Постанова № 59777238, 11.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа№ 910/3550/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Алданової С.О.

за участю представників:

позивача: Волощук П.Ю., довіреність №ЛВ 07/1-2293-16 від 01.04.2016,

відповідача: Пронюк В.Я., довіреність №14-182 від 15.07.2014.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016

у справі №910/3550/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 2 537 155, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (відповідач) про стягнення 2 537 155,99 грн, з яких: 362200,77 грн - 3% річних у розмірі, 2174955,22 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 позов задоволено повністю, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 3% річних у розмірі 362200,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 2174955,22 грн та судові витрати у розмірі 38057,34 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою для здійснення розрахунків за договором є акти надання послуг, а тому виникнення зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг пов'язане з підписанням відповідного акту наданих послуг.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2016, справу №910/3550/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.06.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду (уповноваженої ним особи) від 16.06.2016 №09-52/2346/16 у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3550/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 апеляційна скарга у справі №910/3550/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Пономаренко Є.Ю., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

16.06.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.08.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду (уповноваженої ним особи) від 11.08.2016 №09-52/3818/16 у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3550/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.08.2016 апеляційна скарга у справі №910/3550/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

11.08.2016 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

21.01.2013 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (позивач, газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (відповідач, замовник), укладено договір на розподіл природного газу №14/979/13 (надалі - договір), відповідно до умов якого, газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додатковою угодою №4 від 25.12.2013 до договору сторони передбачили, що позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами у 2013 році та у січні 2014 року.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених оператором (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Згідно із п. 3.7. договору газорозподільне підприємство до 12-го (дванадцятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.

Пунктом 3.8. договору визначено, що замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Відповідно до п. 3.9. договору, акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, в яких зазначаються, виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично протранспортовані газопровідним підприємством обсяги газу за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (п. 3.10. договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6. цього договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Додатковою угодою №6 від 28.01.2014 до договору сторони вирішили викласти абзац 1 пункту 5.5. договору у наступній редакції: "розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6 цього договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 31.01.2014".

Замовник, у відповідності до п. 6.3.2. договору, взяв на себе зобов'язання оплачувати газорозподільному підприємству вартість наданих послуг згідно із умовами договору.

Пунктом 11.1. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 25.12.2013 визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2013 року і діє в частині надання послуг до 31 січня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів надання послуг з транспортування газу позивач у період з січня 2013 року по січень 2014 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на суму 160316091,02 грн.

У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за надані позивачем послуги, позивач за період з 31.01.2014 по 19.04.2015 нарахував 3% річних у розмірі 362200,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 2174955,22 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у період з січня 2013 року по січень 2014 року позивачем надано відповідачу послуги з транспортування природного газу на суму 160316091,02 грн., що підтверджується актами надання послуг з транспортування газу, копії яких додані до матеріалів справи.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 5.5. договору (в редакції додаткової угоди №6 від 28.01.2014) розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі акту наданих послуг, за фактично надані послуги остаточний розрахунок здійснюється до 31.01.2014.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач оплату наданих позивачем послуг здійснив у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. Також, згідно із заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. Лв24-2698-15 від 20.04.2015 грошові зобов'язання на суму 73054,90 грн (акт №1.1. від 31.03.2014 надання послуг з транспортування газу за січень 2014 року) припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог на дату надання даної заяви.

Проте, у зв'язку із тим, що оплата наданих позивачем послуг була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із розрахунком та поясненнями позивача, станом на 31.01.2014 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 49042642,45 грн. за послуги надані в листопаді 2013 року (частково в сумі 6337178,95 грн.), в грудні 2013 року та в січні 2014 року.

Оскільки, оплата за послуги надані в листопаді-грудні 2013 року, в січні 2014 року була здійснена відповідачем 27.02.2014, 28.03.2014, 29.05.2014, 27.06.2014, 27.08.2014 та 20.04.2015, то позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2174955,22 грн.

Відповідач заперечив розрахунок позивача, посилаючись на те, що підставою для здійснення розрахунків за договором є акти надання послуг, а тому виникнення зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг пов'язане з підписанням відповідного акту наданих послуг. За розрахунком відповідача сума 3% річних становить 229849,16 грн та сума інфляційних втрат - 1207044,22 грн.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що в пункті 5.5. договору у редакції додаткової угоди №6 від 28.01.2014 сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6 цього договору; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 31.01.2014.

Пунктом 3.6. договору, обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Згідно із п. 3.10. договору, акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

У відповідності до наведених умов договору, акти наданих послуг визначаються сторонами в якості підстави для розрахунків за надані послуги. Разом з тим, сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 31.01.2014.

Тобто, сторонами встановлено, що відповідач здійснює оплату за фактично надані послуги до 31.01.2014, а пункт 5.5. договору та інші його умови не ставлять обов'язок відповідача здійснювати оплату надання послуг в залежність від дати оформлення та підписання актів надання послуг з транспортування газу.

Відтак, з вищенаведеного випливає, що несвоєчасне підписання відповідачем актів надання послуг жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати (до 31.01.2014) фактично наданих позивачем послуг з транспортування газу, а прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Таким чином, час підписання сторонами відповідного акту не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача. Зазначене узгоджується із позицією Вищого господарського суду України наведеною у постанові від 21.07.2015 у справі №902/1598/14.

Оскільки, настання обов'язку з оплати наданих послуг не пов'язане із моментом підписання актів, то доводи відповідача про те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами №1 від 30.04.2014 та №1.1. від 31.03.2015 (послуги надані за січень 2014 року) повинно здійснюватись тільки після підписання вказаних актів, визнаються судом помилковими.

При цьому, в актах №1 від 30.04.2014 та №1.1. від 31.03.2015 визначено, що дані акти підтверджують обсяг наданих позивачем послуг у січні 2014 року.

Договір не містить умов щодо можливості відстрочення оплати наданих послуг чи перенесення встановленого сторонами строку (31.01.2014) у зв'язку із підписанням акта надання послуг пізніше, ніж фактично надані послуги або з одержанням відповідного акта відповідачем. Доказів внесення змін до договору, в тому числі і до п. 5.5. договору, після укладення додаткової угоди №6 від 28.01.2014, матеріали справи не містять.

Отже, у відповідності до умов договору №14/979/13 на розподіл природного газу від 21.01.2013 відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за надані послуги до 31.01.2014.

В пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

З урахуванням наведеного останнім днем здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги за січень 2013 року по січень 2014 року є 30.01.2014, а першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання - 31.01.2014.

Дослідивши наявні в матеріалах справи банківські виписки, картку рахунку 361 за січень 2013 року по січень 2014 року, судом встановлено, що станом на 30.01.2014 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 49042642,45 грн., а саме:

за послуги надані у листопаді 2013 року частково в сумі 6337178,95 грн. (акт №11 від 30.11.2013);

за послуги надані у грудні 2013 року в сумі 20874380,84 грн (акт №12 від 31.12.2013);

за послуги надані у січні 2014 року в сумі 21831082,66 грн (акт №1 від 30.04.2014 - 21758027,76 грн та акт №1.1. від 31.03.2015 - 73054,90 грн.).

Оплата за послуги надані в листопаді-грудні 2013 року, в січні 2014 року в повному обсязі здійснена відповідачем 27.02.2014, 28.03.2014, 29.05.2014, 27.06.2014, 27.08.2014, 20.04.2015.

Так, 27.02.2014 відповідачем здійснено оплату у розмірі 11765865,14 грн. (оплата залишку боргу за листопад 2013 року в розмірі 6337178,95 грн. та часткова оплата за актом грудень 2013 року в розмірі 5428686,19 грн.);

28.03.2014 відповідач сплатив позивачу 15444694,65 грн (оплата залишку боргу за грудень 2013 року).

Оплата за надані послуги в січні 2014 року здійснена відповідачем: 29.05.2014 у розмірі 3292155,52 грн, 27.06.2014 у розмірі 17011039,64 грн, 27.08.2014 у розмірі 1454832,40 грн.

Зобов'язання зі сплати залишку заборгованості за надані послуги в січні 2014 року на суму 73054,90 грн (акт №1.1. від 31.03.2014) були 20.04.2015 припинені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою позивача вих. Лв24-2698-15 від 20.04.2015.

Отже, у період з 31.01.2014 по 26.02.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становила 49042642,45 грн; з 27.02.2014 по 27.03.2014 - 37276777,31 грн; з 28.03.2014 по 28.05.2014 - 21831082,66 грн; з 29.05.2014 по 26.06.2014 - 18538927,14 грн; з 27.06.2014 по 26.08.2014 - 1527887,30 грн; з 27.08.2014 по 19.04.2015 - 73054,90 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з транспортування газу в листопаді-грудні 2013 року та в січні 2014 року, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг є арифметично вірними, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 362200,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 2174955,22 грн.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 відповідає фактичним обставинам справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3550/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.О. Алданова