Рішення № 59775540, 17.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.16р. Справа № 904/4270/16

За позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп", с. Софіївська Борщагівка Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпровсталь", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 644 грн. 39 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, №б/н від 01.03.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "АктивТоргКріп" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпровсталь" заборгованість за поставлений товар в сумі 15 644 грн. 39 коп., з яких: 7676 грн. 01 коп. прострочена грошова заборгованість, 723 грн. 43 коп. - пеня, 518 грн. 98 коп. 3 % річних, 6725 грн. 97 коп. - інфляційні, на підставі угоди про відступлення права вимоги від 26.09.2014р. № АТК-ДН-6.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки від 01.06.2012р. № 232 в редакції додаткових угод, укладеного із ТОВ «Господар-Дніпро», щодо своєчасної оплати товару на суму 7 676 грн. 00 коп., отриманого за видатковою накладною від 30.01.2014р. № 0318-0000153, та посиланням на умови угоди про відступлення права вимоги від 26.09.2014р. № АТК-ДН-6, за якою до позивача перейшло право вимоги до боржника ТОВ "Металургійний завод "Дніпровсталь" щодо стягнення 7 676 грн. 00 коп. основного боргу та стягнення санкцій, повязаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за вказаним вище договором поставки.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що позивачем не доведено факт виконання первісним кредитором обовязків узятих на себе за договором поставки № 232 від 01.06.2012р., а строк оплати по вказаному договору не настав. Також надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 723 грн. 43 коп. за незалежне виконання умов договору поставки № 232 від 01.06.2012 р. та відмовити в задоволенні даних вимог у повному обсязі. У доповненнях до відзиву на позов відповідач посилається на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних не можуть бути заявлені позивачем до стягнення, так як умови укладеної угоди між цедентом та цесіонарієм не передбачають стягнення даних сум.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.07.2016р. по 09.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 р. продовжено строк розгляду справи на пятнадцять днів.

У судове засідання 09.08.2016р. представник відповідача не зявився. Згідно наданих до суду заяв просив перенести слухання справи, у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, та продовження строк її розгляду на 15 днів.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданих позивачем заяв, оскільки строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України, з урахуванням продовження за заявою позивача від 21.07.2016р., спливає 09.08.2016р. Враховуючи закінчення встановленого законом строку розгляду справи; повідомлення судом належним чином сторін про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі доказами; достатність матеріалів справи для винесення рішення у справі; можливість уповноваження відповідачем іншого представника для представлення інтересів в суді, господарський суд вважає за необхідне заяви відповідача відхилити та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності , господарський суд, -

Встановив:

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Господар-Дніпро (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 232 (надалі Договір), на виконання умов якого постачальник 03.10.2012р. поставив продукцію, обумовлену цим Договором, на суму 7676 грн. 00 коп., яка прийнята повноважним представником відповідач на підставі довіреності від 30.01.2014р. № 101/1919, що підтверджується видатковою накладною № 0318-0000153 від 30.01.2014р. (а.с. 14, 15).

Згідно п. 2.4 Договору, сума Договору складається із сум Специфікацій, які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки по даному Договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів після поставки протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару на завод.

Відповідач в порушення умов зазначеного договору свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті товару не здійснив, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 7 676 грн. 00 коп.

Згідно п. 7.5 Договору поставки, у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків по даному Договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

За умовами п. 10.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.01.2014р. строк дії Договору продовжено до 30.06.2014р.

26.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Господар-Дніпро" (первісний кредитор), Приватним підприємством "АктивТоргКріп" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпровсталь" (боржник) укладено угоду про відступлення права вимоги № АТК-ДН-6 (надалі - Угода) відповідно до умов якої первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у пункті 2 цієї Угоди, які виникли на підставі договору від 01 червня 2012 р. № 232, а новий кредитор стає кредитором за цим Договором.

З моменту підписання цієї Угоди, у нового кредитора виникає право вимоги виконання зобов'язання від боржника, що передається за цією Угодою від первісного кредитора (п. 2 Угоди).

Сума основного боргу відносно якого змінюється кредитор складає 7676,01 грн. (п. 3 Договору).

До Нового кредитора переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань боржником (п. 4 Угоди).

Дійсність права вимоги, що передається за цією Угодою засвідчується видатковими накладними (п. 5 Угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний під час підписання цієї Угоди передати Новому кредитору документи, зазначені у п.5 цієї Угоди, які є невід'ємною частиною Угоди (п. 6 Угоди).

Як зазначає позивач, боржник в порушення взятих на себе зобовязань, вартість отриманого товару в сумі 7 676 грн. 01 коп., на користь нового кредитора не сплатив, у звязку із чим на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 6 725 грн. 97 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з січня 2014р. по травень 2016р. та суму 518 грн. 98 коп. 3 % річних за період з 28.02.2014р. по 30.05.2016р.

Відповідно до умов п. 7.5. Договору, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 28.02.2014р. по 28.08.2014р. в розмірі 723 грн. 43 коп.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідача перед позивачем сторонами не надано не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням умов п. 4.1 Договору, строк поставки товару є таким, що настав 27.02.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару в сумі 7 676 грн. 01 коп. у встановлений Договором строк.

За приписами ст.. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень чинного законодавства не встановлено.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розраховуючи розмір інфляційних втрат за період з січня 2014р. по травень 2015р., позивачем не враховано, що обовязок відповідача сплатити вартість спірного товару виникла у лютому 2014р., у звязку із чим згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 6 654 грн. 39 коп. за період з березня 2014р. по травень 2016р. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені в сумі 723 грн. 43 коп. за період з 28.02.2014р. по 28.08.2014р., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, позивач до суду не звертався, доказів пропущення строку позовної давності з поважних причин позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення пені після закінчення перебігу терміну встановленого ст. 258 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені приписи законодавства та подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 723 грн. 43 коп. задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені угодою про відступлення права вимоги № АТК-ДН-6 від 26.09.2014р., майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати заборгованості, чим порушив вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 7 676 грн. 01 коп. основного боргу, 518 грн. 98 коп. 3% річних та 6 654 грн. 39 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати вартості спірного товару та відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних судом відхиляються, оскільки підписавши угоду про відступлення права вимоги від 26.09.2014р. № АТК-ДН-6, боржник засвідчив факт наявності у нього заборгованості перед первісним кредитором за основним договором на суму 7 676 грн. 01 коп. та свою обізнаність про перехід права вимоги виконання зобовязання до нового кредитора. Доказів на підтвердження будь-яких заперечень відповідача щодо відсутності документів на поставлений товар або отримання товару за спірною видатковою накладною на суму 7 676 грн. 01 коп. на час укладання Угоди про відступлення права вимоги матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпровсталь" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 4, код ЄДРПОУ 33718431) на користь Приватного підприємства "АктивТоргКріп" (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1, код ЄДРПОУ 37359888) 7 676 грн. 01 коп. (сім тисяч шістсот сімдесят шість грн. 01 коп.) основного боргу, 518 грн. 98 коп. (пятсот вісімнадцять грн. 98 коп.) 3% річних, 6 654 грн. 39 коп. (шість тисяч шістсот пятдесят чотири грн. 39 коп.) інфляційних втрат, 1 307 грн. 97 коп. (одну тисячу триста сім грн. 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено 15.08.16р.