду клопотання детектива в суді першої інстанції, останній не зазначав про наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року про арешт грошових коштів товариства, а також не вказував про існування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2016 року про скасування накладеного арешту на грошові кошти ТОВ «Судововишнянський цегельний завод» у відкритому кримінальному провадженні. Тобто, у цьому кримінальному провадженні арешт на грошові кошти вже накладався і був скасований, що свідчить, на думку апелянта, лише про недоцільність та необґрунтованість накладення такого арешту взагалі.

Крім того, враховуючи те, що розгляд вказаного клопотання слідчого проводився у відсутність представника власника майна, то строк на апеляційне оскарження відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, як вказує апелянт, ним не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 04.04.2016 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, копія оскаржуваної ухвали представником власника майна отримана вже після закінчення строку на оскарження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання слідчого, в провадженні Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження №42015000000001259 від 23.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України.

01.04.2016 року детектив Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевич С.В., за погодженням із заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенком В.В., звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти ТОВ «Судововишнянського цегельного заводу» (ЄДРПОУ 35444824) в сумі 913 517 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26009011423704 відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), з посиланням на те, що вказане майно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 КПК України, а не накладення арешту на майно може призвести до його зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

04.04.2016 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва вказане клопотання детектива задоволено та накладено арешт на грошові кошти.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «Судововишнянський цегельний завод» з потребами кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04.04.2016 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевича С.В., погоджене заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенком В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Судововишнянський цегельний завод» (ЄДРПОУ 35444824) в сумі 913 517 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26009011423704 відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Судововишнянський цегельний завод» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. ЄфімоваО.І.

Справа № 11-сс/796/2590/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач: Рибак І.О.