Ухвала суду № 59783677, 16.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/59/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, у справі за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників податків у м. Одесі про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до суду з позовом в якому заявлено вимоги Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговуванням великих платників податків у м. Одесі, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття у встановленні Податковим кодексом України строки податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки; зобов'язання прийняти та направити позивачу податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податковим органом за результатом проведеної виїзної позапланової перевірки складено акт від 14 вересня 2015 року, яким встановлено факт заниження підприємством податку на додану вартість, на суму 1 632 664 грн., проте станом на момент подання адміністративного позову та апеляційної скарги, податкове повідомлення-рішення за фактом виявлених порушень позивачу не направлялося.

На думку апелянта, вказана бездіяльність податкового органу порушує право підприємства на самостійне декларування свої податкових зобов'язань а також право на судовий захист від необґрунтованого завищення податкових зобов'язань.

При цьому, апелянтом зазначено, що на підставі складеного акту перевірки відкориговано облікові дані підприємства в електронних базах даних та облікових картках платника податків, чим безпосередньо порушено його права у межах спірних правовідносин.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Миколаївській морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "РСУ-Водстрой Компані", за період 01 червня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 4/28-08047-40/01125608 від 14 вересня 2015 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, на суму 1632664 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "РСУ-Водстрой Компані".

При цьому, за результатами проведеної перевірки позивачу не направлялося податкове повідомлення-рішення, внаслідок чого останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що визначення грошового зобов'язання платнику податку шляхом надсилання податкового повідомлення-рішення є виключною компетенцію податкового органу, а суд, в свою чергу, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, з яким погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абз. 4 п. 86.1 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи розраховується контролюючим органом.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності допущеної відповідачем бездіяльності щодо ненадсилання податкового повідомлення-рішення на підставі складеного акту за результатами проведеної податкової перевірки.

З вищевикладених норм вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань.

При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо дій платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до вищезазначених норм, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали таку перевірку.

Колегія суддів вважає, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

В даному випадку, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Втім, оскаржувана бездіяльність податкового органу, яка виявилася у неприйнятті та ненаправлені платнику податкового повідомлення-рішення, не призвела до порушення прав платника податків у межах спірних правовідносин.

Так, самі по собі висновки акта перевірки не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не позбавляють його можливості реалізації своїх прав, у тому числі у сфері оподаткування.

За відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення обсяг прав та обов'язків платника за наслідками проведення податкової перевірки залишається незмінним.

Якщо платник погоджується з висновками акта перевірки щодо виявлених правопорушень, за умови, що такі порушення призвели до викривлення стану розрахунків з бюджетом, платник не позбавлений права у подальшому самостійно виправити відповідні помилки (у тому числі і шляхом подання уточнюючого розрахунку). В іншому випадку (у разі незгоди платника з відповідними висновками) жодних обов'язків за фактом проведення перевірки у платника не виникає.

Більш того, задоволення позовних вимог у даній справі призведе до неприпустимого втручання суду у діяльність органу державної податкової служби, зокрема, у виконання останнім своїх дискреційних повноважень.

Тому, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що неприйняття та ненаправлення платнику податків податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки господарської діяльності позивача, не порушує його прав та інтересів у межах спірних правовідносин.

Посилання апелянта на порушення його прав, що відбулося внаслідок коригування його облікових даних в електронних базах податкового органу, на підставі висновків акту перевірки, не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося колегією суддів, висновки, викладені у акті перевірки не породжують правових наслідків для платника податків, і, відповідно, не порушують прав останнього.

Тому, включення суб'єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для подальшої діяльності платника податку, а як наслідок не порушує його прав.

Вказаний висновок погоджується з висновком викладеним в постанові Верховного суду України від 17 листопада 2015 року, у справі № 826/8416/14.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт".

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло