Рішення № 59775914, 26.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 911/1519/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Білоцерківське лісове господарство

про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 9 від 09.02.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_1 (Витяг № 21918188 від 06.05.2016 року);

від третьої особи: не зявився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 40373,63 грн., пені в сумі 6796,96 грн., штрафу в сумі 8478,46 грн. за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1694 від 15.04.2015 року, розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1694 від 15.04.2015 року та зобовязання повернути майно, яким також просило суд відстрочити позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року відстрочено позивачу сплату судового збору в порядку частини 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, порушено провадження у справі № 911/1519/16 та призначено справу до розгляду на 06.06.2016 року. Залучено до участі у розгляді справи, на підставі ст. 27 ГПК України, в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Білоцерківське лісове господарство.

02.06.2016 року через канцелярію суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, у якому третя особа підтримує позовні вимоги позивача в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання, яке відбулось 06.06.2016 року представник позивача та третьої особи не зявилися, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року не виконали, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 29.06.2016 року.

29.06.2016 року через канцелярію суду від представника третьої особи повторно надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

В судове засідання, яке відбулось 29.06.2016 року представники позивача та третьої особи не зявилися, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року не виконали, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 19.07.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 19.07.2016 року представник третьої особи не зявився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2016 року не виконали. Розгляд справи відкладався до 26.07.2016 року.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 19.07.2016 року сторонами, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду спору.

20.07.2016 року позивачем через канцелярію суду подано заяву в порядку вимог ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, якою останній повідомив суд про те, що 17.05.2016 року на адресу позивача надійшов лист з ОСОБА_3 приймання-передачі державного майна від 30.04.2016 року, згідно якого 30.04.2016 року, відповідач повернув, а третя особа - балансоутримувач прийняв майно згідно спірного Договору. Окрім того, позивач зазначив про часткову сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 38262,88 грн., у звязку з чим, позовними вимогами визначив стягнення з відповідача 2110,75 грн. заборгованості з орендної плати, 9200,61 грн. пені, 8478,46 грн. штрафу.

26.07.2016 року від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій, у звязку з тим, що майже вся заборгованість з орендної плати згідно спірного Договору погашена (сума боргу складає близько 2000,00 грн.) та у звязку зі скрутним матеріальним станом відповідача, внаслідок неотримання доходу від своєї підприємницької діяльності за І півріччя 2016 року.

В судовому засіданні 26.07.2016 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав подану 26.07.2016 року заяву про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області затвердженого наказом Голови Фонду державного майна України від 02.10.2012 року № 3607.

Відповідно до статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1694 (надалі - Договір), згідно п. п. 1.1-1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення їдальні загальною площею 295,00 кв.м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква,вул. Січневого Прориву, 63, реєстровий номер 00992119.1.АААДГК586 (далі- Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.12.2014 року і становить за незалежною оцінкою 1143774,00 грн. без врахування ПДВ з метою розміщення їдальні, без права продажу товарів підакцизної групи.

Відповідно до умов Договору:

- Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, зазначений у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передавання майна (п. 2.1. Договору);

- обовязок щодо складання ОСОБА_3 приймання-передавання покладається на Орендодавця (п. 2.4. Договору);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (із змінами) і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2014 року 5718,87 грн. (п. 3.1 Договору).

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30 % - Балансоутримувачу (п. 3.6 Договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості (пункти 3.7, 3.8 Договору);

- надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету зараховується в рахунок подальших платежів, а в разі неможливості такого заліку у звязку з припиненням орендних відносин повернення Орендарю (п. 3.9 Договору);

- у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за ОСОБА_3 приймання передачі включно (п. 3.11 Договору).

- Договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 15.04.2015 року до 15.03.2018 року включно (пункт 10.1. Договору);

- у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю або підприємству вказаному Орендодавцем. Майно вражається переданим Орендодавцю або підприємстув вказаному Орендодавцем, з моменту підписання ОСОБА_3 приймання передачі. Обовязок щодо складення акта покладається на Орендаря (п. п. 10.8, 10.9 Договору).

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобовязання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконав. У звязку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість з оплати орендних платежів станом на 18.04.2016 року в сумі 40373,63 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість утворилась за період з червня 2015 року по квітень 2016 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу ОСОБА_4 б/н від 18.03.2016 року про погашення заборгованості з орендної плати, пені та штрафу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У звязку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 40373,63 грн. заборгованості з орендної плати, 6796,96 грн. пені, 8478,46 грн. штрафу, розірвання спірного Договору та зобовязання повернути спірне майно.

В ході розгляду спору позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, якою останній повідомив суд про повернення відповідачем 30.04.2016 року спірного майна балансоутримувачу та про часткову сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 38262,88 грн., у звязку з чим просить стягнути з відповідача 2110,75 грн. заборгованості з орендної плати нарахованої у відповідності до умов Договору (п. 3.6 та п. 3.11) по дату повернення спірного майна, збільшив розмір пені до 9200,61 грн. пені та просить стягнути 8478,46 грн. штрафу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, згідно з частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України якого визначено, що одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, а також п. 5.3 Договору встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів в загальній сумі 2110,75 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, тому позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем сплати орендних платежів позивач просить (згідно уточнених позовних вимог) також стягнути 9200,61 грн. пені за період з 17.06.2015 року по 18.07.2016 року на підставі п. 3.7 Договору та 8478,46 грн. 21 % штрафу на підставі п. 3.8 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. Договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Судом розглянуте клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій і встановлено, що оскільки сума заборгованості відповідача станом на момент подання позову становила 40373,63 грн., а сума сплачених коштів на момент прийняття рішення складає 38262,88 грн., відповідно вказані обставини свідчать про значний ступінь виконання зобовязання боржником та відсутність факту завдання кредитору значних збитків.

Відтак, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобовязання зі сплати боргу згідно спірного Договору, суд задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зменшує заявлену до стягнення з відповідача неустойку (пеню та штраф) на 95 %, що є співрозмірним фактично існуючій заборгованості на момент розгляду спору.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 460,03 грн., вимога про стягнення штрафу - в сумі 423,93 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 2994,71 грн. з яких 2110,75 грн. основного боргу, 460,03 грн. пені, 423,93 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 року № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі в розмірі 1378,00 грн. за вимогу (згідно уточнених позовних вимог) про стягнення 19789,82 грн.

Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 15, код 19028107) в доход Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31119094700001, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 75 коп. основного боргу, 460 (чотириста шістдесят) грн. 03 грн. коп., 423 (чотириста двадцять три) грн. 93 коп. штрафу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07500, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.08.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін