Постанова № 59777315, 11.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. справа№ 910/3312/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явився

відповідача - Чала І.М.

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 р.

у справі № 910/3312/16 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_3

про стягнення шкоди у порядку регресу у розмірі 14 708,84 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - позивач) звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 14 708,84 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 р. було залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 р. у справі № 910/3312/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 324,32 грн страхового відшкодування; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 р., Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що транспортний засіб «Тролейбус Т-2-9», номер кузова НОМЕР_1, був застрахований відповідачем згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, а не Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому при настанні страхового випадку, передбаченого договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивач керується, зокрема, Законом України «Про страхування», а не Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2016 р.

У судовому засіданні 30.06.2016 р. було оголошено перерву до 11.08.2016 р.

В засідання суду, призначене на 11.08.2016 р., представники позивача та третьої особи не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.08.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АЗ/000/054/140000218.

Відповідно до умов вказаного договору позивач застрахував майнові інтереси ПАТ «Укргазбанк», пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від страхових ризиків.

29.04.2015 р. в м. Херсон на вул. Перекопська відбулась дорожно-транспортна пригода (далі - ДТП) між транспортним засобом «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, та транспортного засобу «Тролейбус Т-2-9», номер кузова НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.

До Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» звернувся ОСОБА_4 із заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.05.2015 р. у справі № 666/2613/15-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

За фактом настання страхового випадку, на виконання договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АЗ/000/054/140000218 від 01.08.2014 р., Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» сплатило потерпілій стороні страхове відшкодування у розмірі фактично завданих збитків у сумі 29 312,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 42836 від 03.06.2015 р.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність МКП «Херсонелектротранс», водієм якого станом на момент вчинення ДТП був ОСОБА_3, застрахована у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № УБ 1087186 від 12.02.2015 р.

12.08.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з претензією № 3595/17 про відшкодування шкоди в порядку регрессу на суму 29 312,61 грн.

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» здійснило виплату суми страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 14 603,77 грн.

Згідно зі звітом № Ве-188 від 13.05.2015 р., складеного експертами Херсонської транспортно-промислової палати, вартість відновлювального ремонту легкового автомобілю «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2, по цінах на момент проведення експертного дослідження становить 33 309,78 грн.

Разом з тим, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № Ве-188 від 13.05.2015 складає 15 928,09 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, здійснив виплату страхового відшкодування в порядку регресу лише частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 14 708,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на зазначені норми права, до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, проте відповідач є зобов'язаним в межах суми оціненої шкоди, визначеної експертом у встановленому законом порядку.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Так, згідно з поданим позивачем звітом № Ве-188 від 13.05.2015 р., складеним експертами Херсонської транспортно-промислової палати, вартість відновлювального ремонту легкового автомобілю «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2, по цінах на момент проведення експертного дослідження складає 33 309,78 грн.

Разом з тим, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № Ве-188 від 13.05.2015 складає 15 928,09 грн.

Таким чином, відповідач є зобов'язаним в межах суми оціненої шкоди - 15 928,09 грн, визначеної експертом у встановленому законом порядку, а не суми відновлювального ремонту у розмірі 29 312,61 грн, яка виплачена позивачем своєму страхувальнику.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 1 324,32 грн оціненої шкоди з урахуванням того, що позивачу відповідачем вже було частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 14 603,77 грн( 15 928,09 грн - 14 603,77 грн).

Доводи скаржника стосовно необхідності вирахування з суми оціненої шкоди податку на додану вартість, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до звіту № Ве-188 від 13.05.2015 р. експертом було визначено вартість матеріального збитку без врахування ПДВ, у зв'язку з чим підстави для його вирахування також відсутні.

Стосовно доводів скаржника про те, що транспортний засіб «Тролейбус Т-2-9», номер кузова НОМЕР_1, був застрахований відповідачем згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, а не Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому, при настанні страхового випадку, передбаченого договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивач керується, зокрема, Законом України «Про страхування», а не Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія зазначає наступне.

Дійсно, при настанні страхового випадку, передбаченого договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, в даному випадку по ризику «ДТП», позивач керується відповідними нормами права, а саме Цивільнім кодексом України, Законом України «Про страхування», Правилами страхування та договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, а не Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, пунктом 13.11 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № УБ 1087186 від 12.02.2015 р., укладеного між МКП «Херсонелектротранс» та ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», сторони погодили, що відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна майну та/або життю та здоров'ю третіх осіб внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник (особа, відповідальність якої застрахована), якщо має місце причнинно-наслідковий зв'язок між ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і заподіяною шкодою, а не вартість відновлювального ремонту.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 р. у справі № 910/3312/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3312/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран