Ухвала суду № 59781639, 16.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2016 рокусправа № 808/8808/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 р. у справі № 808/8808/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6939-15 від 11.06.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" у сумі 66722 грн. 57 коп. Під час судового розгляду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 6939-15 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" в сумі 60911 грн. 07 коп.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плати є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки визначення розміру плати за користування земельною ділянкою повинно здійснюватись у відповідності до договору оренди землі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у відповідності до вимог п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено граничну нижню межу розміру річного платежу по орендній платі за земельні ділянки, отже розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлено нормами Податковим кодексом.

ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 року № 6939-15, складене ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на суму 66722, 57 грн., в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: «орендна плата з фізичних осіб, 13050500» в сумі 60911,07 грн..

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки є Цивільним договором і зміна розміру орендної плати за податковим кодексом України не тягне автоматичної зміни орендної плати та донарахування податкового зобов'язання. Крім того, посилаючись на Закон України «Про оренду землі» вказує, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Позивач також вказує, що відповідачем не дотримано норм ст..58 Податкового кодексу України та п.2.4 Порядку направлення органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, якими передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.

Письмових заперечень до суду не надійшло.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 січня 2007 року між позивачем (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець) укладений Договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець, відповідно до Рішення четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 6/215 від 20.09.2006 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового будинку, яка знаходиться у АДРЕСА_1. Площа земельної ділянки - 0,3790 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2006 року становить 371003 грн. 10 коп. Орендна плата за календарний рік в цінах 2006 року складає 3710 грн. 03 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до пункту 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік, у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках передбачених законом. Договір укладений до 29.05.2013.

Строк дії Договору сторонами не продовжувався але позивач продовжує використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату з тих підстав, що договір вважається продовженим відповідно до законодавства.

Факт передачі земельної ділянки в користування позивачу підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 09.07.2007.

11.06.2015 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 6939-26, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 66722 грн. 57 коп..

Визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням обґрунтовано тим, що позивач має сплачувати орендну плату у розмірі, не нижчому за встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку,- 3% нормативної грошової оцінки.

Дослідивши названі обставини та доводи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно ст.. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п.п. 288.1-288.5 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286-1-286.3 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абз.1 п.286.5 ст. 286 р.ХІІІ Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст..58 цього Кодексу.

Згідно з п.287.5 ст.287 р.ХІІІ Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 розділу ІІ ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зокрема, у разі якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, є контролюючий орган.

П.58.1 ст.58 р.ІІ ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст..54 цього кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Виходячи з зазначеного, слід дійти висновку, що податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, відповідало чинному законодавству.

Доводи позивача стосовно того, що розмір орендної плати за землю визначається виключно у відповідності до договору оренди, не приймаються судом, виходячи з такого.

Оскільки плата за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності, є складовою податку на майно, розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тому, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Не зважаючи на ту обставину, що розмір орендної плати за землю є однією з умов договору оренди землі, орендна плата є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору. Засади такого регулювання також містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку із визначенням ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати за оренду землі у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Згідно постанови Верховного суду від України 02.12.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Сумська фірма «Усе для дому» до державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення суд зазначив, що розмір та умови орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІ Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що розмір орендної плати за землю може бути встановлено лише договором оренди земельної ділянки, оскільки це суперечить вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити наступне.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В той же час, відсутність такого розрахунку при направленні позивачу податкового повідомлення-рішення, не змінює суму податкового зобов'язання та не звільняє позивача від обов'язку сплати орендної плати за землю у відповідності до норм Податкового кодексу України, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що до податкового повідомлення-рішення не було надано розрахунку податкового зобов'язання, суд вважає необґрунтованими. .

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, виходячи з чого дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі № 808/8808/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 17.08.2016 р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун