Постанова № 59776664, 16.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.08.2016р. справа №908/320/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:не з"явивсявід відповідача:не з"явивсявід третьої особи: не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід31.05.2016 рокуу справі№908/320/16 (головуючий суддя Колодій Н.А., судді Алейникова Т.Г., Смірнов О.Г.)за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськдо відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» м.Київпро стягнення збитків у сумі 116 364грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя

до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» м.Київ

простягнення заборгованості у розмірі 42874грн., інфляційних у розмірі 1543,46грн., 3% річних у розмірі 439,78грн., пені у розмірі 6 450,02грн.

ВСТАНОВИВ:

04.02.2016р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя про стягнення збитків, пов»язаних з порушенням договірних зобов»язань щодо здійснення забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення у розмірі 170888,47грн. (т.1 а.с.3-5).

10.05.2016р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ надав клопотання про зменшення позовних вимог від 27.04.2016р., в якому просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 116 364грн., які в подальшому просив стягнути з відповідача (т.2, а.с.34).

17.03.2016р. відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ про стягнення заборгованості у розмірі 42 874,00грн., інфляційних у розмірі 1543,46грн., 3% річних у розмірі 439,78грн., пені у розмірі 6 450,02грн. (т.1 а.с. 47-51).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.03.2016р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Кримснаб» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №908/320/16 (т.1 а.с. 46).

Ухвалою суду від 20.04.2016р. до участі у справі №908/320/16 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» м.Київ (т.1 а.с.124-125).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2016р. позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя на користь позивача збитки у сумі 116 364грн. та судовий збір у сумі 1745,46грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Міротранс" із Державного бюджету України суму 817,86 грн., сплачену платіжним дорученням № 3471 від 14.01.2016р.

Зустрічний позов задоволений частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримснаб" м.Запоріжжя основний борг у сумі 42 874грн., пеню у сумі 6 450,02грн., 3% річних у сумі 439,78грн., інфляційних у сумі 1 382,20грн. та судовий збір у сумі 1 373,66грн. В іншій частині позову відмовлено. (т.2 а.с.62-67).

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом належним чином доведений склад цивільного правопорушення в діях відповідача та факт спричинення йому збитків, що є підставою для їх стягнення. Зустрічний позов задоволено частково з посиланням на доведеність факту наданих позивачем (за зустрічним позовом) послуг, а відтак вимога щодо стягнення боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Щодо стягнення інфляційних, то за висновками суду, позивачем при нарахуванні інфляційних у сумі 1 543,46грн. за період з 11.11.2015р. по 14.03.2016р. не правомірно нарахована інфляція за березень 2016р., тому в цій частині суд частково задовольнив позовні вимоги.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням в частині задоволення первісного позову не згоден з огляду на необґрунтованість, незаконність та на не повне з»ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2016р. по справі №908/320/16 в частині задоволення первісного позову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі. В іншій частині судове рішення залишити без змін (т.2 а.с.74-77).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що по заувагою суду залишився те, що відповідальність ТОВ «Міротранс» перед ТОВ «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша», проте суд у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи безпідставно відмовив.

Також, апелянт зауважує на те, що за договором транспортного експедирування №336 від 02.04.2015р., укладеним між ТОВ «Міротранс» та ТОВ «АВК КОНФЕКШІНЕРІ», ТОВ «Міротранс» відшкодувало збитки власнику вкраденого товару.

Апелянт зазначає, що саме бездіяльність ТОВ «Міротранс» в організації охорони вантажу призвела до виникнення у нього збитків, які ТОВ «Міротранс» намагається стягнути з ТОВ «Кримснаб».

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 15.08.2016р. від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких останній, посилаючись на ст. 22 ГПК України просив розглянути справу з урахуванням наданих пояснень; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"; відкласти розгляд справи; скасувати рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/320/16 від 31.05.2016р. в частині задоволення вимог первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині залишити рішення суду без змін.

Додаткові пояснення колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", судовою колегією відмовлено з наступного.

Так, рішенням господарського суду м.Києва від 06.06.2016р. по справі № 910/6777/16 за позовом ТОВ "Кримснаб" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" про стягнення вартості страхового відшкодування у розмірі 160 888,00 грн., яке набрало чинності, у задоволені позову відмовлено.

Судом було встановлено, що ПрАТ "СК "Перша" було прийнято рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ТОВ "Міротранс", аргументоване тим, що згідно п.1.1 розділу 1 Стандартних умов договору страхування "Перелік страхових випадків та ризиків", крадіжка вантажу прийнятого на експедирування, як страхова подія, визнається страховим випадком лише у тому разі, якщо вона трапилась на стоянці, яка тривала більше однієї години. Там же було встановлено, що відсутність представника (уповноваженої особи) ПрАТ "СК "Перша" під час проведення розвантаження автопоїзду, унеможливило визначення відповідачем розміру реального збитку, завданого третій особі крадіжкою частини товару, що перевозився позивачем.

Таким чином, подія крадіжки не була визнана страховим випадком, внаслідок чого було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке ТОВ "Міротранс" не оскаржувалося, про що зазначено у судовому рішенні.

З огляду на вище наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду по даній справі не вплине на права на обов"язки ПрАТ "СК "Перша", яку апелянт просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Також від апелянта надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке обгрунтовано необхідністю залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задля повного та всебічного встановлення судом дійсних обставин справи, які всупереч закону не були встановлені судом першої інстанції.

Дане клопотання судовою колегією розглянуто, залучено до матеріалів справи та відхилено у зв"язку з відсутністю підстав для залучення у справу третьої особи та з огляду на наступне.

Явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов"язковою. Жодна із сторін у судове засідання не з"явилася, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалася, про причину неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду від 04.07.2016р. щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не виконала.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міротранс» м.Дніпропетровськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 37807598) згідно виписки з ЄДРПОУ (т.1 а.с.9-10).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя юридична особа (ідентифікаційний код 31598801).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» м.Київ (ідентифікаційний код 39461796) згідно витягу з ЄДРПОУ (т.2 а.с.2-5).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міротранс» (за договором замовник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» (за договором перевізник - експедитор, далі - відповідач) був укладений договір на перевезення вантажів №1606 (далі-Договір) (т.1 а.с. 20-23).

Згідно до п. 1.1. договору предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародних та регіональних автомобільних сполученнях.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що замовник пропонує вантажі до перевезення, а перевізник експедитор виконує міжнародні або внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок.

Перевізник-експедитор надає замовнику для завантаження власний підвізний состав на умовах обумовлених в договорі (п.2.2 договору).

Пунктом 2.6 договору встановлено, перевізник-експедитор забезпечує збереженість вантажів під час їх перевезення і несе повну матеріальну відповідальність відповідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.06.1978р.).

Перевізник-експедитор діє від імені замовника і може укладати договори з іншими організаціями для виконання зобов»язань за договором (п.2.8 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили зобов»язання перевізника-експедитора.

Так, пунктом 4.5 договору, перевізник-експедитор зобов»язаний: перевірити точність зазначеної у ТТН інформації про число вантажних місць їх розмітці і номерам, найменування і масу брутто вантажу і відповідно цієї інформації записам в вантажосупровідних документах включаючи рахунок-фактуру, книжку МДП, попередню вантажну митну декларацію або повідомлення, а також перевірити зовнішній вигляд вантажу, його упаковку, відповідності кріплення та укладки вантажу в транспортному засобі на предмет дотримання умов безпеки руху і забезпечення схоронності вантажу. При виявлені будь-яких невідповідностей водій зобов»язаний негайно повідомити менеджера, який курирує перевезення і дальше діяти по його вказівкам, узгодженими між сторонами.

Розділом 6 договору сторони визначили порядок розрахунків і ставки.

Пунктом 6.6 договору встановлено, у випадку несвоєчасного платежу замовник сплачує перевізнику експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 16.06.2016р. (п.12.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

Замовником відповідно до договору - заявки №966 від 22.10.2015р. було запропоновано перевізнику здійснити перевезення вантажу за маршрутом Берлін (Німеччина) - Дніпропетровськ (Україна) (т.1 а.с. 25).

Згідно заявки №966 від 22.10.2015р., були оформлені Міжнародні товарно-транспортні накладні. Найменування вантажу (ядра горіха на паллетах), переданого для перевезення зазначено в заявці та в накладних. Перевезення здійснювалося транспортним засобом перевізника тягач ДАФ, державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.30-31).

Пунктом 4 договору заявки №996 сторони визначили, що виконавець при завантаженні товару зобовязаний звіряти кількість та стан вантажу, слідкувати за розміщенням та прикріпленням вантажу та доставити довірений вантажовідправником вантаж в пункт призначення. Недостача або пошкодження вантажу відшкодовується за рахунок виконавця. При транспортировці вантажу стоянка автомобіля дозволена лише на охоронюваних зупинках.

У договорі - заявці № 966 від 22.10.2015р. сторонами погоджено, що вартість наданих позивачем послуг становить 1700 Євро по курсу НБУ на день завантаження; строк оплати - протягом п'яти днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як зазначає позивач, при прийомі вантажу 04.11.2015р. на території складів м.Дніпропетровська, вул. Автопаркова, 4 представниками отримувача в присутності водія перевізника було виявлено, що на напівпричепі відсутні пломби. При подальшому огляді, встановлено, що транспортні місця мають порушення упаковки, у звязку з чим розвантаження було призупинено до виклику експерта ДТПП. Прибувши за викликом отримувача експерт в ході огляду транспортних місць виявив, що напівпричеп № НОМЕР_2 завантажений не до повної місткості з 11 паллет: на 10-ти паллетах є товар, а на одному паллеті не має.

При більш детальному огляді було зясовано, що не вистачає: ядра горіха мигдалю смажені терті (паста) - два відра та ядра горіха мигдалю смажені дроблені 25 п/е мішків, про що експертом було зазначено у своєму висновку №ГО-4030 від 05.11.2015р. (т.1 а.с.13-15).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був складений Акт прийомки продукції (товарів) за кількістю, в якому також було зафіксовано факт нестачі (т.1 а.с.26-29).

Внаслідок вищевикладеного, вантажоодержувач не отримав вантаж у повному обсязі, та позивач (за первісним позовом) змушений був звернутися до відповідача з претензію від 05.11.2015р. щодо відшкодування збитків за втрачений (пошкоджений) вантаж на загальну суму 170 888,47грн. (т.1 а.с. 18-19).

Відповідач, ТОВ Кримснаб листом гарантував позивачу (за первісним позовом), ТОВ Міротранс повне відшкодування вартості вантажу, викраденого при здійсненні даного перевезення, на підставі Акта розбіжностей, підписаного водієм ОСОБА_5, даного транспортного засобу. Суму недостачі в розмірі 170 884,47грн. ТОВ Кримснаб готово відшкодувати протягом двох місяців, але не пізніше 30.12.2015р. (т.1 а.с.16).

Враховуючи те, що відповідач втратив вантаж, який був переданий йому відповідно до умов договору перевезення вантажів №1606 від 16.06.2015р., позивач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення збитків завданих внаслідок втрати вантажу у розмірі 170 888,47грн., які в подальшому були зменшені на суму 116 364грн.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа, ТОВ АВК КОНФЕКШІНЕРІ листом вих.№1804 від 18.04.2016р. (т.2 а.с. 20) повідомила, що позивач, ТОВ Міротранс в повному обємі відшкодував збитки, понесені ТОВ АВК КОНФЕКШИНЭРИ у розмірі 170 888,47грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3426 від 21.12.2015р. (на суму 10 000грн.), № 3372 від 14.12.2015р. (на суму 48000грн.), № 3512від 25.01.2016р. (на суму 7788грн.), № 3530 від 01.02.2016р. (на суму 7788грн.), № 3559 від 05.02.2016р. (на суму 7788грн.), № 3594 від 12.02.2016р. (на суму 7788грн.), № 3631 від 23.02.2016р. (на суму 7788грн.), №33689 від 09.03.2016р. (на суму 15576грн.), № 3850 від 13.04.2016р. (на суму 23372,40грн.), №3281 від 20.11.2015р. (на суму 10000грн.), № 3315 від 27.11.2015р. (на суму 25000грн.), які наявні у матеріалах справи (т. 2 а.с.21-31).

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» (за договором клієнт, далі третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міротранс» (за договором експедитор, далі - позивач) був укладений договір транспортного експедирування №336 (далі-Договір) (т.2 а.с. 36-40).

Згідно до п. 1.1 договору предметом договору є клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов»язання за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу при експорті із України, імпорті в Україну, при внутрішніх перевезеннях на території України.

Експедитор надає клієнту послуги на підставі договору і відповідно з вимогами законодавства України і держав, територіями яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін. Всі ризики, пов»язані з виконанням або невиконанням послуг за договором несе експедитор.

П»ятим розділом договору сторони встановили відповідальність сторін.

Так, у випадку нестачі, втрати, порчі вантажу, попадання вологи на упаковку у результаті порушення цілості фургону (прирівнюються до порчі вантажу), експедитор відшкодовує клієнту спричиненні збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що це трапилось по не залежним від нього причинам (п.5.8 договору).

Пунктом 5.10 зазначено, за порушення п.3.3.2 експедитор сплачує штраф у розмірі 1000грн. за кожний випадок порушення, а також у випадку виникнення збитків відшкодовує їх в повному об»ємі клієнту.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків до повного проведення розрахунків між сторонами.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

В підтвердження вартості товару в матеріалах справи наявний Контракт №2 від 04.12.2014р., укладений між ТОВ АВК КОНФЕКШІНЕРІ (покупець) та Компанією Georg Lemke GmbH & Co (продавець), відповідно до якого продавець зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах діючого контракту ядра горіха мигдалю жарені терті (пасту), ядра горіха мигдалю жарені бланшировані дроблені, країна походження Німеччина, надалі товар, загальним тоннажем 250000 кг+10%. Повне найменування товару зазначається у специфікаціях, які є невідємною частиною контракту (т.2 а.с.6-15).

Відповідні Специфікації №3 від 17.08.2015р. та № 4 від 10.09.2015р. до Контракту №2 від 04.12.2014р. наявні в матеріалах справи (т.2 а.с.16-19).

Як вже було встановлено вище, 16.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міротранс» (за договором замовник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» (за договором перевізник - експедитор, далі - відповідач) був укладений договір на перевезення вантажів №1606.

Пунктом 2.1. договору, замовник пропонує вантажі до перевезення, а перевізник експедитор виконує міжнародні або внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок.

Відповідно договору - заявки № 966 від 22.10.2015р. ТОВ Кримснаб зобовязався доставити з м. Фербеллин, Німеччина м. Дніпропетровськ, Україна на адресу кінцевого отримувача ТОВ АВК КОНФЕКШІНЕРІ м. Дніпропетровськ вантаж, а саме 7 тон ядрів горіха на паллетах. Дата завантаження 27-28 жовтня 2015р.

На виконання умов спірного договору, перевізник (позивач) прийняв до перевезення вантаж та доставив його до пункту призначення, що підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними. Вказані накладні було підписано з обох сторін.

У договорі - заявці № 966 від 22.10.2015р. сторонами погоджено, що вартість наданих позивачем послуг становить 1700 Євро по курсу НБУ на день завантаження; строк оплати - протягом п'яти днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як вбачається із Міжнародної товарно-транспортної накладної, датою завантаження товару є 27.10.2015р., з огляду на що вартість наданих позивачем послуг у гривні становить 42874грн. (враховуючи офіційний курс гривні по відношенню до Євро станом на 27.10.2015р. - 1 Євро = 25,22 грн.) (т.1 а.с.30-31).

Тобто, сторонами погоджено, що вартість наданих позивачем послуг становить 42 874грн.

Як зазначає позивач (за зустрічним позовом) відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги у розмірі 42 874грн. у строк до 11.11.2015р.

Позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що на теперішній час за відповідачем утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 42874грн., яку останній просив стягнути з відповідача. Крім того, позивачем (за зустрічним позовом) заявлені до стягнення сума пені у розмірі 6 450,02грн., 3% річних у розмірі 439,78грн. та інфляційні у розмірі 1543,46грн.

За таких обставин позивач (за первісним позовом) звернувся до суду про стягнення збитків з відповідача, а позивач за зустрічним позовом ( відповідач за первісним позовом) - про стягнення заборгованості за надані послуги, а також пені, 3% та інфляційних витрат.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення збитків (за первісним позовом) та стягнення заборгованості за надані послуги за договором перевезення вантажів (за зустрічним позовом).

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

-наявність реальних збитків;

-вина заподіювача збитків;

-причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобовязань та причинно-наслідковий звязок між невиконанням зобовязань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобовязань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач (за первісним позовом) вбачає свої збитки, в тому, що внаслідок порушення договірних зобов»язань, а саме не здійснення відповідачем забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення, йому було нанесено збитків саме у сумі 116 364 грн., яка була ним визначена остаточно.

Суд першої інстанції, задовольняючи у повному обсязі первісний позов, виходив з доведення позивачем складу цивільного правопорушення в діях відповідача та факту спричинення йому збитків в заявленому до стягнення розмірі, з чим колегія суддів погоджується.

Пунктом 2.6 договору № 1606 на перевезення вантажу від 16.06.2015р. встановлено, перевізник-експедитор забезпечує збереженість вантажів під час їх перевезення і несе повну матеріальну відповідальність відповідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.06.1978р.).

Наявність та розмір реальних збитків, що були понесені позивачем, доведений матеріалами справи.

Протиправність поведінки відповідача, позивач обґрунтовує порушенням з боку ТОВ Кримснаб зобов'язань за договором № 1606 від 16.06.2015 р. в частині забезпечення належної схоронності вантажу, що призвело до його втрати.

Так, вантаж був переданий перевізнику на підставі Міжнародних товарно - транспортних накладних, які підписані та завірені печатками підприємств замовника та перевізника та містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Сторони домовилися, що ТОВ Кримснаб забезпечує схоронність вантажу в час їх перевезення та несе повну матеріальну відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (зі змінами, внесеними Протоколам від 05 липня 1978 р.).

В пункті 4 договору заявки № 996 сторонами визначено, що ТОВ Кримснаб при завантаженні зобовязаний звіряти кількість та стан вантажу, слідкувати за розміщенням та прикріпленням вантажу, доставити довірений вантажовідправником вантаж в пункт призначення. Недостача або пошкодження вантажу відшкодовується за рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо забезпечення схоронності майна.

Крім того, ТОВ Кримснаб визнав факт нестачі вантажу, який стався в ході перевезення вантажу за договором № 1606 від 16.06.2015 р. та гарантував відшкодування збитків, що виникли внаслідок крадіжки вантажу.

Наразі, причинний зв'язок між протиправною поведінкою первісного відповідача і збитками полягає у тому, що замовлений до перевезення первісним позивачем вантаж не був доставлений власнику у повному обсязі, у зв'язку з втратою перевізником його частини під час його транспортування.

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладеної в Женеві 19 травня 1956 року, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Відсутність своєї вини у вчиненні збитків відповідачем не доведена.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником (відповідачем за первісним позовом) всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу.

Апелянт вказує на те, що ТОВ Міротранс відповідно до п. 1.3. Договору № 366, укладеного між ТОВ АВК КОНФЕКШІНЕРІ та ТОВ Міротранс, організує охорону вантажів під час їх перевезення та завантаження /розвантаження. Однак в супереч умов Договору ТОВ Міротранс не виконало умови договору в частині організації охорони вантажу.

Цей довід колегія суддів відхиляє, оскільки обов"язок охорони вантажу під час перевезення встановлений Договором № 366 між позивачем та третьою особою, одночасно між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір № 1606 на перевезення вантажу, предметом якого (п. 1.1. договору) порядок взаємовідношень, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародних та регіональних автомобільних повідомленнях.

Відповідно до ст. ст. 909, 925 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У разі втрати вантажу позов до перевізника може бути предявлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідач, взявши на себе зобовязання щодо перевезення вантажу, повинен був забезпечити його схоронність під час транспортування, оскільки відповідно до норм чинного законодавства саме на нього покладений обовязок доставити вантаж у повному обсязі.

Стосовно задоволення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 42 874грн., інфляційних у розмірі 1 543,46грн., 3% річних у розмірі 439,78грн., пені у розмірі 6 450,02грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач (позивач за первісним позовом) свої обов»язки щодо оплати вартості наданих послуг за договором не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (позивач за первісним позовом) заборгованості за надані послуги у розмірі 42 874,00грн, розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.6.6 Договору на перевезення вантажів №1606 від 16.06.2015р. у розмірі 6 450,02грн.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного платежу замовник сплачує перевізнику експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6450,02грн. за період з 11.11.2015р. по 14.03.2016р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 1543,46грн.- індекс інфляції за період прострочення з грудня 2011р. по квітень 2012р., а також 439,78грн. 3% річних за період з 11.11.2015р. по 14.03.2016р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 439,78грн.за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду про задоволення позовних вимог частково у розмірі 1382,20грн. є правильним.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок господарського суду, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримснаб» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2016 року у справі №908/320/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2016 року у справі №908/320/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

СуддіО.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 2позивачу; 3 відповідачу; 4 ДАГС; 5ГС Запорізької обл.