Рішення № 59773447, 18.08.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4614/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар Слободенюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №44188_cred від 25 грудня 2006 року у розмірі 3266 доларів США 56 центів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 2000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 23 жовтня 2007 року. Станом на 05 січня 2015 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого має заборгованість у розмірі 6713 доларів США 24 центи, з яких 1430 доларів США 31 цент заборгованість за кредитом, 5282 долари США 93 центи заборгованість по процентам за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 3446 доларів США 68 центів, яка була задоволена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2010 року, різниця становить 3266 доларів США 56 центів, яка підлягає стягненню.

У судове засідання представник позивача не з'явився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з'явилася жодного разу, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань. Згідно повідомлення адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Рівненській області (а.с.20) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 гуртожиток. Надіслані на адресу відповідача, зазначену в повідомленні та в позовній заяві судові повістки та копії документів, поверталися до суду з позначкою на конвертах «за закінченням терміну зберігання» та «за відмовою адресата від одержання». У відповідності до абзацу 3 ч.5ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.224 ЦПК Українив заочному порядку за згодою позивача, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 25 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, що підтверджується його статутом (а.с.15), та відповідачем укладений кредитний договір №44188_cred (далі - договір), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 доларів США строком до 23 жовтня 2007 року зі сплатою 25 % річних.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач зобов'язалася повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, штрафи, пеню і винагороди в строки і обємі, встановлені цим договором (а.с.6-7).

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення договору 25 грудня 2006 року відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 2000 доларів США (а.с.4).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини другоїстатті 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною четвертоюстатті 631 ЦК Українивизначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 05 січня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 6713 доларів США 24 центи, з яких 1430 доларів США 31 цент заборгованість за кредитом, 5282 долари США 93 центи заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.4). Заочним рішенням Рівненського міського суду від 03 вересня 2010 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 3446 доларів США 68 центів, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 1430 доларів США 31 цент та заборгованості по процентам в сумі 2016 доларів США 37 центів (а.с.3). Таким чином від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 3446 доларів США 68 центів, яка була задоволена рішенням суду, різниця становить 3266 доларів США 56 центів (заборгованість, яка утворилась після винесення судового рішення). Даний розрахунок розміру заборгованості суд визнає обґрунтованим і таким, що відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Оскільки в судовому засіданні з'ясовано, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання у позивача наявне право вимагати від відповідача стягнення заборгованості по кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою у момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч. 3ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати проценти за користування грошима, передбачені статтею 1048, та суму, передбачену статтею 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Така правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року (справа № 6-369цс15).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №44188_cred від 25 грудня 2006 року у розмірі 3266 доларів США 56 центів, що за курсом 25,088661 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.08.2016 року складає 81953 грн. 62 коп.

При цьому вирішуючи питання щодо права позивача вимагати повернення кредиту в іноземній валюті, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статями 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки вони є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Саме такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України №6-145цс15 від 24 вересня 2014 року та №6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, що відповідно до частини першої статті 360-7 ЦПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав банківську ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.14).

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на підставістатті 88 ЦПК Україниз відповідача необхідно стягнути 514 грн. 81 коп. на користь позивача в якості відшкодування понесених ним у справі судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 533, 554, 610, 611, 634, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса реєстрації: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором №44188_cred від 25 грудня 2006 року заборгованість за кредитом у розмірі 3266 (три тисячі двісті шістдесят шість) доларів США 56 центів, що за курсом 25,088661 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.08.2016 року складає 81953 (вісімдесят одну тисячу девятсот пятдесят три) гривні 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 514 (пятсот чотирнадцять) гривень 81 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Рівненського міського суду Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя О.О. Першко