Постанова № 5977682, 15.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р. Справа № 18/121-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Конарєв В.О., довіреність б/н від 10.04.2009 року,

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1107 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 02 квітня 2009 року у справі № 18/121-08

за позовом малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", м. Суми,

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Суми,

про стягнення 8500,00 грн.,

встановила:

Позивач, мале приватне виробничо-торговельне підприємство «ВМ», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, відповідача, про стягнення з останнього, з урахуванням уточнень, на користь МПВТП «ВМ»8500,00 грн. (2500,00 грн. - відшкодування збитків, 6000,00 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення обєкту оренди, 500,00 грн. - відповідальність за порушення грошового зобовязання), а також стягнення 102,00 грн. державного мита за вимоги майнового характеру, 118,00 грн. за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000,00 грн. за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2009р. у справі № 18/121-08 (суддя Мойсеєнко В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду від 02.04.2009р. у справі 18/121-08 не погодився, подав до Харківського господарського апеляційного суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що господарський суд першої інстанції при прийнятті цього рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив господарський суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять Харківський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

02 січня 2006 року між сторонами у справі укладено договір №НОМЕР_1 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельне місце № НОМЕР_1 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 5.0 квадратних метри, для торгівлі продовольчими товарами, вказане торгівельне місце перебуває в робочому стані і підлягає передачі відповідачеві з моменту підписання договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно частини 1 стаття 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Судова колегія зазначає, що вивченням положень Договору встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування неспоживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5 кв.м., ціллю використання. Крім того, про те, що між сторонами після підписання Договору виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1.Договору встановлено строки сплати орендної плати за Договором.

Також, відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір № НОМЕР_1 від 02.01.2006 року є за своєю суттю договором найму (оренди), а не договором про надання послуг. Колегія суддів не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції в частині незастосування до відносин що склалися між сторонами положень законодавства що регулюють найм (оренду).

Таким чином, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області по справі № 17/123-08 від 14 серпня 2008 року, зокрема, Договір визнано розірваним з 02 січня 2008 року.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу збитки майнового характеру, що завдані порушенням прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії договору торгівельне місце не звільнив, торгівельне місце позивачеві не повернув, перешкоджає позивачу отримувати доход від використання торгівельного місця, у зв'язку з чим, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно зясовано обставини, неправильно застосовано норми матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103: пунктами 1, 4 статті 104; статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 02 квітня 2009 року скасувати.

Прийняти нове рішення - позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 2500 гривень відшкодування збитків, 6000 гривень - неустойка за своєчасне неповернення торгівельного місця.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму державного мита за подання позову - 102,00 гривні.; суму державного мита за подання апеляційної скарги - 51,00 гривня; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 гривень; витрати за оплату послуг адвоката - 3000,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.