Ухвала суду № 59780906, 15.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

15 серпня 2016 року Справа № 808/2432/16 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративного позову

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2016 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 від 29.07.2016 ВП №50973251 про накладення штрафу на позивача в розмірі 1360,00 грн.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

З позовної заяви встановлено, що 21 квітня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист №335/13516/15-а про зобовязання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням включення до складу грошового забезпечення з якого призначається пенсія, суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та премії за сумлінну працю, які були нараховані за 24 місяці перед звільненням та з яких утримувався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, наслідком якого є відповідна виплата пенсії, з 12.08.2015 до часу припинення відповідного права.

29 липня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 прийнято постанову про накладення штрафу ВП №50973251, якою, за повторне невиконання ГУПФУ в Запорізькій області рішення за виконавчим листом по справі №335/13516/15-а виданого 21.04.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, на позивача накладено штраф в розмірі 1360,00 грн.

Позивач, як підставу звернення до суду зазначає, що ним обєктивно вживаються всі заходи щодо виконання рішення суду в добровільному порядку, разом з тим, відповідачем безпідставно накладено на позивача штраф.

Не погодившись з вищевказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 181 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, та встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що критеріями визначення судової юрисдикції щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З матеріалів справи встановлено, що постанова про накладення штрафу №50973251 від 29.07.2016 прийнята у звязку з не виконанням в добровільному порядку, на думку відповідача, ГУПФУ в Запорізькій області вимог виконавчого листа №335/13516/15-а від 29.07.2016, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач відповідно до приписів ч.2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» є боржником за виконавчим листом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя №335/13516/15-а від 21.04.2016.

При цьому, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому проваджені з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, має право на звернення до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в порядку адміністративного судочинства з позовом на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого листа, а відтак даний позов не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Вказана правова позиція суду узгоджується з практикою розгляду справ Верховним Судом України викладеною у постанові суду від 07 червня 2016 року по справі №826/27/14, від 02 лютого 2016 року по справі №750/3215/15-а, від 23 березня 2016 року №750/8608/14.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Керуючись ст.ст. 108, 160, 165, 254 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Розяснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.6 ст.108 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко