Ухвала суду № 59783749, 17.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року справа №805/4927/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Чебанова О.О., Шишова О.О., секретаря судового засіданні Челахової О.О., за участю представника позивача Лєпорської О.В., представника апелянта Карташева О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/4927/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2015 року № 0000382201 та № 0000392201 на загальну суму 9389158, 22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.11.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За її результатами був складений акт перевірки № 1256/05-81-22-01/34440221 від 13 липня 2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000392201 від 31.07.2015 року, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 369 755, 80 грн. та № 0000382201 від 31.07.2015 року, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 077 103,50 грн.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0000382201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2 699 455,13 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 349 727,57 грн. по фінансово-господарськими відносинами ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Статус-Агро»;

податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0000392201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3 559 983,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 779 991,84 грн. по фінансово-господарським відносинам ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Статус-Агро» та ТОВ «Рассел»;

стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» (34440221) 140837,37 грн. судового збору (том 1 а.с. 5-14).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/4927/15-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 липня 2015 року № 0000382201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2699455 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 1349727 грн. 57 коп. та від 31 липня 2015 року № 0000392201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3559983 грн. 68 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1779991 грн. 84 коп.

Стягнуто з Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 140837 грн. 39 коп.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та посилається на норми Закону України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Статус Агро» податковий орган зазначив, що первинні документи, надані до перевірки та й ті, що містяться у матеріалах справи, підписані не уповноваженою особою, оскільки графа за довіреністю не заповнена. Також, апелянт зазначив, що ним отримано інформаційний лист про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Статус Агро» за серпень-листопад 2014 року від 02.03.2015 року, обставини в якому вказують на можливу відсутність фактичних поставок від ТОВ «АПК СХІД» на адресу ТОВ «Статус Агро».

Стосовно взаємовідносин ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Рассел» податковий орган зазначив, що станом на дату підписання акту перевірки між вказаними підприємствами рахуються розбіжності між задекларованими показниками за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. Податковий орган вважає, що операції ТОВ «Рассел» та контрагентів-покупців ТОВ «МАРГАЗ», ТОВ «ТД «ДОН-ЕНЕРДЖИ» не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання або продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Рассел» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Представник позивача на адресу суду надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу податкового органу.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав свої письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 22.05.2015 року по 06.07.2015 року посадовими особами Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргаз» (ЄДРПОУ: 34440221) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 1256/05-81-22-01/34440221 (том 1 а.с. 17-62).

У висновках акту перевірки податковим органом вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.7, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 718 069 грн. у т.ч. за 2013 рік у сумі 14181 грн., за 2014 рік у сумі 2 703 888 грн.;

п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3579837 грн., у т.ч. за лютий 2013 року у сумі 1432 грн., за липень 2013 року у сумі 3749 грн., грудень 2013 року у сумі 9747 грн., за січень 2014 року у сумі 127855 грн., за лютий 2014 року у сумі 432734 грн., за квітень 2014 року у сумі 4925 грн., за жовтень 2014 року у сумі 957973 грн.,за листопад 2014 року в сумі 1605680 грн. (том 1 а.с. 61).

31.07.2015 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 077 103,50 грн., з них за основним платежем на суму 2 718 069,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 359 034,50 грн. (том 1 а.с. 16);

№ 0000392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 5 369 755,50 грн., з них за основним платежем на суму 3 579 837,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 789 918,50 грн. (том 1 а.с. 15).

Вказані податкові повідомлення-рішення частково оскаржені позивачем в судовому порядку, а саме позивач просив скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0000382201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на суму 2 699 455,13 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 349 727,57 грн. по фінансово-господарськими відносинами ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Статус-Агро»;

податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0000392201 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 3 559 983,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 779 991,84 грн. по фінансово-господарським відносинам ТОВ «МАРГАЗ» з ТОВ «Статус-Агро» та ТОВ «Рассел».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які наявні в матеріалах справи, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з контрагентами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу (в редакції на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом Vцього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Щодо доводів апелянта щодо нереальності господарських операцій, суд апеляційної інстанції не погоджується з ними та вважає доведеним позивачем факт проведення господарських операцій в межах господарської діяльності, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

2 грудня 2013 року між ТОВ «МАРГАЗ» (покупець) та ТОВ «Рассел» (постачальник) був укладений договір поставки № 0212-13, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити вугілля-антрацит марки А, а покупець зобов'язується сплати та прийняти даний товар згідно специфікацій до договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (том 1 а.с. 120-121, 122).

Факт виконання зазначених угод підтверджується наступними первинними документами: видаткова, податкова накладна № 7 від 12 січня 2014 року на загальну суму 252647 грн. 64 коп., в тому числі податок на додану вартість 42107 грн. 94 коп., видаткова, податкова накладна № 8 від 21 січня 2014 року на загальну суму 251928 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 41988 грн. 08 коп., видаткова, податкова накладна № 10 від 27 січня 2014 року на загальну суму 251928 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 41988 грн. 08 коп., видаткова, податкова накладна № 19 від 3 лютого 2014 року на загальну суму 322018 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 53669 грн. 70 коп., видаткова, податкова накладна № 20 від 4 лютого 2014 року на загальну суму 375488 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 62581 грн. 36 коп., видаткова, податкова накладна № 21 від 11 лютого 2014 року на загальну суму 160573 грн. 42 коп., в тому числі податок на додану вартість 26762 грн. 24 коп., видаткова, податкова накладна № 22 від 14 лютого 2014 року на загальну суму 195910 грн. 45 коп., в тому числі податок на додану вартість 32651 грн. 74 коп., видаткова, податкова накладна № 26 від 19 лютого 2014 року на загальну суму 584474 грн. 33 коп., в тому числі податок на додану вартість 97412 грн. 39 коп., видаткова, податкова накладна № 27 від 20 лютого 2014 року на загальну суму 429342 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 71557 грн., видаткова, податкова накладна № 28 від 23 лютого 2014 року на загальну суму 160659 грн., в тому числі податок на додану вартість 26776 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 128, 129, 131, 132, 134, 136, 137, 139, 140, 142, 143, 145, 146, 148, 149, 151, 152, 154, 155, 157).

Реальність здійснення господарської операції з зазначеним контрагентом підтверджуються наданими: специфікаціями від 02.12.2013 року № 3, № 5, № 6, № 7, № 8; рахунками на оплату № 3 від 12.01.2014 року, № 4 від 21.01.2014 року, № 6 від 27.01.2014 року, № 12 від 03.02.2014 року, № 13 від 04.02.2014 року, № 16 від 11.02.2014 року, № 18 від 14.02.2014 року, № 23 від 19.02.2014 року, № 24 від 20.02.2014 року, № 25 від 23.02.2014 року (том 1 а.с. 123-127, 130, 133, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156).

3 січня 2014 року між ТОВ «МАРГАЗ» та ТОВ «Рассел» був укладений договір транспортного експедирування № 03/01-14, відповідно до умов якого ТОВ «Рассел» зобов'язано виконати доставку до місця призначення вантажу, а саме: антрацит, марки АО (25-50 мм) (том 1 а.с. 158-161).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: акт надання послуг № 13, рахунок на оплату № 9 та податкова накладна від 31 січня 2014 року на загальну суму 56428 грн. 03 коп., в тому числі податок на додану вартість 1771 грн. 39 коп.; акт надання послуг № 30, рахунок на оплату № 28 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 178365 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 22094 грн. 25 коп.; акт надання послуг № 31, рахунок на оплату № 29 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 259910 грн. 23 коп., в тому числі податок на додану вартість 35685 грн. 07 коп.; акт надання послуг № 32, рахунок на оплату № 32 та податкова накладна від 28 лютого 2014 року на загальну суму 112955 грн. 21 коп., в тому числі податок на додану вартість 3543 грн. 35 коп. Розрахунки за придбаний товар та отримані послуги підтверджується виписками з рахунку позивача у АТ «Сбербанк Росії» за 21 лютого 2014 року, у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Маріуполь» за 6 березня 2014 року, за 11 березня 2014 року, за 20 лютого 2014 року, за 17 лютого 2014 року, за 20 березня 2014 року, за 21 березня 2014 року. Перевезення товару підтверджується залізничними накладними. Факт сплати податку на додану вартість у складі вартості послуг з організації залізничних перевезень підтверджується виписками з рахунку за 11 квітня 2014 року та за 13 березня 2014 року (том 1 а.с. 162-230).

26.09.2014 року між ТОВ «Статус Агро» (постачальник) та ТОВ «МАРГАЗ» (покупець) укладено договір поставки № 2609/2014 , за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий. Асортимент та кількість товару, який поставляється за договором, визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (том 2 а.с. 12-16).

Реальність здійснення господарської операції з зазначеним контрагентом підтверджуються наданими: специфікаціями від 26 вересня 2014 року № 1, № 2, видатковими, рахунками на оплату, податковими накладними від 29 листопада 2014 року на загальну суму 879422 грн. 52, в тому числі податок на додану вартість 146570 грн. 42 коп., від 10 жовтня 2014 року на загальну суму 810849 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 135141 грн. 60 коп. (том 2 а.с. 18, 19, 43-48).

30 вересня 2014 року між ТОВ «МАРГАЗ» (покупець) та ТОВ «Статус Агро» (постачальник) був укладений договір поставки № 3009/2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати позивачу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме олія соняшникова, нерафінована не виморожена (пресова). Кількість товару, термін поставки товару, який поставляється визначається сторонами у специфікаціях, які складають невідємну частину договору (том 2 а.с. 21-26).

Реальність здійснення господарської операції з зазначеним контрагентом підтверджуються наданими: специфікаціями від 30 вересня 2014 року № 1, № 2 , № 3; видатковими, рахунками на оплату, податковими накладними від 12 грудня 2014 року на загальну суму 2614450 грн. 37, в тому числі податок на додану вартість 435741 грн. 73 коп., від 11 грудня 2014 року на загальну суму 7943808 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ 1323968 грн. 16 коп., від 29 листопада 2014 року на загальну суму 879422 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 146570 грн. 42 коп., від 10 жовтня 2014 року на загальну суму 810849 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 135141 грн. 60 коп., від 13 жовтня 2014 року на загальну суму 5747836 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 957972 грн. 68 коп. Розрахунки за придбаний товар підтверджується виписками з рахунку позивача у відділенні ПУМБ «РЦ в м. Маріуполь» за 22 жовтня 2014 року, за 15 жовтня 2014 року, за 16 жовтня 2014 року, за 3 грудня 2014 року, за 19 грудня 2014 року, з рахунку позивача у ПАТ «Радикал банк» за 3 грудня 2014 року, за 19 грудня 2014 року, з рахунку «АТ Сбербанк Росії» за 24 жовтня 2014 року (том 2 а.с. 27-29, 37-51, 52-72).

Що стосується доводів апелянта про несплату ТОВ «Рассел» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідальність за недотримання податкової дисципліни зі сплати податків, повинен нести відповідний платник податку, який її не дотримується.

Тобто, факт постійного отримання позивачем товару від контрагентів, який використовувався ним в своїй господарській діяльності для виготовлення своєї продукції, знайшов підтвердження первинними документами та спростовує доводи апелянта про непоставлення позивачу зазначених вище товарів.

Одним із доводів апеляційної скарги є посилання фіскального органу на наявність вироку щодо одного з керівників ТОВ «Статус Агро».

Представником податкового органу в судовому засіданні надано копію вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 24.09.2015 року у справі № 668/11024/15-к, з якого вбачається, що ОСОБА_5, який з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Статус Агро» № 01/08 від 01.08.2014 року та наказу № 01/09-ОК від 01.08.2014 року обіймав посаду виконуючого обов'язки директора ТОВ «Статус Агро», визнано винуватим у пред'явленому йому за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України обвинуваченні, а саме умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів у значних розмірах. Вирок набрав законної сили 26.10.2015 року (том 4 а.с. 71-74).

Колегія суддів не приймає копію вироку як доказ у даній справі, оскільки при розгляді справи № 668/11024/15-к підсудному ОСОБА_5 інкриміновано тільки ухилення від сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «АПК «Схід» і не досліджувалися договори між ТОВ «МАРГАЗ» та ТОВ «Статус Агро» та реальність поставок олії соняшникової на адресу ТОВ «Статус Агро» з іншими постачальниками.

Колегія суддів зазначає, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами, як юридичними особами та на момент проведення фінансово-господарських операцій які були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру

господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Крім того, факт надання всіх необхідних первинних документів по здійсненню господарчих операцій з контрагентами позивача відображений в самому акті перевірки. При цьому зауважень щодо змісту, форми та реквізитів наданих фіскальний орган не вказував.

Суд відзначає вибірковість фіскального органу щодо визначення господарських операцій, за якими було донараховано податок на додану вартість, при цьому не враховуючи, що була подальша реалізація товару за цими операціями, податкові зобов'язання за якими не були зняті з позивача.

Припущення апелянта щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами позивача тільки з підстав неможливості проведення зустрічних перевірок інших контрагентів по ланцюгу їх постачання, судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на зазначене.

Діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Посилання податкового органу в акті перевірки на акти перевірок інших Державних податкових інспекцій, складені відносно контрагентів позивача які, на думку податкового органу, підтверджують неможливість проведення фінансово-господарських операцій ними, є безпідставними, обставини здійснення господарської діяльності вищевказаних контрагентів позивача із іншими контрагентами не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, оскільки спір, що виник між сторонами стосується договорів між позивачем та його контрагентами. Вказані у акті перевірки обставини не можуть вважатися доказами нікчемності укладених договорів, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття спірних повідомлень-рішень, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/4927/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 18 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: О.О. Чебанов

О.О. Шишов