Рішення № 59778700, 18.08.2016, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4088/15-ц

2/703/638/16 .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Компанійця О.В.

з секретарем судового засідання Кочетковою І.В.

з участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

та представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Компанії Reworld Europe s.r.o. в особі Українського представництва, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання договору на відстані недійсним, повернення коштів, відшкодування моральної шкоди та позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, повернення помилково зарахованих коштів,

встановив:

ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою (т. 1 а.с. 1-9), в якій стверджували, що 28 липня 2014 року ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_6 як представника чеської компанії Reworld Europe s.r.o. придбала продукт компанії, до якого входять карта «Advogrand» на отримання цілодобових юридичних послуг всіма членами родини без обмежень за тарифним планом «Platinum Family», карта «Free World Active» на отримання знижок на відпочинок в розмірі 30-70%, сервісна картка «Service card» на отримання допомоги в дорозі власникам автомобілів, карта «Priority Pass» на безкоштовне обслуговування у VIP-залах очікування в аеропортах, банківська картка на поточний рахунок у закордонному банку для отримання комісійних за залучення клієнтів для Компанії REWORLD, відкритий на імя позивача (не зазначеного в позовній заяві).

За цей продукт ОСОБА_1 розрахувалась з компанією Reworld Europe s.r.o., перерахувавши 2394,14 доларів США з належної ОСОБА_2 платіжної картки № 5168 7423 1062 1291. Позивачі вважають, що ці грошові кошти були спільною власністю подружжя.

4 серпня 2014 року під час усної консультації компанія Reworld Europe s.r.o. відмовила ОСОБА_2 як члену сімї ОСОБА_1 у наданні повного пакету юридичних послуг (11 серпня 2014 року відмовила письмово в електронному вигляді). Тому 9 серпня 2014 року ОСОБА_1 в електронному вигляді направила компанії Reworld Europe s.r.o. претензію у звязку з якістю послуг і просила повернути сплачені нею кошти. Повторну вимогу було направлено 14 і 18 серпня 2014 року.

Стверджуючи, що відповідачі порушили право споживача на інформацію, здійснювали нечесну підприємницьку діяльність, внаслідок чого договір є недійсним, а порушення договору, укладеного на відстані, дають ОСОБА_1 право на його розірвання шляхом повідомлення відповідачів протягом 14 днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару, позивачі просили суд визнати договір недійним, стягнути з відповідачів солідарно у гривневому еквіваленті 4788,28 доларів США (як подвійну суму коштів, сплачених за продукцію), а також 29000 грн. моральної шкоди.

Оскільки зміст позовної заяви було викладено неконкретно (зокрема, поняття «договір», «комплект продукту», «некомплектна продукція» використовувались без зазначення їх змісту), 28 липня 2015 року суд зобовязав позивачів виправити недоліки позовної заяви - виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

Виконуючи ухвалу суду, позивачі змінили підстави позову та позовні вимоги (т. 2 а.с. 32-51). В уточненій позовній заяві стверджується, що ОСОБА_1 не одержала повного переліку придбаних нею продуктів: 4 серпня 2014 року їй надійшли лише картки «Advogrand» і «Free World Active». Компанія Reworld Europe s.r.o. повідомила, що послуга допомоги в дорозі власникам автомобілів надається тільки на території Російської Федерації.

Враховуючи також, що 29 липня 2014 року ОСОБА_2 компанією Reworld Europe s.r.o. не було надано належної юридичної консультації, а 4 серпня 2014 року було відмовлено у письмовій консультації, що свідчить про введення споживача в оману, 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 направила компанії Reworld Europe s.r.o. вимогу про повернення сплачених нею коштів в обмін на отриманий по пошті некомплектний продукт компанії. 14 серпня 2014 року на електронну скриньку компанії Reworld Europe s.r.o. ОСОБА_1 направила заяву-повідомлення про недійсність договору. Стверджуючи, що цей правочин є нікчемним, позивачі просили стягнути з відповідачів солідарно суму, еквівалентну подвійному розміру сплачених ними коштів, а також індексацію інфляції, 3% річних та пеню в розмірі 1% від сплаченої суми за кожен день затримки повернення коштів.

Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів позивачі обґрунтовували тим, що ФОП ОСОБА_6 на підставі договору, який іменується «Бизнес соглашение REWORLD», діє спільно і узгоджено з компанією Reworld Europe s.r.o., в інтересах цієї компанії та за її рахунок. Позивачі вважають ФОП ОСОБА_6 продавцем, а компанію Reworld Europe s.r.o. продавцем і виконавцем в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», які реалізували продукцію цієї компанії під брендом «Advogrand» та під назвою «Бізнес професійний».

Позивачі вважають, що договір з ОСОБА_1 було укладено на відстані. Оскільки їй не було надано документа, який засвідчує факт вчинення правочину поза торгівельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обовязків для споживача. ОСОБА_1 повідомила компанію Reworld Europe s.r.o. про недійсність договору, тому цей відповідач протягом 30 днів повинен повернути одержані від неї кошти. Кошти повернуті не були, тому, керуючись ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 наполягає на поверненні їй сплаченої суми за продукцією у разі розірвання договору, а також виплаті неустойки в розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей. Позивачі наполягали також, що на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачі стверджують, що відповідачі ведуть нечесну підприємницьку діяльність, яка заборонена ч.1 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вводили в оману споживачів стосовно основних характеристик продукції. Вони також експлуатували пірамідальну схему, що заборонено п. 7 ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 14 ст. 1, ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочин, здійснений відповідачами з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним. При цьому позивачі посилались на те, що з пяти складових комплекту «Бізнес професійний» ОСОБА_1 було надано лише два картку «Advogrand» і картку «Free World Active», - а оплачені позивачами юридичні послуги для членів сімї ОСОБА_1 компанія Reworld Europe s.r.o. не надає. Крім того, відповідачі приховали, що заявлені ними послуги надаються без будь-яких гарантій, не повідомили, що юридичні та інші послуги надаються не компанією Reworld Europe s.r.o., а «Європейською юридичною службою», не надали позивачам обіцяного в рекламних проспектах статусу акціонерів компанії Reworld Europe s.r.o.

Під час судового розгляду в 2015 році позивачі встановили, що в України відсутнє представництво компанії Reworld Europe s.r.o. по вул. Володимирській, 69, в м. Києві, адреса якого зазначена на офіційному сайті цієї компанії.

Оскільки ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначає недійсним правочин, вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України позивачі вважають наведений правочин нікчемним; визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Позивачі вважають, що у відповідачів виникли деліктні зобовязання з відшкодування у гривневому еквіваленті сплаченої ОСОБА_2 суми.

Оскільки відповідачі під час укладення спірного правочину застосували обман, відповідно до вимог ч. 2 ст. 230 ЦК України позивачі вимагають відшкодування заподіяних їм збитків в подвійному розмірі.

У звязку з наведеним позивачі просили стягнути за нікчемним правочином про придбання продукції (оплати вартості послуг) Компанії REWORLD солідарно з компанії Reworld Europe s.r.o. та ФОП ОСОБА_6 110489 грн. 56 коп., як подвійний розмір сплачених ними коштів, суму інфляції в розмірі 29865 грн. 33 коп., 3% річних в розмірі 1530 грн. 20 коп., а також пеню в розмірі 1% вартості продукції (послуг), що становить 186174 грн. 91 коп., а разом 328060 грн.

16 вересня 2015 року ОСОБА_2 подав додаткове обґрунтування позовних вимог (т. 2 а.с. 196-199). Позивач стверджує, що між компанією Reworld Europe s.r.o. і ФОП ОСОБА_6 було укладено посередницький договір, що має ознаки договору консигнації. Оскільки ФОП ОСОБА_6 представляє інтереси компанії Reworld Europe s.r.o. в Україні без реєстрації постійного представництва, позивач вважає правомірним своє звернення з даним позовом до суду в Україні.

Після збільшення 13 квітня 2016 року розміру позовних вимог позивачі просили стягнути солідарно з компанії Reworld Europe s.r.o. і ФОП ОСОБА_6 суму сплачених ними коштів у подвійному розмірі 124495 грн. 28 коп., суму інфляції за період часу з вересня 2014 року по березень 2016 року включно в розмірі 32766 грн. 49 коп., 3% річних за цей же період в сумі 2941 грн. 84 коп., пеню в розмірі 1% вартості продукції (послуг) за кожен день прострочення в сумі 357923 грн. 93 коп. (т. 3 а.с. 174).

14 квітня 2016 року справа була обєднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, повернення помилково зарахованих коштів.

Згідно з цією позовною заявою, між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського рахунку, на підставі якого банк надав ОСОБА_2 платіжну картку «Mastercard Gold» № 5168 7423 1062 1291.

28 липня 2014 року ОСОБА_2 з використанням електронного платіжного засобу через мережу Інтернет перерахував з цієї картки 2394,14 доларів США за послуги компанії Reworld. Оскільки платіжна картка призначена для операцій в гривнях, ОСОБА_2 стверджує, що банк самостійно придбав долари США і, як виявилось пізніше, здійснив їх переказ за межі України.

Позивач стверджує, що переказ було здійснено незаконно, оскільки сума переказу в гривнях була більше 15000, а він, ОСОБА_2, не надав банку підтвердних документів щодо наявності законних підстав для перерахунку коштів за межі України. Оскільки банк не виконав функцій агента валютного контролю і не зупинив операції з перерахунку коштів, внаслідок неправомірного переказу позивач втратив 2394,14 доларів США.

У звязку з цим ОСОБА_2 (уточнивши вимоги станом на 26 квітня 2016 року) просив стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» суму помилково перерахованих коштів, яка за комерційним курсом ПАТ КБ «Привабанк» у гривневому еквіваленті становить 60571 грн. 74 коп., компенсацію інфляції за період з серпня 2014 року по березень 2016 року включно в сумі 37651 грн. 74 коп., а також пеню в розмірі 43,2% річних в сумі 45598 грн. 07 коп. (т. 5 а.с. 11). Позивач просив також визнати неправомірними дії ПАТ «КБ «Приватбанк» з переказу коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 № 5168 7423 1062 1291 в сумі еквівалентній 2394,14 доларів США.

В судовому засіданні позивачі підтримали наведені позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 (в т.ч. від імені позивача ОСОБА_1В.) пояснив що в обох позовних заявах вимагає повернути одне і те ж майно - 2394,14 доларів США, перерахованих з його банківської картки 28 липня 2014 року на рахунок компанії Reworld Europe s.r.o. Тому підстав стягувати цю суму двічі немає. Для нього і ОСОБА_1 не принципово, з якого саме відповідача будуть стягнуті ці кошти, які є спільним майном подружжя.

ОСОБА_2 вважає, що правочин, укладений з компанією Reworld Europe s.r.o., є нікчемним, з ПАТ КБ «Приватбанк» склались позадоговірні стосунки, у банку виникли позадоговірні зобовязання. Зобовязання компанії Reworld Europe s.r.o. і ФОП ОСОБА_6 є деліктним, виникло не у відповідності до договору. Вважає, що між компанією Reworld Europe s.r.o. і ФОП ОСОБА_6 мається договір консигнації; просив суд встановити наявність між цими відповідачами договору представництва. ОСОБА_2 також пояснив, що у нього і ОСОБА_1 відсутні договірні відносини з цими відповідачами.

ОСОБА_2 пояснив, що під час зустрічі в м. Смілі ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_5 повідомляли позивачам, що є уповноваженими представниками компанії Reworld Europe s.r.o., надавали пояснення щодо видів послуг компанії Reworld Europe s.r.o., їх обсягу, наявних видів комплектів послуг, можливості набуття статусу акціонера компанії, надали рекламні проспекти компанії. В одному з них ОСОБА_5 зазначив себе представником компанії, записав свої реквізити. Пояснення щодо продукту компанії Reworld Europe s.r.o. позивачам надавав ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_6 Рахунку, на який належить перерахувати кошти, позивачі не знали, на сайті компанії Reworld Europe s.r.o. заповнили електронний формуляр із зазначенням суми і рахунку, на який їх належить перерахувати. Формуляр частково заповнював ОСОБА_5, ОСОБА_2 ввів лише реквізити свого банківського рахунку. Приблизно через 30 хвилин після здійснення ОСОБА_2 переказу 2394,14 доларів США ОСОБА_5 одержав підтвердження переказу і за допомогою ноутбуку активував підключення ОСОБА_1 до послуг компанії Reworld Europe s.r.o. При цьому документів, сервісних карток чи іншого підтвердження укладення договору з компанією Reworld Europe s.r.o. позивачам надано не було.

ОСОБА_2 пояснив, що основною метою придбання пакету послуг компанії Reworld Europe s.r.o. була можливість негайного надання юридичних послуг всім членам сімї (в т.ч. в дорозі), інші наявні в пакеті послуги також мали значення, але це не було вирішальним.

На час сплати 2394,14 доларів США він не знав, що послуги йому надаватиме юридична особа з назвою «Європейська юридична служба», а не компанія Reworld Europe s.r.o. Він сприймав словосполучення «Європейська юридична служба» як бренд, а не як назву юридичної особи.

Щодо вимог до ПАТ КБ «Приватбанк» він пояснив, що банк порушив порядок переказу коштів за межі України. Оскільки операція переказу була ініційована позивачем 28 липня 2014 року, а здійснено переказ 30 липня, у банка було достатньо часу для перевірки законності переказу і зупинення операції, що не могла бути здійснена без підтвердних документів, яких він не надавав. На підставі п. 2.1.1.4.2 існуючих у ПАТ КБ «Приватбанк» Умов і Правил надання банківських послуг банк мав право зупинити ініційовану ОСОБА_2 операцію. Після виявлення помилкового переказу, банк повинен був повідомити про безпідставність перерахування коштів і вжити заходів до їх повернення. Незаконність дій ПАТ КБ «Приватбанк» встановлена постановою управління НБУ в Черкаській області від 19 січня 2015 року № 13-010/212, яка залишена в силі рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі № 804/3116/15, тому вимоги, що ґрунтуються на наслідках помилкового переказу банком коштів, належить задоволити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, в письмових запереченнях на позов (т. 3 а.с. 56, 57) зазначила, що в червні 2014 року до неї зателефонував невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_7, і запропонував зустрітись у м. Києві для отримання консультацій щодо послуг «Європейської Юридичної Служби» України і бізнесу компанії Reworld. На зустрічі з ОСОБА_7 був присутній чоловік відповідача ОСОБА_5, який відповів на всі питання і дав посилання на офіційні сайти компаній Reworld і «Європейська Юридична Служба» України, сервісу «Адвогрант». Через два тижні ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 з проханням приїхати в м. Смілу, оскільки він прийняв рішення придбати послугу сервісу «Адвогрант» за тарифом «Платинум-фемелі» і брати участь в бізнесі компанії Reworld. 28 липня 2014 року у м. Смілі ОСОБА_7 самотужки через ОСОБА_8 оплатив послугу сервісу «Адвогрант» за тарифом «Платинум-фемелі». Через два тижні ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що не хоче займатись просуванням послуг «Європейської Юридичної Служби», попросив ОСОБА_6 повернути йому гроші, сплачені за користування тарифом «Платинум-фемелі». Відповідач йому відмовила, оскільки грошей їй він не платив, ніяких договорів вони з ним не укладала.

Компанія Reworld в Україні не зареєстрована і не має представництва, тому справа за позовом до цієї компанії не підсудна судам України. Відповідно до ч. 5 ст. 48 Договору про правову допомогу в цивільних справах між Україною та Чеською Республікою позов ОСОБА_7 повинен вирішувати суд Чеської Республіки.

ОСОБА_5 як представник ФОП ОСОБА_6 просив відмовити в заявлених до цього відповідача вимогах і пояснив, що ФОП ОСОБА_6 не є представником компанії Reworld Europe s.r.o. В червні 2014 року на мобільний телефон ОСОБА_5 зателефонував невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_2, і запропонував зустрітись з метою одержання інформації про послуги компанії Reworld Europe s.r.o. та «Європейської юридичної служби». Зустрівшись в м. Києві з позивачами, ОСОБА_5 відповів на їх запитання щодо послуг «Європейської юридичної служби» та можливості заробляти гроші, просуваючи сервіс компанії Reworld Europe s.r.o., дав письмові посилання на сайти цих компаній та сайт послуг «Адвогранд». Пізніше він кілька разів відповідав на запитання ОСОБА_2 по телефону. ОСОБА_2 просив приїхати в м. Смілу з метою підключення його до бізнесу компанії Reworld Europe s.r.o.

ОСОБА_2 заплатив кошти за пакет «Бізнес професійний», який надає компанія Reworld Europe s.r.o., а послуги за цим пакетом надає «Європейська юридична служба». В цей пакет входять юридичні послуги, а також подарунки, за які ОСОБА_2 не платив. ОСОБА_2 отримав можливість заробляти гроші шляхом одержання комісійних від компанії Reworld Europe s.r.o. за залучення нових клієнтів для «Європейської юридичної служби». ОСОБА_2 оплатив 2390 доларів США за юридичну карту «Платинум фемілі», в т.ч. 50 доларів США за річне обслуговування кабінету бізнес-консультанта; цю послугу позивачі отримали. Решта 2340 доларів США було сплачено за юридичні послуги «Європейської юридичної служби». Після оплати ОСОБА_2 вартості підключення, номер картки ОСОБА_2 і код її активації стали доступними у віртуальному «особистому кабінеті» позивача. ОСОБА_2 особисто ввів ці відомості на своєму ноутбуку (ОСОБА_5 і ОСОБА_6 лише допомогли йому це зробити) і таким чином підключив до послуг ОСОБА_1 Шляхом оплати послуг та введення коду активації ОСОБА_1 оформила договір оферти.

Як бізнес-консультант компанії Reworld Europe s.r.o. ОСОБА_1 має право винятково здійснювати рекламу і просувати послуги, проводити маркетингові дослідження. Фактично у бізнес-пакеті, який оформила ОСОБА_1, вона повинна була лише залучати клієнтів, за що мала отримувати комісійні від компанії Reworld Europe s.r.o. Бізнес-консультант (яким є і ОСОБА_6О.) нічого не продає, договорів ні від свого імені, ні від імені компанії Reworld Europe s.r.o. не укладає.

ОСОБА_6 укладала угоду з компанією Reworld Europe s.r.o. як фізична особа на здійснення реклами та просування юридичних послуг «Європейської юридичної служби» в інтересах компанії Reworld Europe s.r.o. Вона не є представником компанії Reworld Europe s.r.o.; в Україні немає представників цієї компанії. ОСОБА_6 отримала комісійні за підключення ОСОБА_1, їх розмір мав бути близько 144 доларів США.

ОСОБА_5 також пояснив, що з коштів, сплачених клієнтами компанії Reworld Europe s.r.o., 55% іде в мережу партнерів, а 45% - компанії Reworld Europe s.r.o. на зарплату юристам.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» просив відмовити в позовних вимогах, заявлених до банку, і пояснив, що ОСОБА_2 здійснив переказ грошових коштів за допомогою WEB-сайту, банк не здійснював операції по переказу коштів. 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 подав до банку заяву, в якій стверджував, що 28 липня 2014 року здійснив оплату юридичних послуг в іноземній валюті за межі України. В цій заяві також зазначено, що з метою здійснення платежу ОСОБА_2 продав Смілянському відділенню КБ «Приватбанк» гривні, і суму, еквівалентну 2400 доларам США, вніс на власну картку «Mastercard Gold», емітовану банком. Потім він підключився до сайту Компанії Reworld і здійснив оплату комплекту продукту (в т.ч. юридичні послуги) цієї Компанії в сумі 2394,14 доларів США, але в гривневому еквіваленті. Представник банку вважає, що, переказ цих коштів за кордон було здійснено ОСОБА_2 за його власним усвідомленим вибором, тому банк не повинен відповідати за здійснення цього переказу.

Представник банку вважає безпідставними твердження ОСОБА_2 про неправомірність переказу банком коштів за межі України. В заяві-анкеті банку ОСОБА_2 зобовязався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг. Пунктом 2.1.1.5.1 Умов та Правил визначено, що клієнт банку зобовязаний не використовувати картки в цілях, не передбачених Договором або що суперечать чинному законодавству. У звязку з цим банк не повинен відповідати за переказ ОСОБА_2 2394,14 доларів США в Чеську Республіку.

За неналежне здійснення валютного контролю банк поніс відповідальність відповідно до постанови управління НБУ в Черкаській області. Представник відповідача визнав, що в разі виконання банком функцій агента валютного контролю, гроші ОСОБА_2 не були б перераховані на рахунок компанії Reworld Europe s.r.o.

Обовязок сплати 3% річних виникає з договірних зобовязань, яких у банка перед ОСОБА_2 немає; банк не є стороною в договорі, укладеному з компанією Reworld Europe s.r.o. Пеню позивач нарахував безпідставно.

Суд закрив провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до компанії Reworld Europe s.r.o.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_6 не підлягають до задоволення з таких підстав.

На підтвердження факту переказу 28 квітня 2014 року 2394,14 доларів США на рахунок компанії Reworld Europe s.r.o. в Чеській Республіці позивачі надали виписку з належного ОСОБА_2 карткового рахунку № 5168 7423 1062 1291 в ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 46). Згідно з нею, 28 квітня 2014 року ОСОБА_2 було здійснено банківську операцію з переказу наведеної суми за юридичні послуги, одержувачем коштів зазначено «REWORLD3: Prague 2».

Статтею 1 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що представництвом іноземного субєкта господарської діяльності є установа або особа, яка представляє інтереси іноземного субєкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Відповідно до ч. 11 ст. 5 цього Закону реєстрацію представництв іноземних субєктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з повідомленням Мінекономрозвитку України від 28 серпня 2015 року, представництво фірми «Reworld Europe s.r.o.» (Чеська Республіка) в Україні не зареєстровано (т. 2 а.с. 62).

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 не є представником компанії Reworld Europe s.r.o. Позовні вимоги до ФОП ОСОБА_6 ґрунтуються на нікчемності правочину, укладеного ОСОБА_1 з компанією Reworld Europe s.r.o. Суд не вбачає підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_6 коштів, одержаних компанією Reworld Europe s.r.o. за цим правочином.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин (яким є і нікчемний правочин) не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наведена норма Цивільного кодексу не передбачає можливості стороні правочину вимагати повернення подвійного розміру сплачених ним коштів, індексації інфляції, 3% річних чи пені в розмірі 1% від сплаченої суми за кожен день затримки повернення коштів.

Оскільки сторонами правочину, на нікчемності якого ґрунтуються позовні вимоги, є компанія Reworld Europe s.r.o. та ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності правочину можуть бути застосовані лише до цих осіб.

Суд вважає надуманими твердження позивача ОСОБА_2 про існування між компанією Reworld Europe s.r.o. та ФОП ОСОБА_6 договору консигнації.

Цивільний кодекс України не містить положень щодо договору консигнації. Відповідно до п. 2 ч. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою КМУ № 1409 від 29 грудня 2007 року, договір консигнації це операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобовязується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

ФОП ОСОБА_6 не продавала позивачам товарів від свого імені.

Позивачі і представник ФОП ОСОБА_6 вважають, що правовою підставою для поширення ФОП ОСОБА_6 послуг компанії Reworld Europe s.r.o. є бізнес угода № 160053 від 8 червня 2012 року (т. 5 а.с. 47). Ця угода не містить положень щодо оплати компанією послуг ОСОБА_6 за рахунок коштів залучених партнерів. З вище наведеної виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що всю суму в розмірі 2394,14 доларів США він переказав на рахунок компанії Reworld Europe s.r.o. в Чеській Республіці, про що стверджують і позивачі за обома позовами. Оскільки ФОП ОСОБА_6 нічого не одержала безпосередньо від ОСОБА_2, на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України вона нічого не повинна повертати йому. Та обставина, що у звязку із замовленням ОСОБА_1 послуг компанії Reworld Europe s.r.o. ця компанія виплатила винагороду ФОП ОСОБА_6, свідчить про існування між цими відповідачами договору доручення, визначеного ст. 1000 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачами відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 ЦПК України не надано доказів, які підтверджують факт представництва ФОП ОСОБА_6 інтересів компанії Reworld Europe s.r.o.

Суд вважає, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбавнк», підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідачем надано суду копію «Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 9 листопада 2010 року. Своїм підписом ОСОБА_2 погодив, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. Там же зазначено, що ОСОБА_2 ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (т. 5, на звороті а.с. 113).

Сторони визнали, що в 2014 році платіжна кредитна картка «Універсальна», оформлена відповідно до цієї заяви-анкети, була замінена на платіжну картку «Mastercard Gold» № 5168 7423 1062 1291.

Згідно з випискою з цього карткового рахунку, зробленою ПАТ КБ «Приватбанк» 12 серпня 2014 року (т. 1 а.с. 46, т. 4 а.с. 60), 30 квітня 2014 року банк опрацював дебетову операцію, здійснену ОСОБА_2 28 квітня того ж року. Деталі операції зазначено так: «Юридические услуги: REWORLD3: Prague 2-». Сума в валюті операції зазначена -28638,04, сума в валюті карти 2394,14. Представник банку пояснив, що цей запис засвідчив перерахування з картки ОСОБА_2 на рахунок компанії REWORLD в м. Празі 2394,14 доларів США.

19 січня 2015 року начальник Управління НБУ в Черкаській області виніс постанову № 13-010/212 про притягнення ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідальності за порушення валютного законодавства (т. 2 а.с. 193-195) в якій встановлено, що 28 липня 2014 року ОСОБА_2 без відкриття поточного рахунку здійснена оплата юридичних послуг нерезидента компанії «REWORLD» в сумі 2394,14 доларів США за межі України через інтернет за допомогою платіжної картки mastercard gold 5168742310621291, емітованої банком. Ця валютна операція проведена без наявності у фізичної особи підтвердних документів, тоді як згідно з вимогами пункту 2 постанови Правління НБУ від 30 травня 2014 року № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», чинної на момент здійснення операції, та пункту 1.3 глави 1, пункту 2.1 глави 2 Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторгівельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених постановою Правління НБУ від 29 грудня 2007 року № 496, фізичні особи можуть здійснювати за межі України перекази іноземної валюти в сумі, що в еквіваленті перевищує 15000 грн., виключно з поточного рахунку в іноземній валюті на підставі підтвердних документів. Відповідно до вимог глави 3 цих Правил банки зобовязані здійснювати процедуру контролю в режимі реального часу за дотриманням клієнтами встановлених у цих правилах норм переказів коштів та відмовляти фізичній особі у здійсненні переказу в разі неподання необхідних для його здійснення документів, визначених правилами. Банк не виконав функцію агента валютного контролю за операцією, що проводилась ОСОБА_2 через банк.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі № 804/3116/15 (т. 4 а.с. 85-88) встановлено, що цю постанову управлінням НБУ в Черкаській області винесено правомірно. Оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду це рішення було залишене в силі (т. 5 а.с. 60-64), то 13 січня 2016 року воно набрало законної сили.

Відповідно до п. 2.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг, що є частиною договору про надання банківських послуг, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 9 листопада 2010 року, здійснення грошових переказів здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, а також відповідно до правил системи переказів (т. 5, на звороті а.с. 171).

Оскільки ОСОБА_2 не було надано підтвердних документів на переказ, що перевищував суму 15000 грн. за один операційний день, на підставі п. 3.2 Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторгівельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених постановою Правління НБУ від 29 грудня 2007 року № 496, ПАТ КБ «Приватбанк» повинне було відмовити у здійсненні переказу 2394,14 доларів США за межі України.

Відповідно до п. 1.24, 1.32 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи» наведений переказ є помилковим, оскільки 2394,14 доларів США було списано з рахунку ОСОБА_2 неправомірно. Неправомірність списання цих коштів не підлягає доведенню відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Згідно з вимогами п. 32.3.2 ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи» у разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобовязаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

На підставі наведеного належить задоволити вимоги позивача про стягнення з ПАТ КБ «Привабанк» шляхом перерахування на його картковий рахунок 2394,14 доларів США за комерційним курсом банку. У гривневому еквіваленті за комерційним курсом продажу долара США, встановленим ПАТ КБ «Привабанк» на 26 квітня 2016 року, це дорівнює 60571 грн. 74 коп.

Представник банку визнав, що ставка банку за короткостроковими кредитами становить 3,6% на місяць, або 43,2% річних. Відповідно до наведеного вимоги про стягнення 45598 грн. 07 коп. пені за період часу з 28 липня 2014 року по 26 квітня 2016 року належить задоволити.

Суд не вбачає підстав для компенсування позивачу індексу інфляції (рівня росту споживчих цін), оскільки курс продажу долара США в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 28 липня 2014 року становив 12 грн. за 1 долар. Ціна продажу долара США на 26 квітня 2016 року становить 25,3 грн. за 1 долар. Ріст курсу долара США значно перевищує індекс інфляції за цей період часу (162,16%), відповідно, підстави для компенсації інфляції відсутні.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ «Приватбанк» належить стягнути судовий збір в розмірі 1061 грн. 70 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити в позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання договору на відстані недійсним, повернення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити частково.

Визнати неправомірними дії ПАТ «КБ «Приватбанк» з переказу коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 № 5168 7423 1062 1291 в сумі, еквівалентній 2394,14 доларів США.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 шляхом переказу на картковий рахунок № 5168 7423 1062 1291 в ПАТ КБ «Приватбанк» 60571 грн. 74 коп. суми помилкового переказу і 45598 грн. 07 коп. пені, а всього 106169 грн. 81 коп.

В решті позовних вимог до ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь спеціального фонду державного бюджету України 1061 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Черкаської області через міськрайонний суд протягом 10 днів, набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий О.В. Компанієць