Ухвала суду № 59775947, 15.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2016 Справа № 908/4292/15

Розглянувши матеріали скарги Командитного товариства ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора на бездіяльність державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області у справі № 908/4292/15

За позовом Командитного товариства ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора, смт. Комиш-Зоря, Куйбишевський район, Запорізька область

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прогрес, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область

орган примусового виконання - Відділ державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_3, дов. б/н від 03.11.2015р.

від відповідача (боржни): не зявився

від відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області: не зявився.

11.11.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Командитного товариства ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора на бездіяльність державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області у справі № 908/4292/15.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 11.07.2016р., автоматизованою системою документообігу суду вищезазначену скаргу передано на розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2016р. розгляд призначено на 29.08.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 01.08.2016р. було виправлено допущену технічну помилку.

Ухвала суду була направлена адреси сторін в установленому законом порядку.

В судове засідання 15.08.2016р. представники відповідача та ВДВС не звились без поважних причин.

15.08.2016р. до господарського суду електронною поштою надійшла заява відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області про відкладення судового засідання для підготовки додаткових матеріалів та відсутністю кошторисних призначень на відрядження на 2016р.

Клопотання відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області судом залишено без задоволення, як необґрунтоване та не доведене належними документальними доказами. З моменту порушення провадження по розгляду даної скарги у ВДВС було достатньо часу (більше місяця) для надання витребуваних судом матеріалів, що не було зроблено без поважних причин, суд зобовязував відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надати письмовий нормативно та документально обґрунтований відзив на скаргу, оригінали матеріалів виконавчого провадження № 50886293, листування зі сторонами виконавчого провадження (при наявності) стосовно виконання судового рішення, нормативне і документальне обґрунтування своїх доводів по суті скарги; довіреність на представника (належним чином засвідчені копії витребуваних документів у справу). Тобто, ВДВС непотрібно багато часу для підготовки матеріалів, поскільки його пояснення ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження яке є уже в матеріалах справи.

Крім того, заява підписана на в.о. начальника ОСОБА_4, повноваження якого, на підписання даної заяви не підтверджені документально.

Посилання в заяві на відсутність кошторисних призначень на 2016р. не є підставою для відкладення судового засідання. А також, слід звернути увагу заявника на те, що суд не вимагав підготовки додаткових документів, а вимагав надати суду виконавче провадження №50886293.

Представник боржника також не виконав вимоги суду, не надав витребуваних матеріалів, не направив повноважного представника в судове засідання. Божник не повідомив суд про поважність причин неявки свого представника.

Обґрунтовуючи скаргу, скаржник вказує на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015р. по справі №908/4292/15 стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (код ЄДРПОУ 03750925) на користь Командитного товариства «ОСОБА_5 і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (код ЄДРПОУ 00954225) суму відсотків у розмірі 1474 200,00 гривень, втрати від інфляції в сумі 687 051,08 гривень, 43 225,02 гривень судового збору.

Боржник з дня відкриття провадження до теперішнього часу не розрахувався в добровільному порядку (як йому було запропоновано в постанові відкриття виконавчого провадження)..

На виконання вищевказаного рішення виданий наказ господарського суду Запорізької області від 21.08.2015 по справі №908/4292/15, який знаходиться на виконанні, виконавче провадження №50886293.

Стягувач зазначив, що на теперішній час достовірно відомо, що у боржника мається сільськогосподарська продукція: пшениця 149,41га поле №2,3 11, 16, 18, ячмінь 150 га поле №4,5, просо 282,5639 га поле №1,8, 9, 10,12,13, 17, 21,22, гірчиця - 108 га поле №7,20 гороху площею 97,96га поле №15 , соняшник - 319,23га поле №6,14,19,23 га. З клопотання про арешт зазначеного майна стягував звернувся до ДВС 01.07.2016р. Однак, тільки 06.07.2016р. постановою ДВС Приазовського району на зазначене майно було накладено арешт, тобто через п'ять днів після того як ДВС стало відомо про майно боржника.

Однак до теперішнього часу не визначено судьба врожаю, що може потягти його втрату, зокрема ячмінь вже стиглий та починає осипатись. Також, третя особа ОСОБА_6 06.07.2016р. самозахватом скосив вже 40 га пшениці, що підтверджується висновком РОУМВД від 06.07.2016р. Боржник, - ТОВ «Прогрес» також є особою, яка має багато боргів і немає власного майна, - незважаючи на постанову ДВС Приазовського РУЮ від 13.06.16р. про розшук майна боржника до теперішнього часу нічого не знайдено. При відсутності майна, боржник не в змозі забезпечити належне зберігання врожаю. Окрім того боржник після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 20.04.16р. зробив спробу реалізувати майбутній врожай ОСОБА_6 за договором від 21.04.2016р. - тобто зробив спроби уникнути розрахунку зі стягувачем.

Зазначені обставини свідчать, що боржник та ОСОБА_6, як інший кредитор боржника, сприяють зменшенню активів боржника поза межами виконавчого провадження, і ОСОБА_6 намагається за межами виконавчого провадження отримувати від відповідача борги. Таким чином, з метою збереження майна боржника для виконання рішення суду необхідно зробити акт опису та арешту майна згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та визначити зберігача майна, який забезпечить збирання врожаю і його зберігання до реалізації.

Відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерно підлягає зберіганню в зернових складах. Згідно ст. 1 «Про зерно та ринок зерна в Україні», п. 15) зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно. Стягувач, - КТ «ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» має власні потужності для збирання врожаю, - комбайн та транспортні засоби та найближчий сертифікований зерновий склад - елеватор у власності, - Мелітопольський елеватор на якому можливо прийняття сільськогосподарської продукції на зберігання з видачею встановлених законодавством складських документів, зареєстрованих в державному реєстрі, що в подальшому забезпечить продаж цього майна через систему СЕТАМ.

Керуючись зазначеним стягувач, двічі звертався з клопотанням забезпечити зберігання майна до Відділу ДВС Приазовського району, вперше до державного виконавця Воронцова 01.07.16р., вдруге до начальника відділу Лапіна 08.07.16р. Однак ніяких дій та відповідей на зазначені клопотання не надійшло. За цей час посіви зменшились внаслідок несанкціонованого покосу посівів гр.ОСОБА_6 та осипання врожаю ячменю, поскільки сам боржник його не зібрав. На несанкціонований покос, вбирання врожаю Відділ ДВС ніяким чином не відреагував, - не звернувся до правоохоронних органів и т.п.

На підставі викладеного, стягувач просить суд,

1. Визнати незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 21.08.2015 по справі №908/4292/15.

2. Зобовязати відділ Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області здійснити опис та арешт сільськогосподарська продукції боржника, що знаходиться на полях Приазовського району: пшениця 149,41га поле №2,3 11, 16, 18, ячмінь 150 га поле № 4,5, просо 282,5639 га поле №1,8, 9,10,12,13,17, 21,22, гірчиця - 108 га поле №7,20 гороху площею 97,96га поле №15, соняшник - 319,23га поле №6,14,19,23 га з визначенням зберігача, з наданням повноважень по збору вирощеної сільськогосподарської продукції та передачі її на збереження до зернового складу.

05 серпня 2016р. на адресу суду від скаржника надійшли уточнення до скарги (долучені до матеріалів справи).

11 серпня 2016р. від боржника надійшли заперечення , згідно з якими, боржник просить суд відмовити в задоволенні скарги, зазнає, що 21 квітня 2016 року між ТОВ «Прогрес» та громадянином ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу посівів.

На сьогоднішній день зазначені обставини підтверджені рішенням Приазовського районного суду Запорізької області № 325/885/16-ц (2/325/417/2016) від 04.08.2016 року.

В судовому засіданні 15.08.2016р. представником скаржника надані додаткові документальні докази в обґрунтування скарги та в докази спростування заперечень боржника (копія апеляційної скарги з відміткою Приазовського районного суду Запорізької області суду щодо прийняття даної скарги від 09.08.2016р.).

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Скаргу розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, за клопотанням представника стягувача (скаржника).

Дослідивши матеріали скарги, вислухавши пояснення представника стягувача суд прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити:

За приписами ст.ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, в порядку визначеному Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011р., положення якого зазначають, що розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.

Поскільки, прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає, в розумінні статті 121-2 ГПК, під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015р. по справі №908/4292/15 було стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (код ЄДРПОУ 03750925) на користь Командитного товариства «ОСОБА_5 і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (код ЄДРПОУ 00954225) суму відсотків у розмірі 1474 200,00 гривень, втрати від інфляції в сумі 687 051,08 гривень, 43 225,02 гривень судового збору.

На примусове виконання рішення суду було видано наказ господарського суду Запорізької області від 21.08.2015 по справі №908/4292/15.

Заява про примусове виконання надійшла до Відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області 18.04.2016р.

Постановою від 20.04.2016р. відкрито виконавче провадження №50886293. Строк для добровільного виконання боржнику було встановлено до 27.04.2015р.

В строк для самостійного виконання виконавчий документ боржником не виконано

13.06.2016р. ВДВС винесено постанову про розшук майна боржника.

06.07.2016р. державним виконавцем відділу Приазовського районного управління юстиції Запорізької області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Даною постановою було накладено арешт на майбутній врожай сільськогосподарських культур 2016р. року на зазначених в постанові земельних ділянках.

06.07.2016р. в той же день старшим інспектором Приазовського ОП Мелітопольського ОП ГУНП України в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_7, розглянувши матеріали ЖЕУ № 1267 від 06.07.2016р. по повідомленню ОСОБА_6, які не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, було видано висновок про результати перевірки матеріалів ЖЕУ № 1267 від 06.07.2016р. Відповідно до якого встановлено, що 06.07.2016р. по вказівці ОСОБА_6, ОСОБА_8Н разом з ОСОБА_9 невідомі самовільно заїхали на земельну ділянку боржника площею 100,4 га для збору врожаю озимої пшениці. На початку зборку до них підїхали представники Командитної компанії ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора і компанії «Комиш-Зорянського елеватора» (довіреність від 20.03.2016р. ), які виїхали на місце розташування орендованих земель «ТОВ «Прогрес» на території Приазовського району для встановлення наявності сільгоспкультур. В процесі цього, ОСОБА_10 взнавши про перешкоди, повідомив про це в ОСОБА_11

По прибуттю СОГ було встановлено наступне.

Наказом господарського суду Запорізької області № 908/4292/15 від 21.08.2015р. ТОВ «Прогрес» зобовязано сплатити на користь елеватора борг в сумі 2204476 грн. 10 коп.

Постановою державного виконавця Бабак К.А. накладено арешт на майно боржника ТОВ «Прогрес» та обявлено заборону на його відчуження (реєстраційний номер 50886293).

01.07.2016р. стягувачем до відділу Приазовського районного управління юстиції Запорізької області було подано клопотання про накладення арешту на поля боржника та винести постанову по збору вирощеної сільськогосподарської продукції та передачі її на збереження до найближчого елеватора м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53

07.07.2016р. стягувачем до відділу Приазовського районного управління юстиції Запорізької області було подано клопотання винесення акту та арешту сільськогосподарської продукції боржника, що знаходиться на полях Приазовського району: пшениця 149,41га поле № 2,3 11, 16, 18, ячмінь 150 га поле № 4,5, просо 282,5639 га поле № 1,8, 9,10,12,13,17, 21,22, гірчиця - 108 га поле №7,20 гороху площею 97,96га поле №15, соняшник - 319,23га поле №6,14,19,23 га з визначенням зберігача, - представника КТ «ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянський елеватор», з наданням повноважень по збору вирощеної сільськогосподарської продукції та передачі її на збереження до найближчого елеватора, м. Мелітополь, вул.Сагайдачного , 53 під контролем виконавчої служби.

Відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерно підлягає зберіганню в зернових складах.

Згідно ст. 1 «Про зерно та ринок зерна в Україні», п. 15) зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно;

Стягувач - КТ «ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» має власні потужності для збирання врожаю, комбайн та транспортні засоби та найближчий сертифікований зерновий склад - елеватор у власності, - Мелітопольський елеватор розташований в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53 на якому можливо прийняття сільськогосподарської продукції на зберігання з видачею встановлених законодавством складських документів, зареєстрованих в державному реєстрі, що в подальшому забезпечить продаж цього майна через систему СЕТАМ.

Ухвалою Приазовського районного суду ОСОБА_6 відмовлено в передачі йому на зберігання. Ігноруючи рішення суду ОСОБА_6 вивів свій комбайн на поле 23-26.07.2016р. і скосив майже всю пшеницю, ячмінь та горох .

Клопотання про передачу посівів на зберігання залишились без розгляду.

Внаслідок не вжиття заходів ВДВС протягом двох тижнів, врожай зернових втрачений, частково покошений особою, гр.ОСОБА_6, про що свідчать акти ДВС Приазовського району від 25.07.16р. та 26.07.16р.

Згідно ч. ч. 5, 6, 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У силу вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується в п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дій, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно ст.ст. 1, 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищенаведені обставини свідчать про протиправну бездіяльність посадових осіб ВДВС, невиконання в установленому законом строк ними своїх посадових обов'язків, ігнорування вимог законодавства, що позбавляє стягувача права на своєчасне виконання законного судового рішення та поновлення його порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення".

Згідно зі ст. 6, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. ... роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в скарзі є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, а скарга підлягає задоволенню.

Заперечення боржника спростовані матеріалами справи і судом до уваги не приймаються, як належні докази в розумінні ст. ст. 34, 43 ГПК України, так як боржником не надано суду рішення Приазовського районного суду, яке набрало законної сили (до уваги може бути прийнято рішення, що набрало законної сили).

Згідно ч. 4 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (докази наявності апеляційної скарги долучені до матеріалів справи).

Пояснення гр. ОСОБА_6 судом до уваги не приймаються, поскільки гр. ОСОБА_6, не є стороною по справі, а також не є стороною в виконавчому провадженні. В установленому законом порядку до участі в господарському процесі (ст. 30 ГПК України) судом не залучався.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 75, 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити скаргу Командитного товариства ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора на бездіяльність державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області у справі № 908/4292/15.

Визнати незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 21.08.2015 по справі №908/4292/15.

Зобовязати відділ Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області здійснити опис та арешт сільськогосподарської продукції боржника, що знаходиться на полях Приазовського району та передати на зберігання стягувача майно, що залишилось: просо 282,5639 га поле № 1, 8, 9, 10,12,13, 17, 21, 22, гірчиця - 108 га поле №7,20, соняшник -319,23га поле № 6,14,19,23 га. з визначенням стягувача зберігачем, з наданням повноважень по збору вирощеної сільськогосподарської продукції та передачі її на збереження до зернового складу, - Командитного товариства «ОСОБА_1 і компанія Мелітопольського елеватора, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53. за рахунок авансового внеску стягувача.

Копію ухвали направити сторонам по справі та відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області

Ухвала вступає в законну силу з дня її винесення (15.08.2016р.)

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет