Рішення № 59775481, 11.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016Справа №910/10651/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «Укрінбанк» Білої Ірини Володимирівни

про визнання правочину недійсним

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Огейчук Т.В. (керуючий санацією);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ «Технік енерджі» звернулось до суду з позовом до ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «Укрінбанк») про визнання такою, що припинена з 03.02.2015 іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між сторонами, визнання недійсним правочину (дій) відповідача з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. «А» площею 1101,50 ка.м; літ «Б», площею 2538,9 кв.м; літ «В», площею 1,9 кв.м та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд.229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103, а також скасування рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19267932 від 11.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.05.2010 між ТОВ «Технік енерджі» та АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір №4683 про відкриття кредитної лінії, з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за яким з боку відповідача між сторонами укладено договори забезпечення, зокрема іпотечний договір від 29.12.2010 та іпотечний договір від 03.11.2010, згідно умов яких позивач передав відповідачу в іпотеку нежитлові будівлі у с. Селещина Полтавської області по вул. Б.Хмельницького, 6а та нерухоме майно у м. Біла Церква Київської області по вул. Сквирське шосе, 229 відповідно.

27.08.2014 ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Технік енерджі», а ухвалою від 0.02.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено і вимоги відповідача за кредитним договором №4683 на загальну суму 112791811,78 грн, з яких забезпечені заставою майна на суму 86761202,74 грн.

Також вказав, що позивачу стало відомо, що 03.02.2015 відповідач, за іпотечним застереженням на підставі іпотечного договору від 29.12.2010, у позасудовому порядку зареєстрував на ім'я банку право власності на нерухоме майно в Полтавській області. 10.02.2015 відповідач, за іпотечним застереженням на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, у позасудовому порядку зареєстрував на ім'я банку право власності на нерухоме майно у Київській області.

Зазначає, що оскільки позивач скористався позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки,всі наступні вимоги, в силу положень п.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, відповідно, з 03.02.2015 припинилися зобов'язання позивача за кредитним договором, у зв'язку з чим припинились і зобов'язання за договором забезпечення - договором іпотеки від 03.11.2010. У зв'язку з викладеним у відповідача були відсутні підстави для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки від 03.11.2010 на предмет іпотеки (нерухоме майно у Київській області) за банком.

На підставі викладеного просить визнати такою, що припинена з 03.02.2015 іпотеку за іпотечним договором від 03.11.2010, визнати недійсним правочин (дії) відповідача з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель у Київській області та скасувати відповідне рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додатково пояснив, що дії відповідача з реєстрації за банком права власності на нерухоме майно у Київській області у відповідності до положень ст..202 ЦК України є односторонніми правочинами, оскільки вказані дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, предметами іпотеки за договорами від 29.12.2010 та від 03.11.2010 є окреме майно за кожним договором, а не сукупність усього майна за всіма договорами забезпечення, внаслідок чого на вказані відносини не поширюються положення ст.33, ч.5 Закону України «Про іпотеку». Також вказав, що позивачем обрано ефективний, на його думку, спосіб захисту порушеного права, внаслідок чого посилання відповідача на неналежно обраний позивачем спосіб захисту прав є безпідставним.

На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що державна реєстрація Банком права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору не є правочином, а є актом державного органу (адміністративною послугою), яка здійснюється на підставі двостороннього правочину - договору іпотеки. Крім того, у відповідності до ч.5 ст.33 Закону України «Про іпотеку» якщо предметом іпотеки є 2 або більше предмети нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для задоволення вимог іпотекодержателя, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, незалежно від обраного іпотекодержателем способу (судовий, позасудовий) може вважатися завершеним тоді, коли звернення відбулося на всі предмети іпотеки. Зазначив, що безпідставними є посилання позивача на норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки вказаний закон не регулює відносини пов'язані з обтяженням нерухомого майна, а лише встановлює правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна. Крім того вказав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, зокрема позивач має можливість оскаржити рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно у судовому порядку.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2010 між АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрінбанк» (Банк) та ТОВ «Технік енерджі» (Позичальник) укладено кредитний договір №4683 (Кредитний договір), за умовам якого, з урахуванням наступних змін, внесених відповідними додатковими угодами, Банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в розмірі 61583863 грн на термін по 31.12.2013 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначених договором та додатковими угодами.

З метою забезпечення виконання позивальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Технік енерджі» (іпотекодавець) укладено договори іпотеки від 29.12.2010 зі змінами і додатками, внесеними додатковими угодами, за умовами якого ТОВ «Технік енерджі» передало в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі, загальною площею 2796,10 кв.м, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Машівський район, с.Селещина, вул..Хмельницького, буд.6-а; та від 03.11.2010 зі змінами і додатками, внесеними додатковими угодами, за умовами якого ТОВ «Технік енерджі» передало в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю літ «Г-2», площею 151,7 кв.м, комплекс нежитлових будівель та споруди - склад отрутохімікатів літ «А», площею 1101,5 кв.м, склад міндобрив літ «Б», площею 2537,9 кв.м, вагона літ «В», площею 16,9 кв.м та споруди, а також об'єкт нежитлової будівлі (складу) площею 2947,4 кв.м, що знаходяться за адресою : Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229.

Пунктами 3.2.1 вказаних договорів іпотеки, передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань забезпечених іпотекою згідно з цим договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до умов пунктів 6.1-6.5 договорів іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором ( втому числі у випадку прострочення платежів), іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає добровільну передачу іпотекодержателю предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені шляхом прийняття іпотекодержателем у разі згоди останнього та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Застереження, наведені у цьому пункті та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки (п.6.3).

Застереження, наведені у п.6.3 цього договору, за умови не укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, утворилась заборгованість перед банком.

Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Технік енерджі», ухвалю того ж суду від 04.02.2015 визнано кредитором та затверджено вимоги відповідача до позивача на суму 116331693,79 грн, з них забезпечені заставою майна боржника на суму 86761202,74 грн., які виникли на підставі кредитних договорів № 4683 від 18.05.2010 та № 20105 від 25.05.2011 та підтверджені рішеннями Господарського суду м. Києва від 09.10.2013 у справі № 910/15032/13 та від 20.03.2013 у справі № 910/2190/13.

Вказане підтверджує наявність заборгованості у позивача перед відповідачем, а також не заперечується представниками сторін.

Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, зокрема інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних в матеріалах справи Банк, на підставі іпотечних застережень 03.02.2015 зареєстрував на себе право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2010 (нерухоме майно в Полтавській області), а 10.02.2015 зареєстрував на себе право власності на нерухоме майно в Київській області, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015.

Тобто Банк, в односторонньому порядку, на підставі п.п.6.1-6.5 договорів іпотеки звернув стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття права власності на предмети іпотеки.

Відповідно до положень ст..36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, після того, як позивач, скориставшись іпотечним застереженням, що містилось у іпотечному договорі від 29.12.2010, звернувши стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за кредитним договором №4683, після чого всі наступні вимоги відповідача за вказаним кредитним договором є недійсними в силу положень ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, враховуючи, що після звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2010 Банком, яке відбулося 03.02.2015, основне зобов'язання за кредитним договором припинилось, відповідно з вказаної дати є припиненою і іпотека за іпотечним договором від 03.11.2010.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання припиненою іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між сторонами з 03.02.2015 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, як встановлено судом відповідачем вчинено дію, спрямовану на набуття цивільних прав, зокрема права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015, відповідно вказана дія відповідача є правочином у розумінні ст.202 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи, що на час вчинення вказаного правочину (10.20.2015), іпотека за іпотечним договором від 03.11.2010 була припиненою з 03.02.2015, у відповідача не було прав на вчинення згаданого правочину, отже вказаний правочин є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з визнанням припиненою іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015 та правочину щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за вказаним договором за Банком підлягає також скасуванню рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2015 №19267932, вчинених на підставі вказаного договору та правочину.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на ч.5 ст.33 Закону України «Про іпотеку», як на підставу правомірності звернення стягнення на предмети іпотеки по обом іпотечним договорам, згідно якої якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя, судом відхиляються, оскільки вказана стаття Закону визначає загальні підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і у судовому порядку, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений прав звернути стягнення на предмети іпотеки за обома договорами у судовому порядку, як не був позбавлений при укладенні спірних договорів укласти лише один договір іпотеки, зазначивши в ньому обидва предмети іпотеки.

Також, відхиляються доводи відповідача щодо того, що звернення стягнення в позасудовому порядку не є правочином у розумінні ст..202 ЦК України з підстав вже наведених вище. Додатково суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки та подальша реєстрація права власності на вказаний предмет іпотеки за заявою банку не є адміністративною послугою, що надається органами реєстраційної служби, а є правочином, крім того позивачем не оскаржуються дії державного реєстратора з огляду на невідповідність їх вимогам закону, а визнається недійсною дія відповідача, яка стала підставою для вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечень проти задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А; ідентифікаційний код 35076670) та Акціонерним товариством «Український інноваційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз (Смирнова-Ласточкіна), буд. 10-А; ідентифікаційний код 05839888), такою, що припинена з 03.02.2015 року.

Визнати недійсним правочин (дії) Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз (Смирнова-Ласточкіна), буд. 10-А; ідентифікаційний код 05839888) з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. «А» пл.1101,50 кв.м.; «Б» пл. 2538,9 кв.м.; «В» пл. 16,9 кв.м. та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103).

Скасувати рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:19267932 від 11.02.2015 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз (Смирнова-Ласточкіна), буд. 10-А; ідентифікаційний код 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А; ідентифікаційний код 35076670) витрати по сплаті судового збору в сумі 4134 (чотири тисячi сто тридцять чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 16.08.2016

Суддя Я.В. Маринченко