Рішення № 59773556, 12.08.2016, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/164/16-ц

Провадження 2/616/173/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 року Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі: головуючогосуддіМалюкіна Ю. П.,за участю секретаря судового засідання Логвінової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Великий Бурлук Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1В.(далі Позивач) звернулась із позовом до директора ПСП «Маяк» ОСОБА_2Т.(далі Відповідач) із наступним позовом:

а) про визнання недійсним договору позики укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 78215 грн. 68 коп.;

б) про стягнення заборгованості по орендній платі за 2012 р.-3502 грн. 34 коп., за 2013 р.-3502 грн. 34 коп., за 2014 р. 4000 грн. 49 коп., 2015 р.-6946 грн. 72 коп.;

в) розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного 30.01.2008 р. між ПСП «Маяк» та ОСОБА_1.

При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримавши свої позовні вимоги пояснила, що 22.05.2012 р. вона договір позики не підписувала, хоча підтвердила, що в якості позики отримала від Відповідача певну частку грошей. Пояснила, що 30.01.2008 р. уклала договір оренди земельної ділянки площею 6.7314 га на строк 15 років, а за 2012-2015 р.р. орендної плати не отримувала, хоча повинна була її отримувати, і з цієї підстави просила суд винести рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Представник Позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача ОСОБА_4 не визнаючи позовні вимоги пояснив, що до ОСОБА_2 в 2012 р. в звязку із похоронами чоловіка,звернулась ОСОБА_1, щоб позичити гроші. Відповідач погодилась і 22.05.2012 р. сторони в простій письмовій формі уклали між собою договір позики на суму 78215 грн. 68 коп., а сам факт передачі грошей був оформлений розпискою, яку підписали обидві сторони. Але оскільки Позивач була людиною похилого віку то з метою гарантії виконання договору сторони в той же день уклали нотаріально посвідчений заповіт , яким ОСОБА_1 на випадок смерті заповідала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 та надала нотаріально посвідчену довіреність на виконання певних дій, в тому числі отримання в рахунок погашення заборгованості майбутніх орендних платежів, що Відповідач і здійснила.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №779363 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6.7314 га, яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради(а.с.34).

30.01.2008 р. сторони у справі уклали між собою договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років із сплатою щорічної орендної плати за землю(а.с.31-32). Згідно акту прийому передачі зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду ПСП «Маяк»(а.с.33).

22.05.2012 р. ОСОБА_1 та Відповідач уклали між собою в простій письмовій формі договір позики грошей за яким ОСОБА_2 позичає ОСОБА_1 78215 грн. 68 коп.(а.с.28).

Згідно письмової розписки ОСОБА_1 в той же день отримала від ОСОБА_2 зазначену суму грошей(а.с.29).

В судовому засіданні судом Позивачу та її представникові було розяснено їх право, якщо вони вважають, що Позивач не підписувала зазначені документи, заявити клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, але вони цим правом не побажали скористатись, а тому суд за таких обставин приходить до висновку, що ОСОБА_1 підписувала договір позики і розписку до нього.

Суд також приходить до висновку, що нотаріально зроблений ОСОБА_1 22.05.2012 р. заповіт на спірну земельну ділянку на випадок її смерті на імя Відповідача є підтвердженням пояснень сторони відповідача про гарантії виконання договору позики укладеного на значну суму(а.с.30), а пояснення в судовому засіданні Позивача про те, що вона розуміла, який документ підписувала спростовуються поясненнями в судовому засіданні нотаріуса ОСОБА_5 яка пояснила, що розяснювала Позивачу зміст і наслідки заповіту, після його складання ОСОБА_1 його прочитала і лише потім підписала. Ці обставини відображені тексті заповіту(а.с.30).

22.05.2012 р. ОСОБА_1 також надала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність в тому числі із правом «отримувати натуроплату та інші нарахування з різних місць від усіх осіб та установ, в тому числі у приватних сільськогосподарських товариствах(а.с.152-153).

Відповідач надав суду довідку про нараховану Позивачу орендну плату за земельну ділянку за 2012-2015 р.р.(а.с.156), довідку підтвердження даної обставини(а.с.157), видаткові касові ордери про отримання Відповідачем на підставі виданої довіреності орендної плати в ці роки(а.с.158-160).

Зазначена довіреність була скасована Позивачем лише 03.08.2016 р. під час розгляду цивільної справи судом, а тому суд вважає , що ОСОБА_2 на законних підставах отримувала в ПСП «Маяк» нараховану ОСОБА_1 орендну плату за землю, а пояснення Позивача про те, що вона не надавала такої довіреності необгрунтованими.

В той же час виконуючи умови договору оренди ПСП «Маяк» сплачувало за ОСОБА_1 земельний податок за здану в оренду земельну ділянку(а.с.161-162).

За правилами ст.11 ЦПК України cуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином вищезазначеною нормою закону визначено, що договір позики є реальним договором. Він не може вважатися укладеним, поки не відбулося передання позикодавцем позичальникові грошей або речей.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Даючи оцінку наданому позивачем на підтвердження укладення договору позики письмовому доказу - договору позики , суд приходить до висновку, що цей доказ є підтвердженням факту укладення сторонами договору позики, суд звертає увагу на те, що у договорі зазначені: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, та особистий підпис позичальника, тому доводи позивача про не передавання коштів йому за договором в цій частині не є обґрунтованими.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, про що свідчить його укладення відповідно до вимогст. 1046 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні позовних вимог у звязку з недоведеністю обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених ним вимог в судовому засіданні та належного підтвердження їх належними та допустими доказами.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» орендаземлі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, в тому числі невиплати орендної плати.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, в нашому випадку з 30 січня 2008 року.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило відповідно до якого договір є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов Договору, у разі припинення договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог.

В ч.2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на час укладання спірного договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, розмір орендної плати та строки її виплати.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі», державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, так як реєстрація Договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору.

Таким чином, на теперішній час позивач безпідставно вимагає стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі через її несплату в 2012-2015 р., оскільки Відповідач надав докази її нарахування в ці роки і отримання на законних підставах ОСОБА_2

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що у позовних вимогах ОСОБА_1 в названій частині необхідно відмовити, так як її позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не можуть визнаватися судом правомірними для стягнення орендної плати та розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.10,11,27,31,57-60,209,212,215,294 ЦПК України,- суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до директора приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. П. Малюкін