Ухвала суду № 59783607, 17.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/21435/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Саприкіної І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку ТОВ «Сентіс» за результатами якої 01.07.2015 складено акт №396/1-26-50-22-07-35077208 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 10.04.2015р.» (далі - акт перевірки).

Згідно висновків вказаного ату перевірки, за позивачем встановлено п.п. 14.1.54, 14.1.55 статті 14, п.п. 163.1.1 статті 163, п.п. 164.2.20 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 169.2.2 статті 169, п. 171.1, 171.2 статті 171, п. 176.2 (а, б) статті 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 144 431,14 грн.

На підставі виявленого порушення, відповідачем 15.07.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 231 185,07 грн, у тому числі основний платіж - 144 431,14 грн та штрафні санкції - 86 753,93 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та до суду з вимогою про його скасування.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 4710/10/26-15-10-08-16 про результати розгляду первинних скарг податкове повідомлення-рішення №0003251702 від 15.07.2015 скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 2 699,02 грн (а.с. 110-112).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.п. 165.1.11 статті 165 ПК, кошти, отримані платником податку на доходи фізичних осіб під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 статті 170 ПК, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до абз. «є» пп. 14.1.54, пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп.пп. 164.2.1, 164.2.20 п. 164.2 ст. 162 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Ставка податку визначена ст. 167 ПК.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач дійшов висновку, що позивач занизив суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 144 341,14 грн, з яких:

- 1 542,29 грн податку - по одному особовому рахунку в 18 випадках мало місце застосування податкової соціальної пільги за відсутністю відповідної заяви особи. В подальшому рішення у цій частині було скасоване в адміністративному порядку.

- 142 888,85 грн - по трьом особовим рахункам у 8 випадках мало місце: отримання директором ТОВ «Сентіс» грошових коштів у сумі 42 380,36 грн, згідно грошового чеку №ЛЗ37047519 від 04.09.2014, з призначенням платежу «на господарські витрати», при цьому, як зазначає контролюючий орган, документи, що підтверджують здійснення витрат даних коштів на потреби підприємства відсутні; ТОВ «Сентіс» отримувало послуги від фізичних осіб-підприємців, з якими укладало договори «про виконання робіт», оплата, за які здійснювалася згідно актів виконаних робіт, деякі з яких відсутні, а тому не можливо обґрунтувати підстави отримання певних коштів.

Колегія суддів наголошує на тому, що враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині, яка стосується застосування податкової соціальної пільги, апеляційний суд не вважає за доцільне досліджувати правомірність його прийняття у цій частині. Крім того, враховуючи, що суд першої інстанції погодився з правомірністю проведення перевірки, посилаючись на преюдиційні рішення судів, а апелянт лише повторно на цьому наголошує в апеляційній скарзі, то, не виходячи за межі апеляційної скарги, колегія суддів також вважає за можливе не досліджувати це питання в рамках даного апеляційного провадження.

Таким чином, у даному випадку варто встановити чи мало місце заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 142 888,85 грн.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що посилаючись в акті перевірки на наявний розрахунок неутриманого податку на доходи фізичних осіб як додаток № 1 до довідки (аркуш 17 акту перевірки), відповідач до суду його не надав.

Разом з цим, про суми, які були нараховані позивачу спірним рішенням, йдеться також і в рішенні Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 4710/10/26-15-10-08-16. Так, за фактом отримання директором ТОВ «Сентіс» грошових коштів на суму 42 380,36 грн, згідно грошового чеку №ЛЗ37047519 від 04.09.2014, позивачу було донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6 961,06 грн.

Стосовно вказаних коштів, то як вірно встановлено судом першої інстанції, вони були використані за призначенням та спрямовані на розрахунки з КП «Київміськсвітло», що підтверджується рахунками: №02ВТМП від 03.09.2014 на суму 19 871,02 грн; №01ВТМП від 03.09.2014 на суму 18 999,48 грн; №03ВТМП від 03.09.2014 на суму 3 509,86 грн, квитанціями: №17-1694 від 04.09.2014 на суму 19 871,02 грн; №17-1678 від 04.09.2014 на суму 18 999,48 грн; №17-1685 від 04.09.2014 на суму 3 509,86 грн, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 04.09.2014 (а.с. 31-37).

Відповідно до п.п. 165.1.11 статті 165 ПК, кошти, отримані платником податку на доходи фізичних осіб під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 статті 170 ПК України, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

З огляду на це, донарахування позивачу сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 961,06 є протиправним.

Що стосується решти донарахованої суми податку на доходи фізичних осіб, то у рішенні Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 4710/10/26-15-10-08-16 вказано, що відповідно до банківських виписок ТОВ «Сентіс» було виплачено дохід ОСОБА_2: квітень 2013 року - 216782,22 грн, червень 2013 року - 90 000,00грн, липень 2013 року - 114 662,82 грн, серпень 2013 року - 95 831,82 грн, жовтень 2013 року - 264 400,46 грн; ОСОБА_3: січень 2014 року 17 737,00 грн, квітень 2014 року - 9 453,04 грн.

Вказані кошти, як зазначає позивач були виплачені за договорами з фізичними особами-підприємцями, однак у зв'язку із відсутністю «деяких» актів прийому-передачі перевіркою було донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 135 927,79 грн. (ОСОБА_4: квітень 2013 року - 36 623,58 грн, червень 2013 - 15 070,60 грн, липень 2013 року - 19 263,28 грн, серпень 2013 року 16 062,01 грн, жовтень 2013 року - 44 718,68 грн; ОСОБА_5: січень 2014 - 2 771,69 грн, квітень 2014 року - 1 417,96 грн).

Варто звернути у вагу, що ні в акті перевірки, ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі відповідач не ідентифікує ні договори, ні акти прийому-передачі, ні банківські операції, які стали підставою для донарахування позивачу податку. Відсутні також і відомості про те, що відповідач витребовував у позивача ці документи. Відповідач у своїх документах не ідентифікує також і фізичних осіб-підприємців, яким спірним рішенням було нараховано податок. Крім того, з акту перевірки не вбачається, що відповідачем досліджувалися договори з фізичними особами-підприємцями та/або відповідні банківські виписки чи акти-прийому передачі. Не дано відповідачем також і до суду жодного документального підтвердження нарахованих сум податку у розмірі 135 927,79 грн.

Слід наголосити на тому, що позивач вступав саме у господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, які виступали як суб'єкти господарювання, а не як фізичні особи, а отже твердження відповідача про те, що позивач є податковим агентом цих осіб з податку на доходи фізичних осіб апеляційний суд ставить під сумнів. З огляду на це, донарахування позивачу податку за наведеним епізодом є також протипраним.

Підсумовуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав на задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя І.В. Саприкіна

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Саприкіна І.В.