Рішення № 5977985, 29.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2009 р.Справа № 11/64-09-1332 За позовом: Приватного підприємства "КуДі";

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1;

про захист інтелектуальних прав та стягнення 5750 грн.;

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Мартинович С.В. (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_1 (за паспортом);

СУТЬ СПОРУ: 30.03.2009 р. за вх. № 2067 ПП "КуДі" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі Відповідач) про визнання використання знаків для товарів та послуг "OPTICUM" відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 та "GLOBO" відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 неправомірним, зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг "OPTICUM", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_3 та знак для товарів та послуг "GLOBO", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4, стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 750,00 грн., стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 моральних збитків в розмірі 5000,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 25.05.2009 р. за вх. № 12950 надав обґрунтування правової позиції.

Відповідач позовні вимоги не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

11.06.2007 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_3 на знак для товарів та послуг "OPTICUM" для 9, 27, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).

25.10.2007 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_4 на знак для товарів та послуг "GLOBO" для 9, 27, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).

12.06.2007 р. між гр. ОСОБА_3. (ліцензіар) та Приватним підприємством "КуДі" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг "OPTICUM", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_3.

25.10.2007 р. між гр. ОСОБА_3. (ліцензіар) та Приватним підприємством "КуДі" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг "GLOBO", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4.

Відповідно до п. 6.2 договорів Ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів та послуг без дозволу ліцензіату.

Позивач зазначає, що відповідно до Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.08.2008 р. винесеної дільничним інспектором міліції СДІМ ВМ на промтоварному ринку ГУМВС України у Одеській області було встановлено факт незаконної реалізації тюнерів для прийняття супутникових каналів з використанням знаків для товарів та послуг "OPTICUM" та "GLOBO" суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. Вина відповідача у незаконному розповсюдженні товарів які відносяться до 9 класу МКТП з нанесеним знаками для товарів та послуг "OPTICUM" та "GLOBO", на його думку, підтверджується матеріалами про адміністративне правопорушення №3-13062/2008 року які є в розпорядженні Овідіопольського районного суду Одеської області, та Постановою про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на ч.1 ст.494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Статтею 495 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки: виключне прав перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, зокрема забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. За змістом статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цивільного кодексу України та іншого закону.

Пунктом 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" також передбачено можливість надання власником свідоцтва будь - якій особі дозволу (видача ліцензії) на використання знака для товарів та послуг на підставі ліцензійного договору, причому особа, яка одержала відповідну ліцензію, з огляду на ст. 421 Цивільного кодексу України є суб'єктом права інтелектуальної власності.

Відповідно до п.4 ст.16, ст.20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" використання знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, ... зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж,... і т.ін.;

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Також згідно з ч.2 ст.157 Господарського кодексу України, використання торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Посилаючись на ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг", Позивач вказує, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Розмір матеріальних збитків Позивач розрахував наступним чином.

1. Відповідач здійснював реалізацію тюнерів для прийняття супутникових каналів за ціною 250 гривень за одну штуку.

2. При проведені перевірки торгового павільйону № 1961-1962 у відповідача було вилучено тюнера із нанесеним знаком "OPTICUM" - 1 штука, та тюнер із нанесеним знаком "GLOBO" - 2 штуки, разом 3 штуки.

Посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України Позивач зауважує ,що збитками є доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Однак, згідно з абзацом 2 ч. 3 згаданої статті якщо, особа яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

З урахуванням викладеного Позивач вважає, що упущена вигода, матеріальні збитки становлять 750 гривень.

Також Позивачем було нараховано Відповідачу 5000,00 грн. моральної шкоди.

25.05.2009 р. за вх. № 12950 позивач надав письмове обґрунтування стягнення з Відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди та зазначив, що право власника об'єкта інтелектуальної власності, або уповноваженої ним особи, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності передбачене ст. 16 Цивільного кодексу України, що кореспондується з п.2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким також встановлено, що обов'язок порушника є відшкодування власнику свідоцтва заподіяних збитків.

Згідно із ст. 432 Цивільного кодексу України, кожна особа вправі звернутися за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК України.

Майнова та моральна шкода можуть відшкодовуватися у порядку глави 82 ЦК України. Так зокрема, відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в тому числі й матеріальна компенсація моральної шкоди. Згідно з ч. 2 ст. 33 ГК України під неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи чужої торгівельної марки, інших позначень. Відповідно до ст. 201 ЦК України ділова репутація відноситься до особистих немайнових благ.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

11.06.2007 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_3 на знак для товарів та послуг "OPTICUM" для 9, 27, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).

25.10.2007 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_4 на знак для товарів та послуг "GLOBO" для 9, 27, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).

12.06.2007 р. між гр. ОСОБА_3. (ліцензіар) та Приватним підприємством "Кулі" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг "OPTICUM", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_3.

25.10.2007 р. між гр. ОСОБА_3. (ліцензіар) та Приватним підприємством "Куді" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг "GLOBO", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4.

Відповідно до пунктів 6.2 укладених договорів Ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів та послуг без дозволу ліцензіату.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Овідіопольського районного суду від 12.09.2008 р. у справі № 3-13062/2008 р. встановлено, що 02.07.2008 р., ОСОБА_1, знаходячись на "промтоварному ринку" 7 км. в контейнерах №№1961, 1962 порушив право на об'єкт інтелектуальної власності, шляхом реалізації продукції з ознаками контрафактності.

Згідно до ч.1 ст.494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

У відповідності до ст.495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Пунктом 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" встановлено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до п. 4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" використання знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими зокрема є:

1) припинення дії, яка порушує право;

2) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

3) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 2 ст.20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" встановлено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було доведено належними доказами завдання йому шкоди Відповідачем.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода зокрема полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши надані Позивачем доводи, суд вважає, що необхідне зменшити розмір заявленої Позивачем моральної шкоди до 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 800,00 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг "OPTICUM", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_3 та знак для товарів та послуг "GLOBO", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_4.

3.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства "КуДі" (79021, м. Львів, вул. Виговського, 67, код 32712685, п/р 26000118427400 в УкрСиббанку, МФО 351005) 800,00 грн., 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 03.06.2009 р.