Рішення № 59775336, 16.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.16р. Справа № 904/5034/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 31 165, 65 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

Від Позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 101-4016 від 01.07.2016 р.

Від Відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь вартість майнової шкоди в сумі 31165, 65 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що на виконання умов договору перевезення Відповідач по залізничних накладних №49839269, №49527153, №49634835 у вагонах №№67921601, 67681734, 67180760 на адресу ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" поставив вантаж - коксовий горішок, при зважуванні якого було виявлено нестачу вантажу у вагоні №67921601 у загальній кількості 3900 кг; у вагоні №67681734 у загальній кількості 1600 кг; у вагоні №67180760 у загальній кількості 6900 кг, про що на ст. Нікополь Придніпровської залізниці було складено комерційні акти РА №007690/237 від 02.11.2015р., РА №007694/241 від 06.11.2015р., РА №007696/243 від 15.11.2015р.

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:

комерційні акти;

залізничні накладні;

обґрунтований розрахунок суми позову;

копію рахунку постачальника;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ №448894.

На виконання вимог ухвали суду від 16.06.16р. Позивач подав наступні документи (а.с. 36-39):

копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ НЗФ;

копію довіреності.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов (а.с. 41-42) вказує про те, що Позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав зазначених у позовній заяві, строк на пред'явлення позову сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його звернення. Обставини були виявлені та зафіксовані комерційними актами РА №007690/237 від 02.11.2015р., РА №007694/241 від 06.11.2015р., РА №007696/243 від 15.11.2015р. Тому, Відповідач вважає строк позовної давності, встановлений для пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами пропущеним. Аналогічна позиція міститься в Постанові ВСУ від 16.05.2006 у справі №17/160.

До заперечення на позов Відповідач подав (а.с. 43-46):

копію довіреності;

копію Постанові ВСУ від 16.05.2006 у справі №17/160.

09.08.16р. Відповідач подав пояснення (а.с. 49-51), в яких вказує про те, що у зв'язку з тим, що Позивач не звертався з претензією до залізниці протягом шести місяців з дня встановлення обставин, що спричинили звернення позову, то, відповідно, строк на звернення з позовом за цими обставинами для позивача закінчився через шість місяців від дати виявлення спірних обставин (від дати складання комерційних актів), а саме від 02.11.2015, 06.11.2015 та 15.11.2015 року. Продовження такого строку чинним законодавством передбачено у випадку подачі претензії до перевізника (відповідача), отже, звертаючись до суду з даним позовом 13.06.2016 Позивач пропустив шестимісячний строк. Строк позовної давності, в даному випадку, сплинув у травні 2016 року. Крім того, Відповідач вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який належним чином не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.

09.08.16р. Позивач подав заперечення на відзив щодо пропущеного строку для пред'явлення позову (а.с. 53-57).

До заперечення Позивач подав копію постанови ДАГС по справі №904/1958/16 від 27.07.2016р. (а.с. 58-64).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений в попередньому судовому засіданні 09.08.16р. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю, оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду судового засідання. Крім того, матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 30.06.16р. по 09.08.16р., з 09.08.16р. по 15.08.16р. в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 15.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору перевезення, а саме за залізничними накладними №49839269, №49527153, №49634835 (а.с. 11, 14, 17) від вантажовідправника ПАТ "Ясиновський коксохімічний завод" на адресу Позивача 30.10.2015, 04.11.2015, 13.11.2015 у вагонах №№67921601, 67681734, 67180760 надійшов коксовий горішок.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у вагоні №67921601 у загальній кількості 3900 кг; у вагоні №67681734 у загальній кількості 1600 кг; у вагоні №67180760 у загальній кількості 6900 кг. З урахуванням норми недостачі - 2%, відповідальна вагова недостача склала на загальну суму 31165,65 грн., що підтверджується розрахунком суми недостачі по комерційним актам (а.с.19).

Недостача продукції документально підтверджена комерційними актами РА №007690/237 від 02.11.2015р., РА №007694/241 від 06.11.2015р., РА №007696/243 від 15.11.2015р. (а.с. 10, 13, 16).

Комерційний акт №007690/237 від 02.11.2015р., який складено у доповнення до актів загальної форми №1423 станції Нікополь (акт загальної форми знаходяться у Відповідача), містить напис про те, що при комісійному зважуванні, виявлено менше документа на 3900 кг коксового горішку (відповідальна недостача - 10366,98 грн.), який у вагоні вміститися міг. По документу - вантаж промаркований вапном, горішок коксовий 10*25 мм у вологому стані, тара перевірена. У дійсності, навантаження тотожно актам загальної форми №1423 станції Нікополь, на рівні бортів, розрівняне, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 1,2,3,4,5,6,7 люками довжиною - на всю довжину вагона, шириною 280 см., глибиною 50 см. Люка та двері були закриті, течі вантажу не було.

Комерційний акт РА №007694/241 від 06.11.2015р., який складено у доповнення до актів загальної форми №1434 станції Нікополь, №10446 станції Слов'янськ (акти загальної форми знаходяться у Відповідача), містить напис про те, що при комісійному зважуванні, виявлено менше документа на 1600 кг коксового горішку (відповідальна недостача - 2361,22 грн.), який у вагоні вміститися міг. По документу - вантаж промаркований вапном, горішок коксовий 10*25 мм у вологому стані, тара перевірена. У дійсності, навантаження тотожно актам загальної форми № 1434 станції Нікополь, № 10446 станції Слов'янськ, вище бортів ЗО см. шапкоподібне, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 3,4,5 люками довжиною - 600 см, шириною 120 см., глибиною 30 см. Вагон бездвірний, люка були закриті, течі вантажу не було.

Комерційний акт № РА 007696/243 від 15.11.2015р., який складено у доповнення до актів загальної форми № 1454 станції Нікополь та № 7589 станції Лозова (акти загальної форми знаходяться у Відповідача). При комісійному зважуванні виявлено менше документа на 6 900 кг. коксу не поіменованого у алфавіті (відповідальна недостача - 18 437,55 грн.), який у вагоні вміститися міг. По документу - вантаж завантажений до повної місткості, вишина шапки 650 мм, вантаж вологий, маркований вапном, тара перевірена. У дійсності, навантаження тотожно актам загальної форми № 1454 станції Нікополь, № 7589 станції Лозова, вище бортів 30 см. шапкоподібне, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 2, 3 люками довжиною - 300 см, шириною 260 см., глибиною 180 см. Люка та двері були закриті, течі вантажу не було.

Рахунки за поставлену продукцію №90596023 від 09.11.2015р., №90556480 від 28.10.2015р., №90577429 від 01.11.2015р. (а.с. 12, 15, 18) сплачені Позивачем у повному обсязі.

Відповідно до частин першої - третьої ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 3.21 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із "шапкою". З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Враховуючи викладене, з обставин, викладених в комерційних актах, вбачається, що втрата вантажу відбулася з вини перевізника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", який не забезпечив його схоронність під час перевезення.

Згідно з розрахунком Позивача (а.с.19) вартість недостачі коксового горішку становить 31165,65 грн.

Відповідачем в процесі розгляду справи місцевим господарським судом заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного цодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставини, що спричинили заявлення вимоги.

Згідно ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

За обставинами справи факт незбереження вантажу під час перевезення виявлений актами від 06.11.2015року та від 15.11.2015року. Позивач не звертався з відповідною претензією до Відповідача. Враховуючи роз'яснення ВГСУ, які викладені в п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» 6-ти місячний строк для звернення до суду за спірними обставинами на момент подачі позову - 15.06.2016року не сплинув. Отже, підстав для застосування строків позовної давності у справі судом не вбачається.

На час розгляду справи зазначені збитки не відшкодовані Відповідачем.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому підлягають регулюванню Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

В силу ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст. ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниці несуть відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізники, відповідають за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Згідно зі ст. 314 ГК України і ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість ціну і вартість відправленого вантажу.

В силу ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про те, що Відповідач як перевізник не забезпечив схоронність переданого йому до перевезення вантажу, суд вважає позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення суми 31165,65 грн. на відшкодування збитків внаслідок незбереження вантажу під час перевезення обґрунтованими і тому їх задовольняє.

Судові витрати у справі покладаються на Відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 25, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) вартість майнової шкоди в сумі 31165, 65 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено-18.08.16р.