Ухвала суду № 59783896, 17.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6246/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішень №№ 500060006/2015/000034/2 та 500060006/2015/00061 від 03.09.2015 року,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Старгруп Торг» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000034/2 від 03.09.2015 року та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00061 від 03.09.2015 року.

В судовому засіданні 29.03.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені в позовній заяві та уточненнях до позовної заяви (а.с. 3-7).

Представник Одеської митниці Державної фіскальної служби України позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, пославшись на обставини, зазначені у запереченнях до адміністративного позову (а.с. 65-77).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000034/2 від 03.09.2015 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00061 від 03.09.2015 року. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» (код ЄДРПОУ 3862215, адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 30-А/6) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) судовий збір у розмірі 6103 (шість тисяч сто три) гривні 84 копійки.

Одеська митниця Державної фіскальної служби України звернулася з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 15 грудня 2014 року між ТОВ "Старгруп Торг" у якості Покупця та фірмою "LONG SON JOINT STOCK COMPANY" (В'єтнам) у якості Продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № ТС 21915 (а.с. 14-17).

Згідно п. 1.1. Контракту Продавець зобов'язався продати товар, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією та/або інвойсом, які прикладаються до кожної окремої партії товару. На виконання вказаного Контракту, між Сторонами було укладено специфікацію від 28 липня 2015 року № 559/LS/15, якою узгоджено поставку товару "в'єтнамський сирий очищений кеш'ю" на загальну суму 70 225.00 дол. США, на умовах поставки FOB-Ho Chi Minh City (а.с. 18).

Продавець виконав умови Контракту та поставив товар Покупцю в обумовлені строки. Надалі, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, декларантом на м/п "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС були подані документи, перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 МК України. Проте, при здійсненні митного оформлення посадовими особами митного органу було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2015 року №500060006\2015\000034/2 (а.с. 21).

Так, на зворотній стороні Рішення зазначено: "У зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: згідно п. 3.1 контракту ТС21915 від 15.12.14 передбачається 100% передплата, яка відображається у інвойсі; дані про передплату не визначені у інвойсі 559/Ь8/15 від 28.07.15. З огляду на вище викладене, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

Судова колегія встановила, що позивач на вимогу митного органу надав ряд документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати, копію експортної декларації країни експорту, лист контрагента від 17.08.2015 р., прайс-лист. До того ж, до митниці були надані всі необхідні документи, що підтверджували факт повної оплати товару у тому розмірі, що був визначений інвойсом та специфікацією.

Проте, митний орган виявив у додатково поданих документах додаткові розбіжності, а саме: дата оформлення експортної декларації № 300473096840 - 25.07.2015р. Інвойс № 559/LS/15 датується 28.07.15, таким чином експортна декларація оформлена раніше ніж виставлений виробником інвойс; - в наданій довідці ТПП про ціну, сорт товару відмінний від сорту у інвойсі 559/LS/15 від 28.07.2015 та окрім рішення про коригування митної вартості товарів, прийнято картку відмови у митному оформлені товарів № 500060006/2015/00061 (а.с. 22).

Не погоджуючись з прийнятим рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржувані рішення та картка відмови прийняті без достатніх правових підстав, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм закону свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару має позивач. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. В розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому такі розбіжності та інше повинні вбачатись лише з документів, визначених у вимогах ч. 2 ст. 53 МК України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi документів, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого відповідач - апелянт дійшов висновку, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та проведення коригування виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати на числове значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, наприклад, в ухвалах від 17.02.2015 р. у справі № К/800/18343/14 та від 16.12.2014 р. у справі № К/800/54522/14.

Верховний Суд України вже зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу тільки обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведена правова позиція, яка обов'язкова для судів нижчого рівня викладена у тому числі у постанові ВСУ № 21-127а15 від 31.03.2015 р.

Як встановлено судовою колегією, Позивачем на вимогу Відповідача було надано виписку з бухгалтерської документації про сплату за товар в повному обсязі 10.08.2015 року, довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати, копію експортної декларації країни експорту, лист контрагента від 17.08.2015 р., прайс-лист, необхідні документи, що підтверджували факт повної оплати товару у тому розмірі, що був визначений інвойсом та специфікацією, але митний орган виявив у додатково поданих документах такі розбіжності:

дата оформлення експортної декларації № 300473096840 - 25.07.2015р. Інвойс № 559/LS/15 датується 28.07.15, таким чином експортна декларація оформлена раніше ніж виставлений виробником інвойс;

в наданій довідці ТПП про ціну сорт товару відмінний від сорту у інвойсі 559/LS/15 від 28.07.2015.

Щодо першої розбіжності, судова колегія зазначає, що вона не є підставою для проведення коригування митної вартості товару, оскільки вказана невідповідність жодним чином не впливає на формування тієї чи іншої складової митної вартості товару та пов'язана із організацією діловодства контрагента та форми роботи митного органу країни - контрагента.

Вказаний документ був наданий до митного органу з метою підтвердження числових показників митної вартості. Існування певних невідповідностей в датах - не спростовує факту підтвердження числового значення, що несе в собі декларація. До того ж, митна експортна декларація в тексті містить посилання на інвойс від 28.07.2015 р.

Тому, судова колегія вважає, що вказаний документ був наданий відповідачу для додаткового підтвердження митної вартості, а не дати домовленості чи оформлення товару контрагентом. Специфіка роботи іноземних органів чи компаній, при повному дотриманні позивачем законодавства України, не може бути умовою за якою митна вартість може бути скоригована.

Щодо розбіжності сортів товару у інвойсі та довідці торгово-промислової палати (а.с. 110), судова колегія зазначає, що вказане також не може бути причиною для коригування митної вартості товару.

В інвойсі товар вказаний як Горіхи кеш'ю WW320, WW450 сирі не смажені, без шкарлупи. У довідці ТПП відмінністю в сорті горіхів, на думку митниці, є зазначення товару в наступному формулюванні - WWW320 та WWW450, тобто, різницею є вказівка додаткової літери "W".

Суд зазначає, що вищевказана невідповідність кількості літер не може бути вагомою розбіжністю, що впливає на формування митної вартості товару. Зазначення подвійної чи потрійної літери "W" перед числом 320 чи 450 не впливає на сорт горіху. Так, у міжнародній стандартизації сорти горіхів кеш'ю групи "W" розрізняються не за кількістю літер, а за розміром ядер.

З пояснень позивача вбачається, що сорт W320 відрізняється від сорту W450 тим, що кількість ядер горіха на кілограм складає 660-706 шт. а не 880-990 шт. Вказівка літери "W" разом із числовим значенням і є сортом горіха. Написання сорту як WWW320 - не є відмінним від зазначеного в інвойсі, оскільки такого сорту не існує. Дійсно, є лише прив'язка до групи "W" та розміру горіха. Викладене підтверджується міжнародним стандартом "ISO 6477:1988 - Cashew kernels Specificato" Міжнародної організації зі стандартизації (Україна є учасником Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації).

Таким чином, судова колегія вважає, що коригування митної вартості на підставі того, що у інвойсі та довідці ТПП вказані різні сорти товару - не можливе, оскільки відмінності сортів товару - відсутні.

Крім того, довідка ТПП містить пряме посилання на контракт, специфікацію та інвойс, що виключає можливість визначення ціни різних сортів товару.

Також, представником апелянта зазначено, що окрім зазначеного в рішенні про коригування митної вартості, підставою для витребування додаткових документів було встановлення розбіжностей, а саме числова невідповідність витрат на транспортування товару, тобто такі витрати не підтверджені документально, також з огляду на умови поставки в декларації та інвойсі, відповідальність продавця закінчується незрозуміло в якому порту, що є підставою для не застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Проте, як вбачається з листа продавця від 17.08.2015 року (а.с. 101), контейнерна поставка та страхування були включені до ціни товару, що додатково підтверджує відсутність законних підстав для відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів.

Тому, судова колегія вважає, що зазначені апелянтом у рішенні розбіжності не могли бути підставою для проведення коригування митної вартості товару, оскільки усі складові митної вартості товару були підтверджені (у тому числі додатково поданими документами), а виявлені невідповідності не стосуються перевірки числових значень товару та взагалі не є розбіжностями, за якими в розумінні МК України можна витребувати додаткові документи чи здійснювати коригування митної вартості товару.

Також, в судова колегія встановила, що апелянтом помилково було зазначено в декларації 6 резервний метод, оскільки у такому випадку Відповідач не мав обов'язку приймати рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у митному оформлені товарів для подальшого застосування 6 резервного методу визначення митної вартості товарів.

Судова колегія встановила, що Одеською митницею було здійснено коригування митної вартості товару в бік збільшення з використанням резервного методу. Надалі, керуючись вимогами ст. 55 МКУ, товар було випущено у вільний обіг лише після надання фінансових гарантій та позивачем було надмірно сплачено 406 922,47 грн.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, в тому числі шляхом консультацій, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Всупереч вказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Витребувана судом першої інстанції інша вантажна митна декларація, на підставі якої скориговано митну вартість товару містить інші відомості про товар, країну виробництва та умови поставки (а.с. 156), тобто зазначений у цій декларації товар не є аналогічним або найближчим еквівалентом з огляду на відмінні пакування, наявність торгівельної марки, рік врожаю та загальну кількість, умови поставки та іншу країну експортера, тому не може бути базовою для встановлення митної вартості імпортованого товару.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно враховував, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.08.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян