Рішення № 59775566, 17.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.16р. Справа № 916/1536/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 39 825 грн. 40 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 25 від 30.12.2015р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.07.2016р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" заборгованість в розмірі 40 774 грн. 13 коп., з яких: 19 691 грн. 45 коп. - сума основного боргу, 11 010 грн. 10 коп. - пеня, 860 грн. 13 коп. - 3% річних, 9212 грн. 49 коп. інфляційне збільшення суми боргу, відповідно до умов договору про надання послуг від 01.08.2014р. № 50/4-2014 в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, 3% річних та інфляційних, оскільки останнім в порушення приписів ст.. 232 ГК України невірно визначені періоди нарахування пені, а також строк настання оплати за кожним актом окремо. Крім того, просив суд застосувати до вимог про стягнення пені та процентів спеціальну позовну давність в один рік.

В судове засідання 11.08.2016р. представник відповідача не зявився. Згідно поданого клопотання від 08.08.2016р. № 304/08/2016 просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.07.2016р. по 11.08.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" (замовник) укладений договір про надання послуг № 50/4-2014 (надалі - Договір)

Згідно п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання замовнику послуг по використанню інфраструктури Аеропорту для здійснення господарської діяльності замовника, повязаної з організацією будівельних робіт на території Аеропорту, на умовах даного Договору, а замовник зобовязується оплатити вказані послуги.

За умовами п. 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.07.2015р. Договір вступає в силу з 01.08.2014р. та діє до 31.07.2015р. включно, в частині грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань згідно умовами договору, в тому числі погашення заборгованості в сумі 26 392,40 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.1 Договору першим розрахунковим періодом є період з 01.08.2014р. по 30.09.2014р., далі кожний календарний місяць. Вартість наданих послуг, відповідно умовам даного Договору, складає 2 749,21 грн. в місяць без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно діючому податковому законодавству України.

У п. 3.2 Договору сторони узгодили, що замовник зобовязується до 5 числа наступного місяця отримувати в бухгалтерії Аеропорту рахунок за наданні послуги та здійснювати перерахування грошових коштів протягом пяти банківських днів з дати виписки рахунку.

На виконання умов Договору позивач у період з січня по червень 2015р. надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 19 794 грн. 30 коп., а відповідач прийняв їх без заперечень, про що свідчать двосторонні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені сторонами, а також виставлені до сплати відповідачу рахунки, які отримані останнім, про що свідчить підпис представника замовника н7а кожному зі складених позивачем рахунків у спірному періоді (а.с.20-31).

В порушення своїх зобовязань за Договором відповідач надані та прийняті послуги позивача оплатив частково, у звязку із чим у нього виникла заборгованість за надані позивачем послуги у спірному періоді в сумі 19 691 грн. 45 коп. При чому, як зазначає позивач, оскільки у платіжному дорученні № 70 від 31.12.2015р. на суму 10 000 грн. 00 коп., яке свідчить про внесення відповідачем оплати за надані Аеропортом послуги, замовник не зазначив за які саме періоди вноситься оплата, посилаючись лише на номер та дату Договору, позивач здійснив розподіл внесених грошових коштів на свій розсуд за попередні періоди. Таким чином, внесена відповідачем оплата зменшила розмір заборгованості за надані позивачем послуги у січні 2015р. на 102 грн. 85 коп., решта рахунків за період з лютого по червень 2015р. залишені відповідачем без оплати.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідач із листом-вимогою від 26.11.2015р. № 02-1362, в якому просив погасити заборгованість в розмірі 29 691 грн. 45 коп., у відповідь на який відповідач запевнив про повне погашення заборгованості у січні 2016р. (лист від 17.12.2015р. № 145/12/2016), проте заборгованість відповідача залишена без оплати, що стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду (а.с. 33, 34).

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно розрахунку позивача до сплати з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 010 грн. 10 коп. за загальний період з 06.02.2015р. по 11.07.2016р., розрахована по кожному акту окремо.

Із посиланням на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 06.02.2015р. по 11.07.2016р. в розмірі 860 грн. 13 коп. та інфляційне збільшення суми боргу за період з 06.02.2015 р. по 21.07.2016 р. в сумі 9 212 грн. 45 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками та додатковими угодами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату, обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги становить 19 691 грн. 45 коп. З урахуванням положень пункту 3.2 Договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав:

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 259 від 31.01.2015р. 06.02.2015р.;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 460 від 28.02.2015р. 06.03.2015р.;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 847 від 31.03.2015р. 07.04.2015р. ;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1366 від 30.04.2015р. 07.05.2015р.;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1592 від 31.05.2015р. 05.06.2015р.;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1853 від 30.06.2015р. 07.07.2015р.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіряючи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначений строк виникнення у відповідача обовязку оплатити надані послуги з урахуванням умов п. 3.2 Договору. Крім того, позивачем безпідставно розраховані 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості 19 691 грн. 45 коп. починаючи з лютого 2015р., оскільки на той час у відповідача не існувала заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши власний розрахунок вказаних нарахувань, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 720 грн. 89 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3 109 грн. 02 коп., розраховані за кожним актом окремо. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 11 010 грн. 10 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача пені, позивач до суду не звертався, доказів пропущення строку позовної давності з поважних причин позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення пені після закінчення перебігу терміну встановленого ст. 258 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені приписи законодавства та подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 3 824 грн. 84 коп., розрахована по кожному акту окремо в межах строків позовної давності (з 09.06.2015р., з урахуванням дати звернення позивача із даним позовом до суду -09.06.2016р.) та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати за наданні послуги, чим порушив умови укладеного із позивачем та відповідачем та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 19 691 грн. 45 коп. основного боргу, 3 824 грн. 84 коп. пені, 720 грн. 89 коп. 3% річних та 3 109 грн. 02 коп. інфляційного збільшення суми боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 353, код ЄДРПОУ 34766376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" (65054, м. Одеса, Малинівський район, Аеропорт Цивільної Авіації, код ЄДРПОУ 37947040) 19 691 грн. 45 коп. (девятнадцять тисяч шістсот девяносто одну грн. 45 коп.) основного боргу, 3 824 грн. 84 коп. (три тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 84 коп.) пені, 720 грн. 89 коп. (сімсот двадцять грн. 89 коп.) 3% річних, 3 824 грн. 84 коп. (три тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 84 коп.) інфляційних втрат, 924 грн. 19 коп. (девятсот двадцять чотири грн. 19 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено -16.08.16р.