Ухвала суду № 59773134, 18.08.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1248/16-а

У Х В А Л А

"18" серпня 2016 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду міста Здолбунів заяву управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі про розяснення постанови по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про перерахунок розміру пенсії, -

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районів звернулося до суду із заявою про розяснення судового рішення - постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 червня 2016 року у справі №562/1248/16-а в частині уточнення періоду проведення виплати пенсії, оскільки мотивувальна частина постанови не містить посилання на норму в редакції Закону України № 911-VIII, тому просить розяснити вказану постанову.

У судове засідання представник управління ПФУ України в Здолбунівському районі не зявився. В заяві поданій суду справу просить розглянути без його участі. Вимоги зазначені в заяві про розяснення рішення підтримує повністю.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, відповідно до ч.3 ст.170 КАС України не перешкоджає розглядові заяви про розяснення рішення.

Зясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення , не змінюючи при цьому його змісту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 обгрунтовував свій позов тим, що УПФ України в Здолбунівському районі йому безпідставно припинена виплата пенсії за період з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. та з 01.01.2016 р. на підставі Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII та від 24.12.2015року №911-VIII з 01 червня 2015 року.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 червня 2016 року зобовязано управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років починаючи із 17.11.2015 року у розмірі визначеному законом.

Позовні вимоги, в частині зобовязання управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області відновити з 01.06.2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, за період з 01 червня 2015 року по 16 листопада 2015 року, залишити без розгляду.

Як вбачається з наведеного, даною постановою суду ОСОБА_1 не було відмовлено в задоволенні будь-яких позовних вимог, в тому числі і щодо неправомірності припинення виплати пенсії на підставі Закону № 911-VIII.

Крім того, з постанови Здолбунівського районного суду від 21.06.2016 року вбачається, що суд, задовольняючи адміністративний позов керувався Законом № 213-VIII, який першочергово і був підставою для зупинення виплати пенсії.

24.12.2015 прийнято новий Закон № 911 VIII, в редакції якого ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» має такий зміст: « тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється діяпункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Виплата такої пенсії не зупинена іншим особам, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння.

Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення їй пенсії та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та набуття права на виплату.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

Таким чином, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII від 24 грудня 2015 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що працюють на посадах та на умовах, передбачених законом України "Про державну службу" суперечать:

- статті 14, статті 1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат;

- статтям 22, 46, 58 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат;

- основоположним принципам, закріпленим у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо рівноправності застрахованих осіб при отриманні пенсійних виплат.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Керуючись ст. 170 КАС України, суд

у х в а л и в:

Розяснити постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21.06.2016 року адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області, що в частині поновлення та продовження виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно керуватись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 - VII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII від 24 грудня 2015 року без обмеження строку проведення виплати.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя